Рішення № 86110916, 03.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2738/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Приморський районний суд міста Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» кошти у розмірі 20236,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2016 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ» державний номер НОМЕР_1 , в м. Одесі на вул. Буніна, 33, допустив зіткнення з автомобілем «FORD», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року по справі№522/22042/16-ц ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування. Відповідно до умов договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв`язку з чим було виплачено страхове відшкодування на підставі рахунку «ФОП ОСОБА_3 » від 2 листопада 2016 р. у розмірі 20236 гривень 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням №9138 від 18.11.2016 р.

15.06.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 20236,56 грн., проте зазначена сума відповідачем позивачу не сплачена, що і стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 01.03.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання сповіщався належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за наявності згоди позивача, суд 12.06.2019 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що 01 листопада 2016 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ» державний номер НОМЕР_1 , в м. Одесі на вул. Буніна, 33, в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «FORD», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року по справі№522/22042/16-ц ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому суд при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю «FORD», державний номер НОМЕР_2 .

На момент здійснення ДТП власником автомобілю «FORD», державний номер НОМЕР_2 , було ПАТ «Дікергофф Цемент Україна».

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» був укладений договір страхування №250523041.16, предметом зазначеного договору є майнові інтереси страхувальника (ПАТ «Дікергофф Цемент Україна»), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом – автомобілем «FORD», державний номер НОМЕР_2 . Страховим випадком за вказаним договором є зокрема пошкодження автомобілю внаслідок ДТП.

Відповідно до страхового акту №145680 від 08.11.2016 року розмір збитків ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» склав 49311,57 грн., за умовами страхування належить до відшкодування 20236,56 грн.

Згідно з платіжним дорученням №9138 від 18.11.2016 року позивачем в рахунок відшкодування збитків сплачено 20236,56 грн. ПП ОСОБА_3 , яким здійснювався ремонт застрахованого автомобілю «FORD», державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника автомобілю «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована у встановленому законом порядку

15.06.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 20236,56 грн., проте як вбачається з матеріалів справи, зазначена сума відповідачем позивачу не сплачена.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між позивачем та ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Як зазначено вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , не була застрахована у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, у зазначених правовідносинах відшкодування шкоди здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому порядку перейшло право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди.

У спірних правовідносинах такою особою є страховик ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», яке забезпечило майнові інтереси потерпілого у відносинах майнового страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 20236,56 грн. мають бути задоволені, проте зазначає, що таке право позивач набув не у порядку регресу. Правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, в межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом (постанова від 02 жовтня 2019 року по справі № 369/10996/16-ц).

Задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1600,00 грн., пов`язані зі сплатою судового збору.

Крім того, в поряду ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 1921,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (код ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "ОТП Банк") суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 20236,56 грн. (двадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 56 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (код ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "ОТП Банк") судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.С. Єршова