Ухвала суду № 86120953, 05.12.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/648/2019 Справа №641/5140/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Музиченко В.О.,

при секретарі – Леонідовій Т.А.,

за участю прокурора – Булатової Є.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Головіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_1 До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором Булатовою Є.В. подано клопотання про продовження щодо ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскільки ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів, не відпали і не зменшились.

Обвинувачений та його захисник проти клопотання прокурора заперечували та просили застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, звільнивши його з-під варти в залі суду, оскільки він мешкає неподалік від суду і буде з`являтися в судові засідання, має на утриманні мати похилого віку, а ризики, вказані прокурором у клопотанні – не доведені.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою припиняє свою дію 13 грудня 2019 року, а судове провадження не розпочато, суд дійшов наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ці ризики на теперішній час не зменшились, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 ..

Крім того, суд враховує, схильність обвинуваченого до скоєння злочинів та можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки він обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, маючи незняту та непогашену судимість та не має джерел заробітку, а також ризик переховування його від суду з метою уникнення відповідальності за скоєне та оскільки він не має сталих соціальних зв`язків, що виключає застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331, 392 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Булатової Є.В. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2020 року.

Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя- В . О . Музиченко