Рішення № 86099693, 04.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2764/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом без реєстраційного номера та дати (вх. №31690/19 від 10.09.2019), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0014821303, №0014831303, №0014841303, №0014851303 від 23.08.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області; 2) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0014871303, №0014921303 від 23.08.2019 прийняту Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області; 3) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014891303, №0014931303 від 23.08.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що згідно висновку контролюючого органу фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних із його господарською діяльність, витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування та ремонт. Однак Податковий кодекс України не містить поняття "утримання основних засобів" або "утримання транспортного засобу". Крім цього, законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа. Крім того, напівпричепи та сідлові тягачі не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (арк. спр. 2-3).

15.10.2019 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат запасні частини на утримання вантажних автомобілів. В ході проведення перевірки встановлено відображення у складі витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки вартість придбаних автомобільних запчастин на загальну суму 2 025 951,82 грн., які згідно актів списання запчастин та мастил при технічному обслуговуванні автомобілів були списанні по автомобілях, якими ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення. Перевіркою встановлено, що автомобілі, по яких нараховано амортизацію та по яких проведено заміну запчастин, відноситься до вантажних автомобілів подвійного призначення (арк. спр. 98-104, т.2).

Згідно з ухвалою суду від 16.10.2019 залишено без задоволення клопотання від 16.10.2019 Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 181-182, т.2).

Ухвалою від 29.10.2019 витребувано у Головного управління ДФС України у Хмельницькій області докази (арк. спр. 186-187. т.2).

Згідно з ухвалою від 04.11.2019 замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС України у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС України у Хмельницькій області (арк. спр. 195-196, т.2).

05.11.2019 до суду від ГУ ДПС у Хмельницької області на виконання ухвали суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014931303 від 23.08.2019 прийнято на суму 442,17 грн., проте при наборі тексту рішення допущено помилку та прописом вказано невірну суму (в програмному забезпеченні ГУ ДФС у Хмельницькій області та в розрахунку штрафних санкцій і в рішенні цифрові дані зазначені вірно). Також повідомляє, що податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 №0004191303 не оскаржувалось позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

22.11.2019 до суду від ГУ ДПС у Хмельницької області надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що за даними інформаційних баз ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у Хмельницькій області, ФОП ОСОБА_1 не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування та об`єктів оподаткування, зазначених в п.1.8 Акта перевірки. Також вказує, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 884,33 грн., що відображено в п.п.2.5.4 «В» акту перевірки.

27.11.2019 до суду від ГУ ДПС у Хмельницької області надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року по справі №807/250/18 зазначив, що автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

З`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р., за результатами якої складено акт від 17.07.2019 р. №0542/22-01-13-03/2625720211 (далі - Акт).

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

1. пункту 63.3 статті 63, пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок), не подані повідомлення за формою № 20 ОПП до ГУ ДФС у м. Хмельницькому.

2. пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність Затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218.

3. п.177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн.

4. п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VI, із змінами та доповненнями, платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 22% за 2017-2018 рр., що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 213371,99 грн., в тому числі за 2017 р. - 87704,05 грн., за 2018 р. - 125667,94 грн.,

5. пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7 частини 5, частини 7, ст.8, частини 2, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ, ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 884,33 грн.

6. п. 177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 підрозділу пп 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень підпункту 1.4 Податкового Кодексу, ОСОБА_1 занижено суму військового збору за перевіряємий період на 21567,11 грн., в тому числі за 2017 рік - 5979,82 грн. та за 2018 рік - 15587,29 грн. з доходу фізичної особи підприємця.

7. п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556, та підпункту „б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, за період 2017-2018 роки ФОП ОСОБА_1 не у повному обсязі подані розрахунки за формою 1-ДФ до Хмельницького управління, не відображені суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу (дохід, виплачений самозайнятій особі).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 177.4.5, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат підприємця витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення, чим завищено витрати, пов`язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця на суму 2 025 951,82 грн., в тому числі за 2017 рік - 986799,0 грн., за 2018 рік - 1039152,82 грн. Занижено суму чистого оподатковуваного доходу на суму 1 437 807,63 грн. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37 грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн.

В ході проведення перевірки також встановлено, що в порушення п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556, та підпункту „б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, за період 2017-2018 роки ФОП ОСОБА_1 не у повному обсязі відображені дані в поданих розрахунках за формою 1-ДФ до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області. В даних розрахунках не відображені суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу - дохід, виплачений самозайнятій особі (інформація в додатку до акта перевірки).

В порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VI, із змінами та доповненнями, абз. 2 п.2 ч. V Розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, із змінами та доповненнями, суб`єктом господарювання не проведений розподіл чистого оподатковуваного доходу (прибутку), зазначеного у податкових деклараціях за 2017 - 2018 роки, поділеного рівними частками на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, тобто 12 календарних місяців для нарахування єдиного внеску, також занижено суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2017-2018 рр. (порушення щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок описано в п. 2.1.2 акта, тобто завищення витрат на суму 2025951,82 грн.) всього в розмірі 969872,69 грн., в тому числі за 2017р. - 398654,81 грн., за 2018р. - 571217,88 грн.

У зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, в порушення п.177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 підрозділу пп 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень підпункту 1.4 Податкового Кодексу, ОСОБА_1 занижено суму військового збору за перевіряємий період на 21567,11 грн., в тому числі за 2017 рік - 5979,82 грн. та за 2018 рік - 15587,29 грн. з доходу фізичної особи підприємця.

Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування (транспортних засобів, складу).

На вищевказаний Акт 08.08.2019 позивачем було подано заперечення. Відповідачем розглянуто заперечення та надіслано відповідь № 32966/10/22-01-1303 від 20.08.2019, за якою висновки акта після розгляду заперечення залишаються без змін (арк. спр. 34-49. т.1).

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом 23.08.2019 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0014831303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 388208,06 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 258805,37 грн., штрафні санкції - в сумі 129402,69 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0014841303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 32350,67 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 21567,11 грн., штрафні санкції - в сумі 10783,56 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0014851303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0014821303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.;

- рішення №0014891303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 30107,60 грн.;

- рішення №0014931303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1027,50 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014871303 про сплату єдиного внеску на суму 213371,99 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014921303 про сплату єдиного внеску на суму 884,33 грн. (арк. спр. 22-33).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Так, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, Податковий кодекс України не передбачає можливості фізичній особі-підприємцю при визначенні об`єкта оподаткування включати до витрат витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, до яких відносяться вантажні автомобілі, навіть при наявності усіх первинних документів.

Позивач вказує, що термін "утримання транспортного засобу", яким керувався контролюючий орган, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів фізичними та юридичними особами. Однак суд зазначає, що згідно з п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Також позивач вказує, що сідловий тягач та вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів не відносяться.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - це причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

У статті 1 Закону № 2344-ІІІ відсутнє визначення "сідловий тягач".

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону № 2344-ІІІ при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Таким чином, сідельний тягач та причіп/напівпричіп являються транспортними засобами, єдиними призначеннями яких є перевезення вантажів, а тому такі відносяться до категорії вантажних автомобілів, що підтверджується також змістом ч.3 ст.19 Закону.

Отже, відповідач правомірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (сідельних тягачів та напівпричепів).

Щодо посилання позивача на те, що вантажні сідлові тягачі, які використовуються в господарській діяльності позивача, відносяться до товарної позиції УКТ ЗЕД 8701 (трактори колісні для напівпричепів), тому вони не є вантажними автомобілями, то такі є помилковими, оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" основною характеризуючою ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №807/250/18 зазначено, що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів. Автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми. Посилання позивача на те, що відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вантажні автомобілі відносяться до товарної позиції за кодом 8704, тоді як сідельний тягач підпадає під код 8701 20 - трактори колісні для напівпричепів, а напівпричепи - під код 8716 39 30, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, встановлена Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, призначена для систематизації товарів з метою визначення ставки загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України. Проте відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі й оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, регулюються нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 завищено показник витрат, за рахунок включення до його складу суми витрат на транспортні засоби (вантажні автомобілі) подвійного призначення, а тому при проведені розрахунку показника чистого доходу за 2017-2018 роки завищено показник витрат за 2017 рік - 986 799 грн., за 2018 рік - 1 039 152,82 грн. (відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід у сумі - 1 437 807,63 грн.).

Як наслідок, позивачем занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37 грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн.

Оскільки позивачем занижено податкові зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності до статті 123 ПК України, та штрафні санкції у розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов`язання (враховуючи зазначення у розрахунку штрафних санкцій саме такого розміру штрафу, виходячи з наявності податкового повідомлення-рішення по податку на доходи фізичних осіб 02.06.2017 №0004181303).

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0014831303 від 23.08.2019 є правомірним та не підлягає скасуванню.

В частині висновку податкового органу щодо необхідності донарахування позивачу грошового зобов`язання з сплати військового збору військового збору, у розмірі 32350,67 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 21567,11 грн., штрафні санкції - в сумі 10783,56 грн.), суд зазначає наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

В даному випадку, податковим органом встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 1 437 807,63 грн., що призвело до заниження військового збору на суму 21567,11 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 № 0014841303.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), платниками єдиного внеску є зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно ч.5 ст.8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Вищевказане порушення також вплинуло на правильність нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2017-2018 рр., в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 213371,99 грн., в тому числі за 2017 р. - 87704,05 грн., за 2018 р. - 125667,94 грн.

Отже, контролюючим органом правомірно винесено позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014871303 від 23.08.2019 про сплату єдиного внеску на суму 213371,99 грн.

Також перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено порушення пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7. частини 5, частини 7, ст.8, частини 2, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-УІ, а саме, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 884,33 грн. (451, 53 грн. - за серпень 2017 року та 432,80 грн. - за квітень 2018 року).

Позивач не вказує підстав протиправності зазначеного порушення, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014921303 про сплату єдиного внеску на суму 884,33 грн. не підлягає скасуванню.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки контролюючим органом виявлено заниження суми єдиного внеску, суд вважає правомірними рішення №0014891303, яким застосовано штрафні санкції на суму 30107,60 грн. (у розмірі 10% від суми недоплати 87704,05 грн. за 2017 рік, враховуючи два періоди, сума штрафних санкцій - 17540,81 грн.; та у розмірі 10% від суми недоплати 125667,94 грн. за 2018 рік, враховуючи один період, сума штрафних санкцій - 12566,79 грн.).

Водночас, щодо рішення №0014931303, яким застосовано штрафні санкції, суд зазначає наступне.

Так, згідно вказаного рішення, нараховано штрафні санкції в розмірі «одна тисяча двадцять сім гривень п`ятдесят коп., які протягом десяти днів підлягають перерахуванню в сумі 442,17 грн.».

При цьому, згідно розрахунку штрафної санкції, її загальний розмір становить 442,17 грн. (10% суми недоплати 451,53 грн. за серпень 2017 року, кількість періодів - 24, сума штрафної санкції - 225,77 грн.; та 10% суми недоплати 432,80 грн. за квітень 2018 року, кількість періодів - 16, сума штрафної санкції - 216,40 грн.).

Згідно додаткових пояснень ГУ ДПС у Хмельницької області від 05.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014931303 від 23.08.2019 прийнято на суму 442,17 грн., проте при наборі тексту рішення допущено помилку та прописом вказано невірну суму (в програмному забезпеченні ГУ ДФС у Хмельницькій області та в розрахунку штрафних санкцій і в рішенні цифрові дані зазначені вірно). Отже, таке рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо виявленого перевіркою того, що ФОП ОСОБА_1 не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування (транспортних засобів, складу), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п.8.1, 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Отже, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0014821303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0014851303 від 23.08.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Перевіркою встановлено порушення підп. "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 - платником не у повному обсязі відображені дані в поданих розрахунках за формою 1-ДФ до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області. Зазначене підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за І квартал, 2017 року - IV квартал 2018 року, а також інформацією щодо виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 згідно даних виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018, яка оформлена Додатком до акта документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 17.07.2019р. №0542/22-01-13-03/ НОМЕР_2 (арк. спр. 159-176, т.2).

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2019 року по справі №807/250/18 та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів правомірність оскаржуваних рішень, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

Відповідно до ст.139 КАС України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 грудня 2019 року

Позивач:Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя А.І. Петричкович