Рішення № 86119890, 05.12.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2540/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що 23 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Надольською О.А. та зареєстрованому в реєстрі за № 674 позивачем придбана квартира АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру в той же час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1331573605206. До придбання позивачем у власність зазначеної квартири в ній тимчасово за згодою попереднього власника тимчасово проживали та були зареєстровані відповідачі. Після отримання права власності на квартиру позивач запропонував відповідачам забрати свої речі з квартири та знятись із реєстрації. На той час відповідачі в квартирі фактично не проживали. Проживали без реєстрації в іншому населеному пункті -м. Вінниці. У відповідь на прохання позивача відповідач ОСОБА_2 , заявив, що залишати квартиру та забирати речі він не збирається, а також не буде зніматись з реєстрації в ній. Погрожував чинити перешкоди у користуванні позивачем своєю власністю. В зв`язку з втратою відповідачами права користування житловим приміщенням та їх відмовою добровільно знятись із реєстрації в квартирі, що належить позивачу на праві приватної власності він вимушений звернутись до суду за захистом свого права власності. За відміткою в домовій книзі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МУ УМВС України у Хмельницькій області 11 січня 1997 року, зареєстрований в АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.1997. Оскільки відповідачі втратили право користування квартирою, то вони повинні бути зняті з реєстраційного обліку в ній. Тому, на підставі вищезазначеного позивач вважає, що його права, як власника квартири порушено, а саме він позбавлений права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача адвокат Карпаух А.П. та позивач ОСОБА_1 не з`явився, подали заяви про те, що заявлені позовні вимоги підтримують повністю, змін та доповнень не мають. В разі неявки відповідачів не заперечують проти заочного розгляду справи та не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, за адресою місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, за адресою місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, належності та допустимості, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом є встановленим, що ОСОБА_1 23 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Надольською О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 674, придбана квартира АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1331573605206, що підтверджується відповідним витягом (а.с.9).

За відміткою в домовій книзі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МУ УМВС України у Хмельницькій області 11 січня 1997 року, зареєстрований в АДРЕСА_1 , а також за цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.1997 (а.с. 10-11).

Згідно зі ст.ст.41,55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.405 ч.2 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., судом забезпечується право на доступ до правосуддя, в зв`язку з чим суд вважає правомірним звернення до суду позивача, так як зняття з реєстрації у даному випадку, в зв`язку з наявністю спору між сторонами, може бути вирішено лише виключено шляхом постановлення судового рішення суду.

При цьому, доказами підтвердження та спростування обставин визначених у позові є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта ( ст.76 ЦПК України).

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відтак, суд констатує той факт, що відповідачі не були позбавлені можливості відстоювати свою позицію під час судового розгляду, надавши належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав перебувати на реєстраційному обліку в квартирі, що належить ОСОБА_1 яку проігнорували.

Суд враховує, що у відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 150, 155 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Після придбання квартири у власність між позивачем та відповідачами не укладались жодних угод про найм (оренду) квартири, не надавалась згода на безоплатне користування житловим приміщенням.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ст..7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вище вказану норму закону, вимога позивача ОСОБА_1 про зобов`язання Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про зняття з реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.

В силу ст. ст.71, 72 ЖК України право на користування житлом зберігається на відсутньою особою на протязі 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

Аналіз наведених норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме, шляхом заявлення вимоги про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають на реєстраційному обліку в квартирі належній ОСОБА_1 без жодних правових підстав.

Також встановлено факт того, що відповідачі фактично не проживають в квартирі, вибули з квартири по своїй волі та намагання повернутися до неї не було.

Тому, суд вважає, що необхідність нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг з врахуванням особи відповідачів, яке виникає у позивача також слід розцінювати, як обмеження у вільному використанні власністю. Звуження прав позивача полягає також у тому, що позивач не має можливості самостійно зняти відповідачів з реєстрації.

Враховуючи вказане, суд вважає, що позивач довів належними доказами підставу для визнання відповідачів таким, що втратили право на користування йому житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування квартирою, у зв`язку із переходом до позивача права власності, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд при винесенні рішення по справі вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268,280-283, 289, 354, ЦПК України, на підставі ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.16, 29, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 346, 347, 379, 380, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст.71, 72, 150, 155 ЖК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

Вирішив:

Позов задовільнити - частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , власністю - житловим приміщенням, квартирою за АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою за АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судові витрати в загальній сумі 768,40 грн. в рівних частках по 384,20 грн. кожен.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.А. Ганкіна