Ухвала суду № 86123320, 04.12.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 242/2005/18

Провадження №1-кп/235/702/19

У Х В А Л А

04 грудня 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Корнєєвої І.В., Стоілової Т.В.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Туренка Д.О.

захисника Старика А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецької області, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України –

В С Т А Н О В И В:

В підготовчому судовому засіданні прокурор Туренко Д.О. заявив клопотання про проведення спеціального судового провадження, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності знаходиться на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк Донецької області, є членом терористичної організації «ДНР» та оголошений у розшук 15.08.2018.

Також прокурор подав клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу разом з клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування вказаних клопотань зазначив, що в судові засідання обвинувачений ОСОБА_1 не з`являється, хоча належним чином повідомляється шляхом направлення повісток за місцем його реєстрації та опублікування повідомлень на офіційному веб-порталі Красноармійського міськрайонного суду Донецької області «Судова влада України», про причини неявки в суд не повідомляє. Обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється тим, що обвинувачений ОСОБА_1 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме тим, що останній переховується від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, відповідно до якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Захисник Старик А.О. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найбільш суворого запобіжного заходу, а також не заперечував щодо задоволення клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу та про проведення спеціального судового провадження.

Також захисник вказав, що місцезнаходження ОСОБА_1 йому наразі невідоме, він ніколи не спілкувався з обвинуваченим та не узгоджував з ним позицію щодо його захисту.

Вислухавши учасників судового провадження та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження судом встановлене наступне.

14.08.2019 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з Апеляційного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2019 року підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні було призначене на 03.09.2019р. У зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 проведення підготовчого судового засідання відкладалося судом на 02.10.2019, 07.11.2019 року та 04.02.2019. Про дату та місце проведення судових засідань обвинувачений ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повістками, а також опублікування повідомлень на офіційному веб-порталі Красноармійського міськрайонного суду Донецької області «Судова влада України», але в судові засідання не з`являвся і про причини неявки в призначені судові засідання не повідомляв.

Згідно ч. 2 ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участі прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Положеннями ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно з п.20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідувань (опублікування у газеті "Урядовий кур`єр" відповідного повідомлення його керівником): судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який

- переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук,

- чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності

- та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Вимоги щодо особливостей застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний, крім неповнолітнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні відомості, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до повідомлення директора Державного бюро розслідувань Романа ОСОБА_2 , опублікованому в офіційному урядовому виданні «Урядовий кур`єр» Державне бюро розслідувань офіційно починає свою роботу 27 листопада 2018 року.

Отже з 27.11.2018 припинилася дія п.20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України щодо тимчасового порядку судового розгляду у кримінальному провадженні злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу.

У зв`язку з цим судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу регулюється виключно положеннями ч.3 ст.323 КПК України.

Тобто, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, за сукупності таких обставин, якщо:

-обвинувачений переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження);

- обвинувачений оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук;

-до клопотання прокурора додано матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.

Приписами ст. 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями ч. 2 ст. 1 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала для України чинності 11.09.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Згідно ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

У преамбулі Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р., зазначається, що в усьому світі мільйонам людей в результаті злочинів завдається шкода; необхідно виробити міжнародні та національні заходи щодо забезпечення ефективного визнання і поваги до прав жертв злочинів; зусилля у цій сфері не повинні погіршувати права підозрюваних та інших правопорушників, але забезпечувати справедливість і бути спрямованими на надання допомоги жертвам злочинних діянь.

Положеннями п. 1-9 Резолюції (75)11 Комітету міністрів Ради Європи «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться за відсутності обвинуваченого» від 19 січня 1973 р., заочний розгляд може бути проведений за умови дотримання таких мінімальних вимог: 1) справа жодної особи не може бути розглянута, якщо особа впродовж часу, який дозволяє їй з`явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками про дату та місце судового розгляду, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя; 2) повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на судовий розгляд; 3) суд повинен відкласти розгляд справи у випадку, якщо встановить, що повістка була вручена обвинуваченому, який не з`явився на розгляд, але є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для забезпечення явки, та особиста присутність обвинуваченого визнається судом обов`язковою; 4) справа не повинна розглядатися за відсутності обвинуваченого, якщо є можливість перенести її розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу; 5) у разі розгляду справи за відсутності обвинуваченого, докази повинні збиратися звичайними способами, а сторона захисту повинна мати право втручатися в цей процес; 6) судове рішення, ухвалене за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд і час на оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа щодо якої прийнято вирок, не отримає ефективного повідомлення про ухвалене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що особа умисно намагалася уникнути правосуддя; 7) кожна особа, справа якої була розглянута у її відсутність, повинна мати можливість оскаржити таке судове рішення будь-яким доступним їй способом так, ніби вона була присутня; 8) особа, справа якої була розглянута за її відсутності і якій не була вручена повістка у визначеному порядку та належної форми, повинна мати правовий механізм захисту, що дозволяє анулювати судове рішення; 9) особа, справа якої була розглянута за її відсутності, але якій повістка була вручена належним чином, має право на повторний розгляд справи у загальному порядку, якщо особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суд, були викликані обставинами, які знаходяться за межами її контролю.

Випадки застосування заочного кримінального провадження мають бути виключеннями з загального правила і носити винятковий характер, у більшості стосуватися кримінальних правопорушень невеликої тяжкості. Кримінальний процесуальний закон має гарантувати підозрюваним (обвинуваченим) належний рівень дотримання їх процесуальних прав у разі використання інституту заочного провадження з метою уникнення свавільного розгляду кримінальних проваджень без участі відповідних суб`єктів, зловживання правом на ініціювання досліджуваної кримінальної процесуальної форми. У свою чергу, правозастосовна діяльність має бути спрямованою на мінімізацію числа заочних рішень у кримінальному процесі.

Таким чином, з аналізу зазначених положень вбачається, що запровадження заочної кримінальної процесуальної форми, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від явки до органів слідства та суду, зумовлює гарантування мінімальних обсягів дотримання процесуальних прав та гарантій для обвинувачених, які не беруть безпосередньої участі у кримінальному правосудді.

Також у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №6 R(87)18 «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 р. вказано, що держави-члени повинні розглянути та дозволити судам першої інстанції розглядати справи й ухвалювати по ним рішення за відсутності обвинуваченого, принаймні щодо дрібних правопорушень, з урахуванням покарання, яке може бути накладене, та за умови, що обвинувачений був проінформований належно про дату судового засідання і про своє право на законне чи інше представництво (п. 9 Розділу ІІІ).

Отже, можливість застосування заочної кримінальної процесуальної форми допускається, однак з певними застереженнями, які мають забезпечити належний захист прав підозрюваного (обвинуваченого), запобігти необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності і забезпечити можливість скасувати заочне рішення та розглянути кримінальне провадження у загальному порядку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати кримінальне провадження за процедурою іn absentia. Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право виробити лінію захисту; право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

При цьому, ключове значення при заочному розгляді справи відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Сейдович проти Італії» в разі відсутності даних про інформування в достатній мірі особи про притягнення її до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення, неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

Натомість, у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 на теперішній час відсутні будь-які докази, які б свідчили про переховування обвинуваченого ОСОБА_1 з метою ухилення його від кримінальної відповідальності та участі у судовому розгляді справи, а також невідомо де саме перебуває обвинувачений ОСОБА_1 – на тимчасово окупованій території України, на території України чи взагалі поза межами території України на території іншої держави, оскільки жодних підтверджуючих документів з цього приводу стороною обвинувачення надано не було. При цьому, обвинувачений ніяким чином та ні в якій формі не повідомляв та не заявляв, що не бажає приймати участь у розгляді кримінального провадження та прибувати до суду.

Важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадження. Відповідно до Рекомендацій № R ( 87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам “Про спрощення кримінального провадження», держави-члени Ради мають розглянути питання про надання судам першої інстанції можливості розглядати справи і приймати щодо них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що обвинувачений був проінформований належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді, тобто дотримуються гарантії, які забезпечують права особи закріплені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Право на участь у судовому розгляді кримінальної справи щодо себе є фундаментальним правом обвинуваченого, адже завдяки йому, він може ефективно реалізувати своє право на захист від обвинувачення подавати докази заявляти клопотання, тощо. Право бути присутнім забезпечує обвинуваченому право на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ у справі «Колоцца проти Італії» зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді» (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, підсудний, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Положеннями КПК України, з цього приводу, зобов`язано сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя), в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. При цьому задекларовано, що у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя (ч.5 ст.374 КПК).

Одночасно з цим, в ЄСПЛ наголошують, що жодна справа не повинна бути розглянута, якщо особа протягом часу, який дозволяє їй з`явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно уникала правосуддя. При цьому повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого.

Однак у даному кримінальному провадженні відомо, що обвинувачений ОСОБА_1 був зареєстрований та раніше проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі, жодних документів, які вказують на місцезнаходження обвинуваченого прокурором не надано.

Усі направлені на його адресу судові повістки залишилися неврученими на повернулися до суду.

Посилання прокурора у своєму клопотанні, що ОСОБА_1 був оголошений у розшук, проведення якого доручено працівникам СКП Авдіївського відділення Покровського ВП ГУНП в Донецькій області і відносно нього заведена оперативно-розшукова справа № 28-62 від 23.09.2015 жодним чином не підтверджує, що ОСОБА_1 оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Також за твердженнями захисника, він ніколи не спілкувався з обвинуваченим та не узгоджував з ним тактику його захисту. Водночас, жодних свідчень чи документальних підтверджень щодо добровільної відмови обвинуваченого від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, захищати себе особисто, самостійно обрати собі захисника, особисто допитувати свідків, клопотати про допит свідків зі сторони захисту, суду не надано.

З урахуванням викладених обставин, прокурором не доведено, що обвинувачений дійсно обізнаний про день та час розгляду справи в суді, переховується з метою ухилення від явки до суду, оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та права на захист, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження.

Положеннями ч.2 ст.187 КПК України встановлено, що, якщо слідчий, прокурор подав разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду, 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Під час судового засідання прокурором не надано жодного доказу, який би достеменно свідчив, що обвинувачений ОСОБА_1 на момент розгляду клопотання переховується від органів досудового розслідування та суду. Крім того, відсутня будь-яка підтверджена документально інформація щодо місцезнаходження ОСОБА_1 .

Також, на думку суду, прокурором не були доведені ризики, передбачені ст..177 КПК України, на які він послався в обґрунтування заявлених клопотань, а саме ризики переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки жодних доказів, окрім посилання на тяжкість можливого покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1 суду надано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу та клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, Європейським Судом була сформована наступна позиція : факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

Згідно ч.1 ст.335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду . оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та /або прокурору.

Зважаючи, що місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 невідоме, з метою недопущення порушення його права на справедливий розгляд у суді, суд вважає за необхідне оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 та зупинити судове провадження до його розшуку.

Керуючись ст.ст.183, 189190, 323, 335 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Туренка Д.О. про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № № 22018050000000043 від 12.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Туренка Д.О. про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Туренка Д.О. про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оголосити розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні – прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області Пилипенко Д.В.

Судове провадження у кримінальному провадженні №22018050000000043 від 12.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.258-3 КК України - зупинити до розшуку обвинуваченого.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 08год.20хв. 05.12.2019.

Головуючий суддя:

Судді: