Рішення № 86105849, 18.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019м. ДніпроСправа № 904/4112/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Військової частини А3336, смт Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, м. Київ

про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою у сумі 62 033,91 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Військової частини А3336 в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою у сумі 62 033,91 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Правовими підставами позову позивач зазначає статті 22, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

15.10.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на такі обставини.

На думку відповідача, у даній справі належним відповідачем повинна бути третя особа - Міністерство оборони України, оскільки Військова частина А3336 не є власником транспортного засобу, що був задіяний у дорожньо-транспортній пригоді, за наслідком якої виник страховий випадок, покладений в основу позову.

Відповідач зазначає, що Військова частина А3336 не зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності, а військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Тобто, центральним органом управління військовим майном є Міністерство оборони України.

31.10.2019 представник позивача електронним засобом зв`язку надіслав через канцелярію суду заяву, в якій зазначає, що Військова частина А3336 є юридичною особою відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості щодо перебування його в стані припинення - відсутні. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Третя особа у справі своїм процесуальними правом на подання пояснення по суті спору не скористалась.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2014 о 20:45 год. на 362 км 150 м автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «МАЗ-537», д.р.н в.н.з, що належить В/Ч А3336, під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Daewoo Т1310», д.р.н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Військової прокуратури Полтавського гарнізону від 30.04.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014170690000083 від 21.01.2014, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг водій автомобіля "МАЗ-537" ОСОБА_3 , на порушення вимог п.п. 10.1, 16.11, 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння не надав перевагу в русі автомобілю «Daewoo Т1310», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався по головній дорозі, виїхав на автодорогу Київ-Харків-Довжанський, виконуючи маневр поворот ліворуч, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автотранспортних засобів.

За наслідками зіткнення пасажири автомобіля «Daewoo Т1310»: ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження несумісні з життям, від яких загинула на місці; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - тяжкі ушкодження, від яких померли в лікарні; пасажир ОСОБА_7 та водій ОСОБА_2 з отриманими тілесними ушкодженнями були доставлені в медичні установи.

Водій спеціального автомобіля «МАЗ-537» ОСОБА_3 вчинив самогубство.

Дана ДТП сталася внаслідок неправомірних дій водія транспортного засобу «МАЗ-537» ОСОБА_3 . Транспортний засіб «MA3-537» на момент ДТП знаходився під керуванням сержанта за призовом під час мобілізації Військової частини А3336 ОСОБА_1 та належав Військовій частині А3336.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15.12.2016 у справі №545/1093/16-ц (провадження № 2/545/497/16), яке набрало законної сили 28.02.2017 після її апеляційного перегляду, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Військової частини А3336 було задоволено частково. На користь ОСОБА_2 було присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 62 033,91 грн. за наслідками ДТП, з яких: 37155,91 грн. - з відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, 21 924 грн. - з відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, 2 954 грн. - моральної шкоди (а.с. 36 - 43).

На дату дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2014 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) щодо транспортного засобу «МАЗ-537» був відсутній.

За платіжними дорученням № 615рв від 26.01.2017 позивачем було сплачено на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування (регламентну виплату) на загальну суму 62 033,91 грн. (а.с. 33).

Листом № 3.1-05/2040 від 26.01.2017 позивач звернувся до Військової частини А3336 з пропозицією компенсувати понесені витрати в розмірі 62 033,91 грн.

На пропозицію позивача відповідач відповіді не надав, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для відшкодування відповідачем регламентних виплат позивача, здійснених ним на користь постраждалого від ДТП ОСОБА_2 .

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 цього Кодексу шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тому, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Факт вини водія ОСОБА_3 підтверджується постановою Військової прокуратури Полтавського гарнізону від 30.04.2015 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2014 транспортний засіб "МАЗ-537" експлуатувався без укладення договору (поліса) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Під власниками транспортного засобу у цьому Законі розуміються - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (ч. 6 ст. 1 Закону).

Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди потерпілій особі у ДТП саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В обґрунтування позовних вимог до Військової частини А3336, позивач посилається на статтю 1172 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових (службових) відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14 та від 21.09.2016 у справі №6-933цс16.

Як встановлено в рішенні Полтавського районного суду Полтавської області від 15.12.2016 у справі № 545/1093/16-ц (провадження № 2/545/497/16), відповідно до витягу з наказу командира Військової частини А3336 від 04.08.2014 року № 146 сержанта ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу частини. Відповідно до наказу № 131 від 18.08.2014 року вантажний ТЗ МАЗ-537 був закріплений за сержантом ОСОБА_3 .

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та визначаючи особу, відповідальну за її відшкодування, слід враховувати нормативні приписи статті 1187 Цивільного кодексу України щодо необхідності встановлення належної правової підстави (право власності, право господарського відання, право оперативного управління, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіння особою транспортним засобом.

Стосовно правомірного володіння Військовою частиною А3336 транспортним засобом «МАЗ-537» з можливістю самостійної відповідальності за шкоду, завдану ним як джерелом підвищеної небезпеки, суд зазначає про таке.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

За частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Належність автомобіля «МАЗ-537» Військовій частині А3336 встановлена рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15.12.2016, яке має преюдиційне значення у цій справі.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2019 вбачається, що Військова частина А3336 (ідентифікаційний номер 08434904) є юридичною особою, зареєстрованою в організаційно-правовій формі - державна організація (установа, заклад); орган управління - Міністерство оборони України; вид діяльності за КВЕД: 84.22. діяльність у сфері оборони; дата державної реєстрації юридичної особи - 09.02.2004.

Приймаючи до уваги, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладені в пунктах 30-41 постанови від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (номер провадження 14-81цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, раніше викладеного у постанові від 21.10.2014 у справі № 3-86гс14, щодо застосування статті 1187 Цивільного кодексу України у вигляді покладення майнової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, на Міністерство оборони України (п. п. 47-50 постанови від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (номер провадження 14-81цс18).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із регламентною виплатою у сумі 62 033,91 грн., є законними й обґрунтованими.

Заперечення відповідача не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини А3336 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою у сумі 62 033,91 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А3336 (ідентифікаційний код 08434904; місцезнаходження: 51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Черкаське, вул. Лісна) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код 21647131; місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) понесені витрати, пов`язані з регламентною виплатою у сумі 62 033,91 грн., судовий збір у сумі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.11.2019.

Суддя І.І. Колісник