Рішення № 86125505, 03.12.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3888/19

Справа №754/17848/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання: Козловець К.П., Кушнірука В.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представників відповідача - адвокатів: Мороза С.Ю. та Гаркаєнка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 18.07.2013 відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміт на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв`язку з чим, станом на 28.11.2018 виникла заборгованість у розмірі 26458,60грн, з яких: 14164,52грн - нараховані відсотки за користування кредитом, 10557,96грн - нарахована пеня, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 1236,12грн - штраф (процентна складова).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.12.2018 відкрито провадження у зазначеній вище цивільній справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.01.2019 провадження по справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №754/13763/15-ц.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.03.2019 відновлено провадження по зазначеної вище справи, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.04.2019 до суду надійшов від відповідача відзив, відповідно до якого зазначено, що позов не визнає, просить відмовити повністю, оскільки відсутній його підпис на умовах надання кредиту, а це фактично надає банку можливість надавати умови у будь-якій редакції. Крім того зазначено, що позивач звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, а тому у позові необхідно відмовити застосувавши строк позовної давності.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.04.2019, клопотання представника відповідача було задоволено, витребувано у Банка оригінали «Анкети-заяви» від 18.07.2013, підписаною ОСОБА_2

13.05.2019 до суду від представника позивача Гаренка Н.В. надійшла відповідь на відзив разом з випискою за період з 01.07.2013 по 24.04.2019, яку позивач вважає належним та допустимим доказам по справі, а тому підтримує позовну заяву та просить задовольнити.

13.05.2019 до суду від представника відповідача - адвоката Торкаєнка О.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив, з яких вбачається, що сторона відповідача не визнає позов, оскільки позивачем не доведено, що відповідач підписав або був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`ятку клієнта, у якій зазначені тарифи, разом з кредитною карткою він не отримував. Крім того, зазначили щодо виписки по картковому рахунку, які не можуть бути прийняти судом, оскільки містять відомості чотирьох карток, які не видавалися в рамках Анкети-заяви від 18.07.2013.

14.06.2019 до суду від представника позивача Гаренка Н.В. надійшли пояснення, які частково співпадають з позовною заявою, але додатково зазначають, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є укладання кредитного договору в розумінні ст. 207, 634, 639 ЦК України. З наданої виписки карткового рахунку чітко прослідковується встановлення кредитного ліміту, його зміна та користування відповідачем коштами. Щодо строку позовної давності, позивач вважає, що він не пропущений, оскільки строк дії картки зазначено на самій картці та діє до повного виконання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.07.2019, задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у Банка відомості про номер картки виданої ОСОБА_2 на підставі анкети-заяви від 18.07.2013 та термін дії картки.

12.08.2019 на виконання зазначеної вище ухвали суду, Банком надана довідка з зазначенням номера картки та її дії.

07.11.2019 від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якою позивач збільшує стягнення за кредитним договором з відповідача, а саме, оскільки відповідач заборгованість по кредитному договору не погасив, станом на 20.08.2019 має заборгованість у розмірі 48636,87грн, з яких: 15667,56грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 28327,08грн-нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1850грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 2292,23грн - штраф (процентна складова). Крім того до уточненою заяви додані розрахунки заборгованості за договором б/у від 18.07.2013, станом на 20.08.2019.

Представник позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги з викладених обставин, які зазначені в позові. 03.12.2019 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представники відповідача в судових засідання не визнавали позов повністю, зазначали, що представником позивача не доведений факт укладання кредитного договору в розумінні цивільного законодавства. 03.12.2019 до суду надійшла заявапро розгляд справи у відсутності представників та відповідача, просили відмовити застосувавши строк позовної давності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.

Як убачається з позовної заяви, між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 18.07.2013, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10000,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банком зобов`язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти. Відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» станом на 28.01.2018 просив стягнути з нього заборгованість в сумі 26458,60грн, з яких: 14164,52грн - нараховані відсотки за користування кредитом, 10557,96грн - нарахована пеня, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 1236,12грн - штраф (процентна складова).

А станом на 20.08.2019, оскільки відповідач не повертає кредитні кошти, позивач вважає, що утворилася заборгованість у розмірі 48636,87грн, з яких: 15667,56грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 28327,08грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1850грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500грн - штраф (фіксована частина); 2292,23грн - штраф (процентна складова), яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, в разі укладення договору, кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 18.07.2013 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Однак міститься інформація про встановлений ліміт.

Кредитний ліміт - це максимальна сума коштів, яку банк може видати власникові кредитної картки для користування на довгостроковій основі.

Отже заява, яка підписана відповідачем від 18.07.2013 встановлює кредитний ліміт в розмірі 5000грн, але суд приймає як належний та допустимий доказ виписку по розрахунку ОСОБА_2 по кредитній картки, лише в межах виданої картки відповідно до анкети-заяви від 18.07.2013 (5211* НОМЕР_1 ), в якому зазначені дати отримання кредитних коштів, повернення кредитних коштів та поступове підвищення кредитного ліміту до 10000грн. Крім того з розрахунку вбачається, що останній платіж по використанню картки відбувся 19.08.2014, що визнав представник позивача та не заперечували представники відповідача в судовому засіданні.

Також Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та іншіх, і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).

Також суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.07.2013 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, враховуючи, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, тому у суду не має підстав вважати, що Умови та правила надання банківських послуг є договором приєднання у розумінні ст.634 ЦПК України.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Зокрема, відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

У зв`язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 18.07.2013.

Однак, судом було установлено, що Банком зобов`язання щодо надання кредитних коштів у допустимому кредитному ліміті виконанні належним чином, в свою чергу відповідачем зобов`язання належним чином не виконуються, оскільки не здійснюється погашення щомісячних обов`язкових платежів з 19.08.2014, чим порушується порядок здійснення погашення заборгованості за договором.

Крім того судом установлено, що відповідач не використовує картку (НОМЕР_1 ), яка видавалася відповідно до анкети-заяви від 18.07.2013 з 19.08.2014, що підтверджується наданими позивачем розрахунками та випискою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Під час розгляду справи представники відповідача заявили клопотання про застосування строків позовної давності до нарахувань позивача та просили суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Отже, з матеріалів справи, доказів наданих позивачем, суд приходить до висновку, що останній платіж за користування кредитними коштами відповідачем був проведений 19.08.2014.

Таким чином, згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Також, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки останній платіж був здійснений 19.08.2014, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 19.12.2018, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах у зв`язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, статтями 11, 207, 252-257, 261, 267, 525-526, 530, 610, 626, 629, 631, 1046-1056 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» місцезнаходження: м.Київ, вулиця Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний код: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.11. 2019.

Суддя В.В. Бабко