Рішення № 86109093, 04.12.2019, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/431/19

Провадження №2/731/171/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

04 грудня 2019 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Чичоти В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Варвинського районного суду Чернігівської області в порядку загального позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2019 року до суду звернувся АТ КБ «ПриватБанк» з зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 12 грудня 2013 року. Згідно з якою отримав кредит у розмірі 5 270 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначена заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті, складають договір про надання банківських послуг. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплачує, ухиляючись від виконання зобов`язань, що стало підставою для звернення до суду.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12 грудня 2013 року у розмірі 12 371 грн. 34 коп., а також 1 921 грн. понесених судових витрат.

Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. В позовній заяві позивач зазначає, що в разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення. Крім того, до заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 44).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (а.с. 74). Відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло. Разом з тим, суд звертає увагу, що не висловлення відповідачем своєї позиції щодо позовних вимог, не свідчить про їх визнання останнім та не може впливати на обов`язок суду щодо з`ясування всіх обставин по справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов не підлягаю задоволенню, з наступних підстав.

12 грудня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявив бажання користуватися послугами банку. В анкеті зазначено, що договір між клієнтом та банком складається з анкети-заяви, пам`ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів (а.с. 8). Разом з тим, суд звертає увагу, що зазначена анкета-заява виконана в такій формі та шрифтом, що не можливо з`ясувати зміст без додаткових технічних засобів. Крім того, з анкети-заяви не вбачається зміст прав та обов`язків сторін щодо істотних умов договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином, зважаючи на зміст зазначеної анкети-заяви, враховуючи відсутність істотних умов, які необхідні для правовідносин щодо кредитування, неможливо однозначно констатувати факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 20 серпня 2019 року борг за договором № б/н від 12 грудня 2013 року, який укладений між ПриватБанком та ОСОБА_1 становить 12 371 грн. 34 коп., що складається з: заборгованості за кредитом - 5 414 грн. 71 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 191 грн. 33 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 700 грн.; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг - 500 грн. фіксованої складової та 565 грн. 30 копійок процентної складової штрафу (а.с. 6-7).

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору зазначеною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в зазначених правовідносинах неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про конкретні суми кредитування, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, що стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують розмір кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9) та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 10-33) не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 грудня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін про встановлений розмір кредитного ліміту, оскільки в анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, графа щодо бажаного кредитного ліміту не заповнена (а.с. 8). Крім того, з витребуваної судом довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 не можливо встановити факт домовленості сторін про розмір тіла кредиту чи його зміну (а.с. 68), адже документи які б підтверджували згоду останнього щодо зазначеного розміру кредиту відсутні.

Отже, суд приходить до переконання, що сторони не дійшли згоди стосовно загального розміру кредиту та інших істотних умов, встановлення яких є необхідним для правовідносин у сфері кредитування.

Отже, враховуючи зміст частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості, зокрема заборгованості за кредитом у розмірі 5 414 грн. 71 копійки., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5 191 грн. 33 копійки; заборгованості за пенею та комісією - 700 грн; а також штрафів у розмірі 500 грн. фіксованої складової та 565 грн. 30 копійок процентної складової штрафу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівської апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Семенченко