Рішення № 86118644, 28.11.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.11.2019 Справа № 554/964/19

Провадження №2/554/1109/2019

2/554/1701/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Хмельницькій М.Ю.

з участю відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського Станіслава Валентиновича до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського С.В. звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. В якій прохали: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» - 2 854 307,70 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» - 1 008 286,20 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; стягнутисолідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» - 80 922,76 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позову зазначили, що 18.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави, винесена ухвала у справі №554/1872/18, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.З ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_2 (дівоче прізвище Вербна), згідно наказу № ЗК від 21.05.2007 призначена на посаду економіста КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка». Наказом № 7 К від 28.11.2007 на неї покладено, за її згодою, додаткові функції у порядку суміщення - посаду касира кредитної спілки, а з 01.12.2007 наказом 8К ОСОБА_2 переведена на посаду касира, з правом підпису фінансових документів, та таким чином була наділена адміністративно-господарськими обов`язками. Будучи службовою особою КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», ОСОБА_2 , діючи всупереч інтересам служби, маючи намір на скоєння корисливих злочинів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 (провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю останнього відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.04.2014) та головним бухгалтером ОСОБА_1 вчинила ряд злочинів у сфері господарської діяльності. Усього, на протязі 2007-2008 років (за час роботи ОСОБА_2 у КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка») досудовим слідством встановлено причетність ОСОБА_2 до семидесяти епізодів злочинної діяльності. Вина ОСОБА_7 у заподіянні матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та висновками судово-економічних та почеркознавчих експертиз. Своїми злочинними діями, спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 завдала матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам на загальну суму - 2 854 307,70 грн. 18.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави, винесена ухвала у справі №554/1898/18, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_10 , згідно наказу № 16 від 30.05.2006 призначена на посаду головного бухгалтера КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», з правом підпису фінансових та банківських документів, та таким чином була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками. Будучи службовою особою КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби, маючи намір на скоєння корисливих злочинів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 (провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю останнього відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.04.2014) економістами та за сумісництвом касирами ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , касиром ОСОБА_7 вчинила ряд злочинів у сфері господарської діяльності. Діючи всупереч інтересам служби ОСОБА_1 : не контролювала проведення господарських операцій, дотримання технології обробки бухгалтерської інформації і порядку документообігу; не забезпечувала раціональну організацію бухгалтерського обліку і звітності в спілці, несвоєчасно відображала на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій; не забезпечувала законність, своєчасність і правильність оформлення документів, виконаних робіт (послуг); не здійснювала контроль за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов`язань, перевірок організації бухгалтерського обліку і звітності; не вживала заходів з попередження нестач, незаконної витрати коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушень фінансового і господарського законодавства; не вживала заходів з дотримання критеріїв та фінансових нормативів діяльності кредитної спілки для забезпечення фінансової стійкості спілки; не контролювала за проведенням облікових операцій з депозитними та кредитними договорами; не вела роботу з забезпечення суворого дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, законності списання з рахунків бухгалтерського обліку, нестач, дебіторської заборгованості та інших витрат, збереження

бухгалтерських документів; вносила недостовірні відомості до регістру бухгалтерського обліку, що призвело до викривлення фінансової звітності, що подавалася до Держфінпослуг. Усього, на протязі 2006-2008 років (за час роботи ОСОБА_1 у КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка») досудовим слідством встановлено причетність ОСОБА_1 до 95 епізодів злочинної діяльності. Вина ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та висновками судово-економічних та почеркознавчих експертиз. Своїми злочинними діями, спільно з іншими посадовими особами КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» ОСОБА_1 завдала матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам на загальну суму - 3 943 516,60 грн. 18.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави, винесена ухвала у справі №554/1898/18, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів за відомо неправдивих відомостей. У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_6 , згідно наказу №12 від 03.05.2006 призначена на посаду оператора-економіста КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка». Наказом № 22 від 08.12.2006 на неї покладено, за її згодою, додаткові функції у порядку суміщення - посаду касира кредитної спілки, з правом підпису фінансових та банківських документів, та таким чином була наділена адміністративно-господарськими обов`язками. 30.06.2006 з ОСОБА_6 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого на неї покладено обов`язок: дбайливо ставитися до переданих їй на зберігання або з іншою метою цінностей підприємства, вживати заходи для запобігання шкоди, вести облік, складати та надавати у встановленому порядку звіти про рух і залишки довірених їй цінностей. Будучи службовою особою КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», несучи повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам служби, маючи намір на скоєння корисливих злочинів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 (провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю останнього відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.04.2014) та головним бухгалтером ОСОБА_1 вчинила ряд злочинів у сфері господарської діяльності. Усього, на протязі 2006-2008 років (за час роботи ОСОБА_6 у КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка») досудовим слідством встановлено причетність ОСОБА_6 до 24 епізодів злочинної діяльності. Вина ОСОБА_6 у заподіянні матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та висновками судово-економічних та почеркознавчих експертиз. Своїми злочинними діями, спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 завдала матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам на загальну суму - 1 008 286,20 грн. 18.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави, винесена ухвала у справі №554/1898/18, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_3 , згідно наказу №14 від 25.11.2005 призначена на посаду старшого економіста КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка». Наказом №2 від 03.01.2006 на неї покладено, за її згодою, додаткові функції у порядку суміщення - посаду касира кредитної спілки, з правом підпису фінансових та банківських документів, та таким чином була наділена адміністративно-господарськими обов`язками. Будучи службовою особою КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересам служби, маючи намір на скоєння корисливих злочинів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 (провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю останнього відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.04.2014) та головним бухгалтером ОСОБА_1 вчинила ряд злочинів у сфері господарської діяльності. Усього, на протязі 2005-2008 років (за час роботи ОСОБА_3 у КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка») досудовим слідством встановлено причетність ОСОБА_3 до трьох епізодів злочинної діяльності. Вина ОСОБА_3 у заподіянні матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та висновками судово-економічних та почеркознавчих експертиз. Своїми злочинними діями, спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_3 завдала матеріальної шкоди КС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам на загальну суму - 80 922,76 грн. Таким чином посадові особи КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заподіяли матеріальної шкоди КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» та її вкладникам на загальну суму – 3 943516,60 грн.Обвинувачені у вчинені злочинів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих дій визнали та в ході судового розгляду кримінального провадження по суті заявили клопотання про їх звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків давності. Дослідивши матеріали провадження суд постановив: звільнити обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити. Відповідно до норм кримінального права закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, тобто особа звільняється лише від кримінального покарання, але ніяк не від обов`язку по відшкодуванню заподіяних злочином збитків. У ході проведення досудового розслідування та судового розгляду справи КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» цивільний позов не заявлявся, тому і звертаються до суду з даними позовом. (т.1 а.с.1-11)

08 лютого 2019 року ухвалою суду позовну заяву КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди – залишено без руху. (т.1 а.с.64-65)

21 лютого 2019 року ухвалою суду позовну заяву КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - вважати неподаною та повернуто позивачу. (т.1 а.с.70-71)

17 квітня 2019 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційна скарга КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка`задоволена частково. Ухвала судді Октябрського районного суду м.Полтави від 21.02.2019 скасована, матеріали позовної заяви направлені до Октябрського районного суду м.Полтави для продовження розгляду. (т.1 а.с.102-106)

26 квітня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження в справі №№554/964/19, 2/554/1701/2019 за позовом КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 09.30 годин на 24 травня 2019 року. (т.1 а.с.110-111)

14 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 . В якому зазначила, що вищезазначений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, посилаючись на безпідставність вимог позивача його необґрунтованість, умисне спотворення фактів та відсутність права у останнього на звернення до суду з позовом, виходячи з наступного. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цією ухвалою суду, яка набрала законної сили 29.12.2018, встановлено, що вина відповідача ОСОБА_2 не є доказаною. В позовній заяві позивач наводить відомості які не відповідають дійсності. До ОСОБА_2 жодного разу позивач, чи особисто (телефоном, електронною поштою), чи в інший спосіб передбачений законодавством України не зверталася щодо так званої “завданої шкоди”. Всупереч вимогам п.п. 7 п. 2 ст. 175 ЦПК України позивач не надав відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спору. У своїй позовній заяві позивач умисно вказує недостовірні відомості, чим умисно спотворив ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018, в частині того, що ОСОБА_2 визнала свою вину в ході розгляду кримінального провадження. Вищевказана ухвала таких відомостей не містить. Відсутні розрахунки, що підтверджують розмір завдання ОСОБА_2 матеріальної шкоди позивачу та посилання на допустимі докази які підтверджують у її діях, що привели до завдання матеріальної шкоди позивачу. Позивач маніпулює фактичними обставинами справи та надає недостовірні відомості суду. ОСОБА_2 почала працювати у КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» з 25.05.2007, відповідно до наказу голови правління №3 від 25.05.2007. Спочатку працювала на посаді молодшого економіста до грудня 2007 року. Ці пів року, ОСОБА_2 , як недосвідчений економіст (до цього ніколи не працювала у фінансовій сфері) виконувала прості економічні операції: спілкувалася з вкладниками, роздруковувала з комп`ютера видаткові ордера на отримання щомісячних відсотків по депозитах, могла оформити депозитний договір. Крім цього в основному весь її робочий час забирала перевірка правильності нарахування відсотків по кредитах на розрахункових картках. Касиром на той час вона не була. Пізніше, коли позивач переїхав на нове місце, ОСОБА_2 призначили касиром, згідно наказу голови правління від 01.12.2007 №8-к, без сумісництва з посадою економіста, так як в спілці працювали інші економісти. ОСОБА_2 не було ознайомлено з посадовою інструкцією «Оператора-касира», а вже під час судового розслідування їй стало відомо, що голова правління КС Нещерет В.П. зобов`язаний був ознайомити її під підпис з «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України», але цієї вимоги виконано не було, хоча згідно цього положення відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій з готівкою покладається на керівника підприємства – ОСОБА_8 ОСОБА_2 виконувала свої функціональні обов`язки відповідно до займаної нею посади касира спілки і не здійснювала розтрату коштів спілки, зі спілки її було звільнено за згодою сторін без жодних претензій щодо нестачі готівки в касі. Відсутні висновки судово-почеркознавчих експертиз щодо підтвердження вчинення відповідачем ОСОБА_2 службового підроблення шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання та видачі завідомо неправдивих документів від імені КС ВППО “Офіцерська кредитна спілка” чи видачі будь-кому офіційних документів від імені спілки. Також, звертає увагу на той факт, що жодна судово-почеркознавча експертиза не дійшла висновків, що будь-які заяви, довідки про доходи громадян, кредитні договори, записи у касових ордерах про отримання готівки-були здійснені відповідачем ОСОБА_2 . Висновками судово-економічної експертизи не підтверджується жодного факту видачі коштів позичальникам з метою подальшого обернення цих коштів у свою власність без мети їх подальшого повернення. Позикові кошти повертались позичальниками. Крім того у відповідності до ЗУ “Про кредитні спілки” до органів управління КС відносяться, зокрема, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет, правління КС - стаття 13. Так, у відповідності до ст.ст. 15,16,17,17 цього закону - кредитний комітет спілки призначається спостережною радою, яка призначає голову правління та членів правління КС, визначає кваліфікаційні вимоги членів кредитного комітету, а кредитний комітет приймає рішення про видачу кредитів і здійснює контроль за якістю кредитного портфелю: голова спостережної ради несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань, ревізійна комісія КС зобов`язана здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю КС шляхом щорічних перевірок та складанням висновків до річних звітів правління спілки про результати діяльності. У відповідності до вимог п. 4.10 розділу 4 та 7 “Положення НБУ від 15.12.2004 р/ № 637” - під час проведення перевірок фінансово-господарської діяльності КС ревізійна комісія зобов`язана була проводити інвентаризацію каси та перевіряти дотримання порядку ведення касових операцій з готівкою, і в разі виявлення порушень, складати акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (п.7.4 чинного «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні). Але, ревізійною комісією КС жодного разу не складався зазначений акт, у своїх висновках до річних звітів правління про результати фінансово-господарської діяльності КС з 2004-2009 роки ревізійна комісія не зазначала про факти порушення встановленого порядку ведення касових операцій. Результатами обов`язкових інвентаризацій готівки в касі та розрахунків з дебіторами-позичальниками, та кредиторами (згідно вимог ст.10 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) та п.п. б, в, г п. 3, п.п. д п.7, п. 11.11 “Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів та розрахунків”, затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994 № 69) - не підтверджується будь-яка матеріальна шкода, завдана КС нестачею готівкових коштів чи нереальними борговими зобов`язаннями дебіторів. Жодної розтрати готівки, що перебувала у віданні відповідача ОСОБА_2 - не підтверджується актами інвентаризації готівки в касі. Жодною почеркознавчою експертизою не підтверджено факт заповнення (складання) нею будь-яких офіційних документів, що мають юридичне значення та впливали на отримання кредитів, відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виявлення нестачі готівкових коштів, що були у неї в підзвіті як касира кредитної спілки. А готівкові кошти видавались нею з каси виключно за видатковими касовими ордерами, оформленими у відповідності до вимог п.3.4«Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» затв. ПостановоюПравління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстроване в Мінюсті України 13.01.2005 за №№ 10320. Тобто, грошові кошти КС, які були в її законному володінні, видавались у вигляді кредитів КС, що є фінансовою установою (згідноі ч.2 ст. 1 ЗУ “Про кредитні спілки”, та ст.ст. 1,4 ЗУ “Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та положень свого статуту) інадання позик у вигляді кредитів є однією з основних діяльностей кредитної спілки. В регістрах бухгалтерського обліку КС по балансовому рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” (по субрахунку 947) - не обліковувалась нестача грошових коштів в сумі, що зазначена у цивільному позові в кримінальній справі. Тому, по субрахунку 375 “Розрахунки за відшкодуванням збитків” балансового рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” - сума непідтверджених збитків не може відповідати ціні заявленого КС позову. Висновками судово-економічної експертизи підтверджуються факти повернення позичкових коштів, отриманих позичальниками по кредитним договорам. Спонукання до своєчасного і повного повернення коштів за цивільно-правовим зобов`язанням - кредитним договорам, чи визнання таких договорів фіктивними повинно вирішуватись правлінням КС у судовому порядку, як це передбачено цивільним законодавством. Крім того, згідно ст.26 ЗУ “Про кредитні спілки”, розділу 7 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, «Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», затверджене Указом Президента України від 04.04.2003 № 292/2003 - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, як уповноважений державний орган, здійснювала наглядза діяльністю КС, визначала професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансової установи, проводила перевірки діяльності КС та інші контрольні повноваження. А за період її роботи в КС комісією не виявились порушення законодавства про фінансові послуги. Лише 13.07.2009 ревізійною комісією була проведена позапланова ревізія в КС за період з 02.07.2004 по 31.01.2009 (фактично за один і той же період проведено повторну ревізію фінансово-господарської діяльності) та складено акт № 06-21/272 від 13.07.2009, де всупереч попередніх висновків ревізійної комісії за 2004,2005,2007, 2008 роки до звітів правління КС по фінансово-господарську діяльність, були зроблені необгрунтовані висновки щодо порушень службовими особами спілки нормативно-правових актів (зокрема, нечинного “Положення про ведення касових операцій в національній валюті України” тощо), порядку видачі кредитів, що не підтверджувались результатами інвентаризацій готівки в касі та стану розрахунків з дебіторами та кредиторами, а також суперечили висновкам судово-економічної експертизи. А також, і Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг - в 2009 була проведена перевірка дотримання кредитною спілкою вимог чинногозаконодавства у сфері фінансових послуг та складено довідку про результати перевірки від 18.12.2009 в якій зазначено ряд порушень вимог Ліцензійних умов провадження діяльності КС з надання фінансових послуг, але не було виявлено фактіввидачі кредитів по фіктивним кредитним договорам. Звідси випливає, що голова спостережної ради КС Пальцев ОСОБА_13 . (який персональну відповідальність за діяльність спостережної ради - згідно п.5 ст. 15 ЗУ “Про кредитні спілки”), жодного разу не ініціюючи питання перед ревізійною кломісією щодо проведення відповідної перевірки, не вимагаючи від голови та членів правління, яке підзвітне спостережній раді, проведення інвентаризацій розрахунків з дебіторами (позичальниками) та стягнення з недобросовісних боржників кредитів у судовому порядку, перебравши на себе повноваження голови правління КС (який здійснює цивільну дієздатність юридичної особи) та виходячи за межі повноважень спостережної ради КС (ст. 15 ЗУ “Про кредитні спілки”) - звернувся до начальника ГУМВС України в Полтавській області Цимбалюка М.М. із заявою від 28.01.2009 № 2, де від імені юридичної особи просив сприяти стягненню боргів з позичальників грошей. У зв`язку з цим прохає відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т. 1 а.с.136-142).

16 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 . В якому зазначила, що вищезазначений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, посилаючись на безпідставність вимог позивача його необґрунтованість, умисне спотворення фактів та відсутність права у останнього на звернення до суду з позовом, виходячи з наступного. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цією ухвалою суду, яка набрала законної сили 29.12.2018, не встановлює винність особи ОСОБА_3 Дана позовна заява не відповідає вимогам ст.187 ЦПК України, а саме не зазначено: поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, що зареєстрованиі за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (ці відомості позивачу відомі, оскільки я працювали на даній юридичній особі); обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.175 ЦПК. В позовній заяві позивач наводить відомості які не відповідають дійсності. До ОСОБА_3 жодного разу позивач, чи особисто (телефоном, електронною поштою), чи в інший спосіб передбачений законодавством України не зверталася до мене щодо так званої “завданої шкоди”. Всупереч вимогам п.п. 7 п. 2 ст. 175 ЦПК України позивач не надав відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спору. У своїй позовній заяві позивач умисно вказує недостовірні відомості, чим умисно спотворив ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018, в частині того, що ОСОБА_3 визнала свою вину в ході розгляду кримінального провадження. Вищевказана ухвала таких відомостей не містить. Відсутні будь-які розрахунки, що підтверджують розмір завдання ОСОБА_3 матеріальної шкоди позивачу та посилання на будь-які докази які підтверджують у її діях, що привели до завдання матеріальної шкоди позивачу. Позивач надає недостовірні відомості суду та маніпулює фактичними обставинами справи. Фактично, у відповідності до наказу від 25.11.2005 № 14 -її було прийнято на посаду старшого економіста. Згідно наказу голови правління Нещерета В.П. від 3.01.2006 № 2 - з 03.01.2006 на ОСОБА_3 було покладено виконання обов`язків касира КС у порядку суміщення. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 не було ознайомлено із посадовими обов`язками - вона розуміла, що у відповідності до вимог ст. 139 КЗпП України зобов`язана була сумлінно працювати і виконувати розпорядження,уповноваженого власником КС спілки органу, який представляв голова правління Нещерет В.П. Тобто, ОСОБА_3 сприймала вказівки керівника КС Нешерет В.П. щодо видачі громадянам бланків заяв та комп`ютерної роздруківки проектів кредитних договорів та інших бланків - законними і такими, що відповідають основним засадам діяльності КС в якості фінансової установи у відповідності до ст.ст.1, 2 ЗУ "Про кредитні спілки" та п. б ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Виходячи з вищевикладеного, свої обов`язки старшого економіста КС Феничко Л.М. розуміла і виконувала в наступній послідовності: при зверненні до КС громадян, які бажали стати членом КС , отримати кредит - я пояснювала їм порядок вступу до складу членів КС та порядок звернення із заявою про видачу кредиту (у КС були розробленими типові форми заяв про вступ до кредитної спілки, про отримання кредитів, кредитних договорів тощо, які були занесені до нормативної бази комп`ютера); при вирішенні громадян вступити до складу членів КС чи отримати кредит - вона (не створюючи нового документу) роздруковувала бланк відповідної заяви і передавала його громадянину для заповнення: після заповнення громадянином бланку заяви - вона отримувала від нього весь пакет документів та передавала їх фахівцям з фінансово-економічної безпеки (що були членами кредитного комітету) ОСОБА_14 та ОСОБА_15 для проведення відповідної перевірки; кредитний комітет нашої КС приймав свої рішення щодо видачі кредитів позичальникам. Після надходження до ОСОБА_3 рішення кредитного комітету щодо видачі кредитів позичальникам з додатком копій всіх документів (перевірених членами кредитного комітету, як це передбачено "Положенням про фінансові послуги кредитної спілки") – ОСОБА_3 вносила дані про позичальника до типової форми кредитного договору (в комп`ютері), роздруковувала проект кредитного договору і разом із усім пакетом документів передавала голові правління КС Нещерету В.П. для подальшого прийняття управлінського рішення, який у відповідності до ст.ст. 92, 202, 203,204, 1054 ЦК України , п. 4 ст.16 ЗУ "Про кредитні спілки" та положень статуту здійснював цивільну дієздатність КС , підписував (тобто, укладав) кредитні договори з громадянами. Так, при відсутності висновків жодної з судово-почеркознавчих експертиз щодо підтвердження вчинення нею службового підроблення шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачі завідомо неправдивих документів незважаючи на те, що жодна судово-графологічна експертиза не дійшла висновків, що будь-які заяви, довідки про доходи громадян, кредитні договори, записи у касових ордерах про отримання готівки були здійснено ОСОБА_3 – позивач пред`являє позов до неї безпідставно. Відсутність фактів порушення касової дисципліни та відсутність наявності будь-яких збитків, пов`язаних з видачею КС кредитів підтверджується: довідкою про результати інспектування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України кредитної спілки від 18.12.2009; висновками ревізійної комісії КС по результатам перевірок фінансово-господарської діяльності КС за 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки, що затверджені рішеннями загальних зборів членів КС; звітами спостережної ради КС за 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки (де відсутні відомості відносно виявлення фактів неправильного укладання кредитних договорів); нормами п.3 ст.10 та п.3 ст.16 ЗУ «Про кредитні спілки» та пунктами 2.1.2 - 2.2.5 «Положення про фінансові послуги Кредитної спілки», де визначено порядок прийняття громадян до КС, розгляду заяв членів КС про надання кредитів та прийняття рішень з цих питань. Так, прийняття до КС проводиться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради (ст. 16 Закону), розгляд заявчленів КС, прийняття рішеньз цих питань та здійснення контролю за якістю кредитного портфелю - покладається на кредитний комітет КС (ст. 16 Закону); ст.ст. 215, 234 ЦК України та п. 24 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 6.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - згідно яких визнати договори фіктивними має право лише суд. Як старший економіст та виконуюча обов`язки касира за сумісництвом не була наділена правами укладання будь-яких кредитних договорів, здійснення контролю за укладанням кредитних договорів та формуванням кредитного портфелю, не була членом кредитного комітету і не брала участі у прийманні рішень щодо видачі кредитів. Видавала гроші з каси виключно за видатковими касовими ордерами, підписаними головою правління та головним бухгалтером КС, а не за усними розпорядженнями голови правління Нещерета. Сприймала і сприймаю таку видачу грошей як їх передачу у тимчасове запозичення грошей громадянами у КС згідно ст. 1046 ЦК України, однією з форм якого є кредит (ст. 1054 ЦК України), що у відповідності до Науково-практичному коментарю КК України до ст. 191 КК - не може бути визнано протиправним. Факт повернення кредитів позичальниками - підтверджується і матеріалами кримінальної провадження. Що ж стосується своєчасності повернення кредитів - то це відноситься до обов`язків позичальників та їх дисциплінованості. ОСОБА_3 сприймала це як спірні цивільно-правові відносини, що повинні вирішуватись в судовому порядку шляхом примусового стягнення боргів. ОСОБА_3 ніколи не надавали розпоряджень ні голова правління ОСОБА_8 , ні головний бухгалтер ОСОБА_1 щодо оформленню нею жодного кредитних договорів (в тому числі і фіктивних кредитних договорів) та видачу готівки з каси по фіктивнимдоговорам, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1 а.с. 143-148).

21 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . В якому зазначила, що вищезазначений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, посилаючись на безпідставність вимог позивача, його необґрунтованість, умисне спотворення фактів та відсутність права у останнього на звернення до суду з позовом, виходячи з наступного. Дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 187 ЦПК України, а саме не зазначено: поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, що зареєстрованиі за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (ці відомості позивачу відомі, оскільки я працювали на даній юридичній особі); обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.175 ЦПК України. В позовній заяві позивач наводить відомості які не відповідають дійсності. До ОСОБА_1 жодного разу позивач, чи особисто (телефоном, електронною поштою), чи в інший спосіб передбачений законодавством України не зверталася до мене щодо так званої “завданої шкоди”. Всупереч вимогам п.п. 7 п. 2 ст. 175 ЦПК України позивач не надав відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спору. У своїй позовній заяві позивач умисно вказує недостовірні відомості, чим умисно спотворив ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018, в частині того, що ОСОБА_1 визнала свою вину в ході розгляду кримінального провадження. Вищевказана ухвала таких відомостей не містить. Відсутні будь-які розрахунки, що підтверджують розмір завдання мною матеріальної шкоди позивачу та посилання на будь-які докази які підтверджують у її діях, що привели до завдання матеріальної шкоди позивачу. Позивач надає недостовірні відомості суду та маніпулює фактичними обставинами справи. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2018 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цією ухвалою суду, яка набрала законної сили 29.12.2018, не встановлює винність особи ОСОБА_1 До складу збитків суб`єкта господарювання включається (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України): вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, додаткові витрати тощо), понесені стороною, яка зазнала збитки; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Не було встановлено доказів щодо наявності будь-яких збитків, підтверджених даними бухгалтерського обліку КС. Відсутні висновки судово-почеркознавчих експертиз щодо підтвердження вчинення ОСОБА_1 службового підроблення шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання та видачі завідомо неправдивих документів від імені КС ВППО “Офіцерська кредитна спілка” чи видачі будь-кому офіційних документів від імені спілки. Жодна судово-почеркознавча експертиза не дійшла висновків, що будь-які заяви, довідки про доходи громадян, кредитні договори, записи у касових ордерах про отримання готівки - були здійснені нею. У відповідності до ст. 19 ЗУ “Про кредитні спілки”, ст. ст.316, 325 ЦК України - грошові кошти КС входять до складу майна, яке є приватною власністю юридичної особи (кредитної спілки). Тому, для звинувачення особи, якій майно передавалось у законне володіння, у вчиненні злочину проти власності КС (ст. 191 КК України) - повинно бути доведеним факт незаконного заволодіння грошовими коштами з метою їх привласнення, або ж факт витрачення винним чужого майна з метою поліпшення майнового становища інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна чи збільшення доходів інших осіб, або ж вилучення винним чужого майна з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Висновками судово-економічної експертизи не підтверджується жодного факту видачі коштів позичальникам з метою подальшого обернення цих коштів у свою власність без мети їх подальшого повернення. Позикові кошти повертались позичальниками. Результатами обов`язкових інвентаризацій готівки в касі та розрахунків з дебіторами-позичальниками, та кредиторами (ст. 10 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) та підпунктів б, в, г пункту 3, підпункту д пункту 7, пункту 11.11 “Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів та розрахунків”, затверджено наказом Мінфіну України від 11.08.1994 № 69) - не підтверджується будь-яка матеріальна шкода, завдана КС нестачею готівкових коштів чи нереальними борговими зобов`язаннями дебіторів. На посаду головного бухгалтера КС ВППО „Офіцерська Кредитна спілка" ОСОБА_1 призначена на посаду наказом № 16з 30.05.2006, а з неї намагаються стягти «матеріальну шкоду» за період, в який вона навіть і не працювала. Крім того, згідно ст.26 ЗУ “Про кредитні спілки”, розділу 7 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України”, затверджене Указом Президента України від 4.04.2003 № 292/2003 – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, як уповноважений державний орган, здійснювала нагляд за діяльністю КС, визначала професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансової установи, проводила перевірки діяльності КС та інші контрольні повноваження. А за період її роботи в КС комісією не виявились порушення законодавства про фінансові послуги. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в 2009 році була проведена перевірка дотримання КС вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг та складено довідку про результати перевірки від 18.12.2009, в якій не було виявлено фактів видачі кредитів по фіктивним кредитним договорам. Звідси випливає, що голова спостережної ради КС Пальцев ОСОБА_16 (який несе персональну відповідальність за діяльність спостережної ради-згідно п.5 ст. 15 ЗУ “Про кредитні спілки”), жодного разу не ініціюючи питання перед ревізійною комісією щодо проведення відповідної перевірки, не вимагаючи від голови та членів правління, яке підзвітне спостережній раді, проведення інвентаризацій розрахунків з дебіторами (позичальниками) та стягнення з недобросовісних боржників кредитів у судовому порядку, перебравши на себе повноваження голови правління КС (який здійснює цивільну дієздатність юридичної особи) та виходячи за межі повноважень спостережної ради КС (ст.15 ЗУ“Про кредитні спілки”) – звернувся до начальника ГУМВС України в Полтавській області Цимбалюка М.М. із заявою від 28.01.2009 №2, де від імені юридичної особи просив сприяти стягненню боргів з позичальників грошей. У звязку з чим, прохає відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1 а.с. 149-157).

10 червня 2019 року до суду надійшла відповідь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», на відзив ОСОБА_1 , в якій зазначили, що ОСОБА_1 вказує на те, що ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.11.2018, її звільнено від кримінальної відповідальності за ч.З ст. 191 та ч.І ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, тому відповідач вважає що ця ухвала не встановлює винність її особи у вчиненні інкримінованих злочинів - відповідно до норм Кримінального права, діючих в Україні, звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності - це нереабілітуюча підстава, яка звільняє особу від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, але не звільняє від інших правових наслідків, зокрема і таких як відшкодування шкоди заподіяної злочином потерпілому. У ході судового розгляду кримінального провадження від відповідача надійшла заява про те що « ОСОБА_1 не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, ознайомлена з правовими наслідками такого рішення. Отже, відповідач погодгшася з обвинув а ч єн ням и викладеними слідчим у посптнові про оголошення підозри, не заперечує проти них. Відповідно до норм кримінального права, якщо особа не згодна із закриттям кримінального провадження за таких підстав, то суд розглядає кримінальне провадження у загальному порядку, такої заяви суду надано не було. Відповідач вказує на те, що позивач, кредитна спілка ВППО «Офіцерська кредитна спілка», жодного разу не звертався щодо відшкодування заподіяної шкоди, а також всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України не надав відомості про заходи досудового врегулювання спору - відповідно до чинного законодавства, обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору, у даному випадку не передбачено, тому такі заходи не вживалися. ОСОБА_1 вказує на те, що у позовній заяві відсутні будь- які розрахунки що підтверджують розмір завданої матеріальної шкоди, також відсутні будь-які докази, що її дії призвели до заподіяння матеріальної шкоди позивачу - вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу повністю доведена висновками судової бухгалтерської-економічної та судової почеркознавчої експертиз, матеріалами ревізії КРУ, матеріалами перевірки Держфінпослуг, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Позивач вчинив усі можливі дія для долучений вищезазначених експертиз до матеріалів провадження про що маються відомості у матеріалах провадження. Усі інші обставини, наведені позивачем у обґрунтуванні відзиву повністю спростовані матеріалами кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 . Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог ст. 187 ЦПК України є безпідставними оскільки позовна заява прийнята до розгляду судом. (т.1 а.с.191-193)

10 червня 2019 року до суду надійшла відповідь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», на відзив ОСОБА_3 , в якій зазначили, що ОСОБА_3 вказує на те, що ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.11.2018, її звільнено від кримінальної відповідальності за ч.З ст. 191 та ч.І ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, тому відповідач вважає що ця ухвала не встановлює винність її особи у вчиненні інкримінованих злочинів - відповідно до норм Кримінального права, діючих в Україні, звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності - це нереабілітуюча підстава, яка звільняє особу від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, але не звільняє від інших правових наслідків, зокрема і таких як відшкодування шкоди заподіяної злочином потерпілому. У ході судового розгляду кримінального провадження від відповідача надійшла заява про те що « ОСОБА_3 не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, ознайомлена з правовими наслідками такого рішення. Отже, відповідач погодилася з обвинуваченнями викладеними слідчим у посптнові про оголошення підозри, не заперечує проти них. Відповідно до норм кримінального права, якщо особа не згодна із закриттям кримінального провадження за таких підстав, то суд розглядає кримінальне провадження у загальному порядку, такої заяви суду надано не було. Відповідач вказує на те, що позивач, КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», жодного разу не звертався щодо відшкодування заподіяної шкоди, а також всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України не надав відомості про заходи досудового врегулювання спору - відповідно до чинного законодавства, обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору, у даному випадку не передбачено, тому такі заходи не вживалися. ОСОБА_3 вказує на те, що у позовній заяві відсутні будь- які розрахунки що підтверджують розмір завданої матеріальної шкоди, також відсутні будь-які докази, що її дії призвели до заподіяння матеріальної шкоди позивачу - вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу повністю доведена висновками судової бухгалтерської-економічної та судової почеркознавчої експертиз, матеріалами ревізії КРУ, матеріалами перевірки Держфінпослуг, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог ст. 187 ЦПК України є безпідставними оскільки позовна заява прийнята до розгляду судом. (т.1 а.с.196-197)

10 червня 2019 року до суду надійшла відповідь КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», на відзив ОСОБА_2 , в якій зазначили, що ОСОБА_2 вказує на те, що ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.11.2018, її звільнено від кримінальної відповідальності за ч.З ст. 191 та ч.І ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, тому відповідач вважає що ця ухвала не встановлює винність її особи у вчиненні інкримінованих злочинів - відповідно до норм Кримінального права, діючих в Україні, звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності - це нереабілітуюча підстава, яка звільняє особу від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, але не звільняє від інших правових наслідків, зокрема і таких як відшкодування шкоди заподіяної злочином потерпілому. У ході судового розгляду кримінального провадження від відповідача надійшла заява про те що « ОСОБА_2 не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, ознайомлена з правовими наслідками такого рішення. Отже, відповідач погодилася з обвинуваченнями викладеними слідчим у постагнові про оголошення підозри, не заперечує проти них. Відповідно до норм кримінального права, якщо особа не згодна із закриттям кримінального провадження за таких підстав, то суд розглядає кримінальне провадження у загальному порядку, такої заяви суду надано не було. Відповідач вказує на те, що позивач, КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», жодного разу не звертався щодо відшкодування заподіяної шкоди, а також всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України не надав відомості про заходи досудового врегулювання спору - відповідно до чинного законодавства, обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору, у даному випадку не передбачено, тому такі заходи не вживалися. ОСОБА_2 вказує на те, що у позовній заяві відсутні будь- які розрахунки що підтверджують розмір завданої матеріальної шкоди, також відсутні будь-які докази, що її дії призвели до заподіяння матеріальної шкоди позивачу - вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу повністю доведена висновками судової бухгалтерської-економічної та судової почеркознавчої експертиз, матеріалами ревізії КРУ, матеріалами перевірки Держфінпослуг, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог ст. 187 ЦПК України є безпідставними оскільки позовна заява прийнята до розгляду судом. (т.1 а.с.198-199)

02 липня 2019 року до суду надано відзив адвоката Петько А.В. в інтересах ОСОБА_6 на позовну заяву. В якій зазначили, що позивач в позові просить суд стягнути з усіх відповідачів, в тому числі і з ОСОБА_6 , 3 943 516, 66 грн. солідарно та зазначає, що вина останньої у заподіянні матеріальної шкоди КС підтверджується матеріалами кримінального провадження у справі № 554/1872/18, а також висновками почеркознавчих експертиз. Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження посправі суперечить вказаним вище нормам закону. Не зважаючи на те, що позивач звернувся в порядку цивільного судочинства, факт відсутності доведеної вини відповідачки ОСОБА_6 (яка вину не визнає) у вчиненні кримінального правопорушення та розміру збитків, позбавляє так званих підстав для стягнення матеріальної шкоди та можливості звернення з даними позовними вимогами, взагалі. Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_6 дій, які спричинили майнову шкоду позивачу. Також не надано доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог, доведення розміру «заподіяних збитків» та підстав застосування солідарної майнової відповідальності, визначені законом. Згідно з ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Оскільки за позовом КС відповідачка ОСОБА_6 має відшкодувати шкоду, завдану організації, в якій відповідачка працювала, то вона має нести, у разі доведення вини, відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків. Згідно норм ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Статтею 134 цього Кодексу визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником. Даний висновок викладено Касаційним цивільним судом Верховного Суду України в рішенні № 132/2083/16-ц від 28.03.2018. Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, треба враховувати правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, згідно якого за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. В даному випадку підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік відповідно до трудового законодавства України. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Отже, навіть ухвалення судом вироку чи іншого рішення в рамках КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч.3 ст.233 КЗпП України строку звернення до суду. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).Відповідно до ст. 126 ЦПК України, що визначає наслідки пропущення процесуальних строків , право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, строк позовної давності давно сплинув та позивач не має жодних підстав для звернення до суду з даним позовом, через що прохає застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові. Позовну заяву КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, залишити без розгляду (т.1 а.с.206-208)

16 липня 2019 року ухвалою суду продовжено процесуальний строк підготовчого провадження. Витребувано від Нацкомфінпослуг копії актів перевірки фінансово-господарської діяльності КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» за період з 2006 по 2008 роки. Витребувано від Полтавського ВП ГУНП України в Полтавській області копії : актів перевірки фінансово-господарської діяльності КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» за період з 2006 по 2008 роки; копії журналів реєстрації перевірок КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» за період з 2005 по 2009 роки; копії інвентаризації залишку готівки в касі КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» на останній день місяці (щомісячно) та передачі відповідальних осіб. Витребувано від КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» копії : актів перевірки фінансово-господарської діяльності КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» за період з 2006 по 2008 роки; копії журналів реєстрації перевірок КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» за період з 2005 по 2009 роки; копії інвентаризації залишку готівки в касі КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» на останній день місяці (щомісячно) та передачі відповідальних осіб. Призначено підготовче засідання на 09.00 годин на 20 серпня 2019 року. (т.1 а.с.211-212)

19 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву адвоката Якименко О.Г. в інтересах ОСОБА_1 . В якому зазначили, що ОСОБА_1 позовні вимоги я не визнає у повному обсязі та керуючись ст.ст. 43, 83, 178 ЦПК України. У відповідності до ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь- якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути, стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Тобто, законодавець встановив, що право на подання цивільного позову в потерпілого виникає лише за наявності встановлення факту кримінальногоправопорушення, що можливо лише в разі постановлення судом обвинувальноговироку та набуття ним законної сили. 30.11.2018 Октябрським районний судом м. Полтави винесено ухвалу у справі № 554/1898/18 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, якою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрито. Ухвала набрала законної сили 29.12.2018. Під час розгляду зазначеного кримінального провадження в суді вина ОСОБА_1 не доведена, посилання позивача на те, що обвинувачені свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали, не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом, отже підстави для задоволення цивільного позову КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» відсутні. Матеріали позовної заяви також не містять належних та допустимих доказі вини ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди позивачу. Крім того, ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Згідно норм ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Статтею 134 цього Кодексу визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, поважних причин для його поновлення позивачем не зазначено. Через, що прохають відмовити в задоволенні позовних вимог кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, застосувавши позовну давність. (т.1 а.с.241-243)

20 серпня 2019 року ухвалою суду клопотання КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Клопотання відповідача ОСОБА_2 - задоволено.Витребуваноз архіву Октябрського районного суду м. Полтави з матеріалів кримінального провадження №12014170000000461, №1-417/10 аудіозапису допиту свідка ОСОБА_24 від 07 грудня 2010 року. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 за ордером адвоката Якименко О.Г. – задоволено. Продовжено процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву. Витребуваноз Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України копії актів перевірки фінансово-господарської діяльності КС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» за період з 2006 по 2008 роки. Витребувано від Полтавської місцевої прокуратури копії : актів перевірки фінансово-господарської діяльності КС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» за період з 2006 по 2008 роки; копії журналів реєстрації перевірок КС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» за період з 2005 по 2009 роки; копії інвентаризації залишку готівки в касі КС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» на останній день місяці (щомісячно) та передачі відповідальних осіб. Закрито підготовче засідання у справі за позовомКС ВППО«Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління Лозовського С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Призначено розгляд справи по суті на 14.30 годин на 12 вересня 2019 року (т.2 а.с.38-40).

12 вересня 2019 року ухвалою суду заяву свідків про виклик у судове засідання представників засобів масової інформації – повернуто без розгляду (т.2 а.с.79-80).

В судове засідання представник позивача не з`явився будучи у встановлений законодавством спосіб повідомлені про судове засідання, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка», зазначивши, що позовні вимоги підтримують та прохають задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с.190).

В судове засідання з`явилися відповідач ОСОБА_1 та її представник за ордером ОСОБА_25 О ОСОБА_26 , котрі проти позову заперечували, прохали відмовити в повному обсязі, з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву. При цьому прохали застосувати термін позовної давності до позовних вимог.

В судове засідання з`явилася відповідач ОСОБА_3 , котра проти позову заперечувала, прохали відмовити в повному обсязі, з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву. Проти застосування терміну позовної давності до позовних вимог не заперечувала.

В судове засідання з`явилися відповідач ОСОБА_2 та її представник за ордером Кисіль ОСОБА_27 , котрі проти позову заперечували, прохали відмовити в повному обсязі, з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву. Проти застосування терміну позовної давності до позовних вимог не заперечувала.

В судове засідання відповідач ОСОБА_6 та представник відповідача за ордером ОСОБА_28 А.В. не зявилися будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлені. В відзиві на позовну заяву прохали застосувати термін позовної давності до позовних вимог (т.2 а.с.111-112).

Суд, заслухавши учасників процесу, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю за безпідставністю та недоведеністю.

Судом встановлено, що 30.11.2018 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави кримінальна справа №554/1898/17 клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 – задоволено. Звільнено обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження – закрито. Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2018 року (т.1 а.с. 16-40).

30.11.2018 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави кримінальна справа №554/1898/17 клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 – задоволено. Звільнено обвинувачену ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження – закрито. Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2018 року (т.1 а.с. 41-56).

Як слідує із ухвал від 30.11.2018 ОСОБА_1 , згідно наказу № 16 від 30.05.2006, призначена на посаду головного бухгалтера кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка». ОСОБА_6 , згідно наказу № 12 від 03.05.2006 призначена на посаду оператора – економіста кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка». Наказом № 22 від 08.12.2006 на неї покладено за сумісництвом обов`язки касира кредитної спілки, з правом підпису фінансових та банківських документів. ОСОБА_3 , згідно наказу № 14 від 25.11.2005 призначена на посаду старшого економіста кредитної спілки ВППО «Офіцерська кредитна спілка», наказом №2 від 03.01.2006 на неї покладено за її згодою додаткові функції у порядку сумісництва - посаду касира кредитної спілки. ОСОБА_2 (дівоче прізвище Вербна), згідно наказу № 3К від 21.05.2007, призначена на посаду економіста кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка». Наказом № 7К від 28.11.2007 на неї покладено за її згодою додаткові функції у порядку суміщення – посаду касира кредитної спілки, а з 01.12.2007 наказом 8К переведена на посаду касира, з правом підпису фінансових документів, та таким чином була наділена адміністративно – господарськими обов`язками.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були працівниками кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка». Під час розгляду кримінального провадження в суді вина ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не доведена, посилання позивача на те, що обвинувачені свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та вчиненні вони цією особою.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, доказів наявності вини відповідачів у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України – розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, не встановлено.

У відповідності до ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь- якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути, стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, законодавець встановив, що право на подання цивільного позову в потерпілого виникає лише за наявності встановлення факту кримінальногоправопорушення, що можливо лише в разі постановлення судом обвинувальноговироку та набуття ним законної сили.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Таким чином, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Згідно з ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно ст. 130 КЗпП України, встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Частиною 3 статті 134 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Оскільки за позовом КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка» відповідачі мають відшкодувати шкоду, завдану організації, в якій відповідачи працювали, то вони мають нести, у разі доведення вини, відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків.

До спірних правовідносин неможливо застосувати вимоги ст.1166 ЦК України, які зазначені підставою позовних вимог, оскільки зазначена норма права регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 тас КС ВППО «Офіцерська кредитна спілка»існували трудові правовідносини, через що підлягає застосуванню спеціальне законодавство ст.ст.130, 134 КЗпП України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у позові повністю, оскільки позивач при подачі позову застосував закон, який не поширюється на правовідносин між ним – кредитною спілкою військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , так як за позовом КС відповідачи мають відшкодувати шкоду, завдану організації, в якій відповідачи працювали, завдану при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. В даному випадку підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік відповідно до трудового законодавства України.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Отже, навіть ухвалення судом вироку чи іншого рішення в рамках КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч.3 ст.233 КЗпП України строку звернення до суду.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Крім того, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником. Даний висновок викладено Касаційним цивільним судом Верховного Суду України в рішенні № 132/2083/16-ц від 28.03.2018. Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, треба враховувати правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, згідно якого за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, строк позовної давності давно сплинув та позивач не має жодних підстав для звернення до суду з даним позовом, через що слід застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» в особі голови правління ОСОБА_29 Станіслава Валентиновича до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити повністю.

Складання поновного тексту відкладено на 8 (вісім) днів 05 грудня 2019 року.

Позивач – кредитна спілка військовослужбовцівта працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка», місцезнаходження – будинок №9, вулиця Чапаєва, місто Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код юридичної особи 26435221.

Відповідач –громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номерне відомо.

Відповідач –громадянка України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номерне відомо.

Відповідач –громадянка України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча – АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер3014217623.

Відповідач –громадянка України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаюча – АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номерне відомо.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко