Ухвала суду № 86119899, 04.12.2019, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/1037/19

Провадження у справі № 2/129/816/2019

У Х В А Л А

"04" грудня 2019 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дєдова С.М.,

розглянувши у відсутність сторін в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського краєзнавчого музею Гайсинщини про відшкодування моральної шкоди, -

Установив:

04.12.2019 року до початку розгляду справи № 129/1037/19 за позовом ОСОБА_1 по суті, позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Дєдову С.М., який є головуючим у цій справі, вказуючи, що на його думку головуючий у справі суддя підлягає відводу на підставі п.5) ч.1 ст.36 ЦПК України в зв`язку із тим, що на даний час у позивача виникли сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, оскільки головуючий суддя не заявив самовідвід у справі, не звернувся до Вищої Ради правосуддя та Генерального прокурора щодо втручання у діяльність суду після отримання відкритого листа ветеранських організацій Гайсинського району, які було надано відповідачем, а також головуючий суддя не допустив до участі у справі як представника позивача ОСОБА_2 а також суддею було адресовано судження про політичні погляди позивача, які не збігаються з поглядами судді у даній справі.

Належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи сторони у судове засідання не з`явились, що відповідно до ст.ст.40, 223 ЦПК України не є перешкодою у розгляді заяви про відвід у їх відсутність.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; згідно із ч.2 цієї статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; а згідно із ч.8 цієї статті суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

На думку ЄСПЛ, неупередженість може визначатися виходячи з суб`єктивноі? перевірки, а саме на підставі особистих переконань конкретного судді в конкретніи? справі, а також об`єктивноі? перевірки, при оцінці того, забезпечив суддя достатні гарантіі? для виключення правомірних сумнівів в цьому зв`язку.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначено «104. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності».

Встановлено, що головуючий у справі суддя не заявив самовідвід у справі, не звернувся до Вищої Ради правосуддя та Генерального прокурора щодо втручання у діяльність суду після отримання відкритого листа ветеранських організацій Гайсинського району, які було надано відповідачем, оскільки жодного тиску на головуючого суддю не чинилось, а вказаний лист відповідач надавав суду і просив його дослідити під час розгляду справи як доказ на обґрунтування своїх заперечень щодо не заподіяння позивачу моральної шкоди, а натомість заподіяння позивачем шкоди краєзнавчому музею.

Головуючий суддя правомірно на підставі п.п. 11) п. 16-1 Розділу XV Перехідних положення Конституції України відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції, згідно із яким з 1 січня 2019 року представництво у судах першої інстанції – здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, не допустив до участі у справі як представника позивача ОСОБА_3 , а не згода із рішенням суду не є підставою для відводу згідно із ч.4 ст.36 ЦПК України.

Суддею нікому не було адресовано судження про політичні погляди позивача, які не збігаються з поглядами судді у даній справі, суддя взагалі не виказував жодних політичних поглядів, такі твердження позивача є надуманими та не стверджуються жодними доказами.

Оскільки заява про відвід судді Дєдову С.М. подана до суду позивачем ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, позивач категорично наполягав на задоволенні відводу головуючому у справі судді, вказуючи на його особисту переконаність в упередженості головуючого у справі судді по відношенню до нього, суду не надано доказів того, що такі сумніви виникли у заявника до спливу строку, коли заявник дізнався про таку підставу, об`єктивних проявів упередженості головуючого у справі судді Дєдова С.М. немає, справа розглядається повноважним складом суду, будь-яка заінтересованість у результаті розгляду справи у головуючого у справі судді відсутня, однак з урахування позиції позивача, який категорично не довіряє судді, задля забезпечення судом серед інших аспектів права сторін на судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, суд вважає, що суб`єктивна впевненість позивача ОСОБА_1 в упередженості судді навіть за відсутності об`єктивних підстав для нього є чинником, що перешкоджає реалізації встановленого п.1 ст.6 Конвенції права на справедливий суд, а тому з метою усунення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, суд визнає, що письмову заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому у справі судді Дєдову С.М. потрібно задовільнити на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, п.1 ст.6 Конвенції права на справедливий суд.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41 ЦПК України,

Ухвалив:

Задовільнити заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого в справі судді Дєдова С.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міського краєзнавчого музею Гайсинщини про відшкодування моральної шкоди.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського краєзнавчого музею Гайсинщини про відшкодування моральної шкоди передати іншому судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: