Вирок № 86107908, 03.12.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 574/1262/19

Провадження № 1-кп/577/537/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

з участю прокурора Тимошенка Є.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Сусліна В.Т.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотоп кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200140000194 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2019 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав несправність ходової системи у вигляді встановлення на задню вісь шин різних моделей з різним малюнком протектору та рухався по проїзній частині вул. Привокзальна у м. Буринь Сумської області в напрямку автовокзалу. Рухаючись зі швидкістю 70 км/год., перевищуючи максимально допустиму швидкість в умовах населеного пункту та наближаючись до будинку № 19 по вул. Привокзальна ОСОБА_2 , проявив неуважність, зневажив безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, в порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до повної його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_3 , яка з велосипедом в руках рухалась в районі правого краю проїзної частини у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події. ОСОБА_2 після вчинення злочину з місця події зник. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 84 від 15.08.2019 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 є поєднана тупа травма голови, грудної клітки, поперекової ділянки, обох нижніх кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток склепіння та основи черепу, забиття головного мозку, крововиливами під м`яку мозкову оболонку, в м`які тканини голови, забиття легень, крововиливами в м`які тканини задньої поверхні грудної клітки, забиттям нирок, крововиливами в навколо ниркову клітковину ранами по задній поверхні стегон, уламковим переломом нижньої третини ліво-малогомілкової кістки, крововиливами в м`які тканини нижньої кінцівок. Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №19/119/9-1/303е від 02.09.2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, введених в дію 01.01.2002 року), передбачених пунктами: 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічний стан і комплектністі транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння абс перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; 2.10. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки); 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. 31.1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкції підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації; 31.4.5. Колеса та шини: г) на одну вісь транспортного засобу встановлені діагональні шини разом з радіальними, ошиновані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора-для вантажних автомобілів. Допущене водієм ОСОБА_2 порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, що настали. Дії водія ОСОБА_2 по порушенню Правил дорожнього руху України умисні, форма вини до наслідків, що настали - необережна (злочинна самовпевненість).

Крім того, ОСОБА_2 19 липя 2019 року близько 04 год. 00 хв. на вул. Привокзальна у м. Буринь Сумської області, керуючи автомобілем «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що потерпіла внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив її у небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілій допомогу, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього п. 2.10 Правил дорожнього руху України, не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, після вчинення ДТП на автомобілі «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишив місце дорожньо-транспортної події. Проведеними пошуковими заходами 19 липня 2019 року водія ОСОБА_2 встановлено співробітниками поліції. Своїми діями, що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху України, передбачених п. 12.3. Правил дорожнього руху, при керуванні 19 липня 2019 року автомобілем «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 проїзною частиною вул. Привокзальна у м. Буринь, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав повністю і показав, що 19.07.2019 року відпочивав зі своєю цивільною дружиною та ОСОБА_4 за місцем свого проживання, випивали спиртні напої. Згодом між ним та ОСОБА_5 розпочалася сварку, він ревнував свою цивільну дружину до останнього. Щоб уникнути бійки, він вийшов з будинку на вулицю заспокоїтися. Перебував на вулиці близько години, потім сів за кермо автомобіля, вирішив розрядити обстановку та поїхав забрати хлопців, з якими разом працював, в с. Ігорівку Буринського району Сумської області. На вулиці було ще темно, але працювало міське освітлення. По дорозі він їхав зі швидкістю 70 км/год, відволікся від керування та здійснив передньою правою частиною автомобіля наїзд на пішохода. До цього, потерпілої на дорозі він не бачив. Проїхавши, він розвернувся та повернувся до місця пригоди. Пригальмовуючи, він побачив людей, почув крики, злякався та проїхав мимо. Згодом поїхав до с. Ігорівка Буринського району Сумської області, де і був затриманий працівниками поліції. Щиро розкаюється у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого, частково добровільно відшкодував шкоду.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_3 працювала на виборчій дільниці. На передодні пізно ввечері їй зателефонували та повідомили, що привезли бюлетні і їх необхідно прийняти та перерахувати. Він відпочивав, а дружина поїхала на дільницю. О 4 год. ранку зателефонувала ОСОБА_6 ОСОБА_7 та повідомила, що Лєну збила машина. Він підхопився, сів до автомобіля та швидко приїхав на місце ДТП. Там була швидка допомога, поліції ще не було. Лікар швидкої допомоги повідомив йому, що дружину не вдалося врятувати. Вона лежала на обочині, голова була розбита, все навкруги в крові. Вони прожили з дружиною 23 роки, виховували доньку, без дружини життя не має для нього сенсу. Цивільний позов про стягнення моральної шкоди підтримує в повному обсязі. Добровільно рідними обвинуваченого йому було відшкодовано 15 000 грн. моральної шкоди, також страхова компанія виплатила 50 000 грн. моральної шкоди та 42 800 грн. матеріальної шкоди. Обвинувачений ОСОБА_2 попросив у нього вибачення, але він його вибачення не приймає, просить для нього суворої міри покарання.

Крім того, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 1 КК України підтверджується наступними доказами, які були надані суду стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні, а саме: свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. 78 наданих матеріалів); свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 - НОМЕР_4 (а. 79 наданих матеріалів); протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.07.2019 року та фототаблицею до нього (а. 83-97 наданих матеріалів); протоколом огляду (а. 98 - 100 наданих матеріалів); протоколом огляду трупа (а. 101 -103 наданих матеріалів); висновком судово-медичної експертизи № 84 від 15.08.2019 року (а. 104 - 106 наданих матеріалів); протоколом обшуку від 19.07.2019 року та фототаблицею до нього (а. 107 - 112 наданих матеріалів); постановою про визнання та приєднання речових доказів від 19.07.2019 року (а. 118 - 121 наданих матеріалів); ухвалою слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 26.07.2019 року про накладення арешту (а. 122 - 124 наданих матеріалів); ухвалою слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 23.07.2019 року про дозвіл на обшук (а. 125 - 126 наданих матеріалів); протоколом огляду речей від 20.07.2019 року та фототаблицею до нього (а. 127 - 130 наданих матеріалів); протоколом огляду предметів від 04.09.2019 року та ДВД диском з записом ДТП (а. 131 - 132 наданих матеріалів); протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 19.07.2019 року (а. 133 - 137 наданих матеріалів); протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 19.07.2019 року (а. 138 - 142 наданих матеріалів); протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 19.07.2019 року (а. 143 - 147 наданих матеріалів); висновком трасологічної експертизи № 19/119/6-2/580е від 09.08.2019 року (а. 149 - 159 наданих матеріалів); висновком трасологічної експертизи № 19/119/6-2/581е від 08.08.2019 року (а. 172 - 178 наданих матеріалів); висновком транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/6-2/302е від 30.08.2019 року (а. 180 - 182 наданих матеріалів); висновком експертизи технічного стану ТЗ № 19/119/9-1/273е від 27.08.2019 року (а. 184 - 193 наданих матеріалів); висновком автотехнічної експертизи № 19/119/9-1/303е від 02.09.2019 року (а. 196 - 200 наданих матеріалів).

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена і його дії суд кваліфікує: за ст. 286 ч. 2 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому; за ст. 135 ч. 1 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вину у вчинені злочинів визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду потерпілому і ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом`якшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2 на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується позитивно, є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, збитки потерпілому відшкодував частково, а тому при наявності вказаних обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку щодо можливості застосування ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України за цей злочин та призначити основне покарання у виді обмеження волі, як міри достатньої для виправлення та попередження інших кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, суд вважає, що саме обмеження волі сприятиме виправленню засудженого.

При цьому, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену Буринським районним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області Міністерства юстиції України, відповідно до якої орган пробації, вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити певну небезпеку для суспільства, у тому числі окремих осіб. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе можливе лише у винятковому порядку за умови здіснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів з боку уповноваженого органу з питань пробації.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В справі потерпілим ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 KK України, з підстав зазначених у мотивувальній частині вироку, вказує на заподіяння обвинуваченим моральної шкоди потерпілому.

Суд вважає ґрунтовними та переконливими доводи потерпілого - цивільного позивача про те, що злочинними діями обвинуваченого йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, спричинених протиправними діями обвинуваченого, у зв`язку з втратою дружини, пережитим емоційним стресом, внаслідок чого було порушено звичайний спосіб його життя.

Згідно роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Протиправні дії обвинуваченого безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача моральну шкоду, що не може бути спростовано та не визнано самим обвинуваченим. Внаслідок ДТП потерпілий втратив дружину, горе непоправної втрати призвело до погіршення його самопочуття, порушило звичний для нього спосіб життя та доставляє масу страждань і хвилювань, суд вважає ці страждання інтенсивними та такими, що вимагають належного відшкодування, однак розмір заявленої моральної шкоди в сумі по 500 000 грн., на думку суду є завищеним та належним чином не обґрунтованим. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що цивільний позов потерпілого про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 100 000 грн. моральної шкоди. При цьому суд враховує, що обвинувачений добровільно відшкодував 15 000 грн. моральної шкоди, крім того страхова компанія виплатила потерпілому 50 000 грн. моральної шкоди.

Приймаючи до уваги обставини справи, відомості про особу обвинуваченого, враховуючи те, що відносно ОСОБА_2 був обраний запобіжний у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що до вступу вироку в законну силу йому слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Процесуальні витрати, що складаються з вартості проведених судових експертиз в сумі 14758 грн. 94 коп. (а. 148, 171, 179, 183, 195 наданих матеріалів) підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності зі ст. 124 КПК України на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100,124,128, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - у виді обмеження волі строком 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 роки;

за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі строком 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 роки.

ОСОБА_2 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити раніше встановлений - тримання під вартою, строк відбування покарання рахувати з 19 липня 2019 року; час перебування під вартою до набрання вироком законної сили обраховувати у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку, що один такий день відповідає двом дням обмеження волі.

На підставі ст. 57 ч. 2 КВК України направити ОСОБА_2 , засудженого до обмеження волі, до місця відбування покарання у порядку встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , іден. № НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканкця АДРЕСА_3 , ідн. № НОМЕР_6 ) 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , іден. № НОМЕР_5 ) на користь держави процесуальні витрати в розмірі 14 758 грн. 94 коп.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 26 липня 2019 року (а. 122 - 124 наданих матеріалів) – скасувати.

Речові докази по справі: автомобіль «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на спеціальній стоянці Буринського ВП Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області (а.с. 118 - 120 наданих матеріалів), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс на автомобіль «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на причеп «ГКБ», реєстраційний номер НОМЕР_7 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а.с. 216, 217 наданих матеріалів) – повернути ОСОБА_11 ;

частину скла з ущільнювачем правої фари, зіскоби речовини біологічного походження, частину дзеркала заднього виду з механізмом кріплення, мікроволокна, оплітка з керма, чохол з підголівника водійського сидіння, чохол з сидінні водія, корпус важеля коробки передач, велосипед «Адріс», жіночі кросівки «Адідас», жіночі шкарпетки, автомобільне дзеркало, фрагмент скла фари з ущільнювачем, скло з маркуванням Н4920337112, куртку, кофту, футболку, бюстгалтер, штани джинсові, футболку, труси, кофту, кросівки, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області (а.с. 118 - 120 наданих матеріалів) – знищити;

ланцюжок з металу сріблястого кольору із хрестиком, мобільний телефон «ЛЕНОВО К10А40», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області (а.с. 118 - 120 наданих матеріалів) – повернути ОСОБА_12 ;

медичну довідку, водійське посвідчення, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а.с. 216, 217 наданих матеріалів) – залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Буток Т. А.