Ухвала суду № 86104464, 02.12.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1290/19

Провадження 2-1046/19

ухвала

02 грудня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участі прокурора Тарасенко А.С.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Плюти Обухівського району Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться зазначена вище справа.

В судовому засіданні представником відповідачів ОСОБА_1 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором не доведено існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, позовну заяву від імені територіальної громади с. Плюти подано першим заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який не має повноважень на ведення справи від імені територіальної громади, також прокурором не доведено, що територіальна громада с. Плюти не здійснює належним чином захист своїх інтересів, та не надано доказів на обгрунтування даного позову в інтересах держави в особі територіальної громади с. Плюти.

Представник ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання представника відповідачів, посилаючись на те, що Українська міська рада порушила інтереси територіальна громада, не звернулась самостійно до суду за захистом порушеного права територіальної громади, що свідчить про неналежне здійснення її повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади, а тому у прокуратури були всі підстави для звернення до суду з даним позовом в інтересах територіальної громади с. Плюти.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, вважає клопотання представника відповідачів таким, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 5 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no.2), №5447/03, §33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, №42454/02, §35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за №1697-VII.

У частині 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

За таких обставин, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Конституційний Суд України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17).

Згідно ч.ч.3,5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рід. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, Українська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме представляти територіальну громаду міста Українки та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням прав держави. Так, в позові зазначено, що порушення інтересів держави полягає у незаконному прийнятті Українською міською радою спірних рішень щодо земельних ділянок якими вони не вправі розпоряджатись, та потягло за собою порушення прав відповідної територіальної громади, у обмежені у доступі до берега річки, порушено їх право на відпочинок та вільне користування природними ресурсами, окрім того, розміщення житлових будинків безпосередньо на березі річки спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу.

Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ст.56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурором зазначено, що, оскільки земельні ділянки набуті у власність із суттєвими порушеннями, отже жителі відповідної території, які становлять територіальну громаду, обмежені у доступі до берега річки, порушено їх право на відпочинок та вільне користування природними ресурсами, окрім того, розміщення житлових будинків безпосередньо на березі річки спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу.

Відповідно до частин 3-5 ст. 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання представника відповідачів таким, що задоволенню не підлягає, оскільки звернення прокурора з даною позовною заявою направлено на захист територіальної громади с. Плюти та згідно із ч. 5 ст. 56 ЦПК України прокурор є самостійним позивачем у справі, а тому він мав повноваження на звернення до суду з даною позовною заявою.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 257, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2019 року.

Суддя: