Ухвала суду № 86099265, 03.12.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/7879/19

ун. № 759/22495/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., при секретарі Слепець Є.С., за участю прокурора Бушуєва Є.О., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників Головка О.С., Дьордяйя І.В., Клименка Е.Н., розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області Кантура І.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Філоновим В.В.,, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області Кантура І.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Філоновим В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12018110200004238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2018р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання обгрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , будучи таким, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні аналогічні злочини.

Маючи досвід у вчиненні аналогічних злочинів та усвідомлюючи складність у організації діяльності по забезпеченню незаконних заволодінь транспортними засобами, ОСОБА_2 розробив злочинний план спрямований на залучення до такої діяльності осіб з чітким розподілом функцій кожного.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, з метою досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_2 вирішив створити стійку ієрархічну злочинну організацію, яка б включала в себе декілька організованих груп, очолюваних їх керівниками, а з метою ефективного їх функціонування визначив для себе функцію керівника організації та планував координувати діяльністю таких груп та з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, визначивши необхідну для досягнення спільної мети кількість учасників злочинної організації, а також їх злочинну спеціалізацію.

Метою діяльності цієї злочинної організації було особисте і системне, внаслідок ієрархічної зорганізованості, збагачення її учасників шляхом незаконних заволодінь транспортними засобами.

При цьому учасники вказаної злочинної організації діяли на території Київської області, міста Києва та інших адміністративно-територіальних одиниць України згідно заздалегідь розробленого для досягнення злочинної мети організаторами такого стійкого злочинного об`єднання та відомого всім іншим його учасникам єдиного загального плану вчинення злочинів.

Реалізуючи свої злочинні наміри, в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_2 запросив до розмови своїх знайомих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив останнім про розроблений ним план злочинних дій щодо створення стійкої злочинної організації для систематичного вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів - незаконних заволодінь транспортних засобів.

Відповідно до розробленого ним злочинного плану, ОСОБА_2 відвів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , роль керівників двох окремих злочинних груп, які б під його керівництвом організували та забезпечували незаконні заволодіння транспортними засобами, та були об`єднанні єдиним злочинним умислом, спрямованим на забезпечення функціонування злочинної організації та отримання доходу від її діяльності.

Бажаючи здійснювати протиправну діяльність, спрямовану на організацію та вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами, та отримувати від цього власний прибуток, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступили з ОСОБА_2 у злочинну змову на проведення такої діяльності.

Вказану діяльність планували проводити систематично, протягом невизначеного терміну, а отримані прибутки використовувати для власних потреб.

З метою створення злочинної організації та залучення до її складу в якості підконтрольних собі виконавців, які б безпосередньо здійснювали незаконні заволодіння транспортними засобами, їх доставку в місця «відстою», зміну реєстраційних номерних знаків та подальшого перепродажу, відповідно до розробленого плану та відведеної їм мети ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням різний період часу, залучив до зазначеної протиправної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 . - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншу, невстановлену на даний час досудовим розслідуванням особу, яким запропонував взяти участь у вчиненні злочинів, спрямованих на особисте збагачення, шляхом незаконного заволодіння транспортними засобами.

При цьому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роз`яснили кожному відведену їм роль та обсяг необхідних для виконання функцій.

Тим самим ОСОБА_2 створив та очолив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та планував в подальшому координувати її діяльність з метою отримання доходу від злочинів, вчинюваних такою організацією.

Вказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, зорганізувалися у внутрішньо і зовнішньо стійке злочинне угрупування, метою діяльності якого було вчинення тяжких, особливо тяжких та інших видів злочинів, скоєння яких було необхідною умовою для реалізації злочинного умислу, в першу чергу спрямованого на вчинення особливо тяжких злочинів, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий кожному учаснику, з розподілом їх функцій, спрямованих на реалізацію цього плану, підкорюючись під час злочинної діяльності ОСОБА_2 , який здійснював координацію дій учасників під час вчинення злочинів для реалізації спільного плану.

Вказану діяльність учасники злочинної організації планували та проводили поетапно, при цьому всі їх дії були скеровані на особисте збагачення, шляхом незаконного заволодіння транспортними засобами та подальшої їх реалізації. На кожному етапі вчинення злочинів, кожен учасник злочинної організації мав виконати свою роль, шляхом вчинення певних дій.

Одночасно із цим, без активної умисної участі кожного учасника злочинної групи, які входили в злочинну організацію, створену ОСОБА_2 , не було можливо доведення до кінця їх спільного злочинного умислу.

Злочинна організація, створена ОСОБА_2 характеризувалась наступним чином:

- попередньою організованістю в спільне об`єднання, про що свідчить розроблений та ухвалений учасниками план вчинення злочинної діяльності, чіткий розподіл ролей між учасниками об`єднання, наявність організатора, прикриття своєї діяльності;

- стійкістю злочинного об`єднання, що виразилося у стабільності організації, про що свідчить тривалість, системність та детальна організація функціонування об`єднання, наявність необхідних для функціонування фінансових та технічних можливостей, а також згуртованості, що засвідчують міцні внутрішні зв`язки між учасниками об`єднання, встановлені загальні правила поведінки, єдиний план злочинних дій та усвідомлення кожним з учасників факту об`єднання з іншими особами у організації для досягнення єдиного злочинного результату;

- ієрархічністю злочинного угрупування, про що свідчить наявність відповідної системно-структурної побудови об`єднання, яка включає в себе наявність керівництва, чітко визначену підпорядкованість рядових членів об`єднання його керівникам, вертикальні зв`язки між вищими та нижчими структурними об`єднаннями, загальновизнані правила поведінки і забезпечення дотримання їх учасниками злочинної організації;

- «спеціалізацією» злочинної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у незаконному збагаченні шляхом незаконного заволодіння транспортними засобами;

- ретельною, довготривалою підготовкою до вчинення злочинів, яка полягала у досягненні між учасниками злочинної організації домовленості щодо вчинення злочинів, придбанні необхідних технічних засобів та пристроїв, засобів зв`язку, номерних знаків автомобілів двійників для заміни справжніх, для безпечного пересуванням містом до місця відстою автомобіля, відстеженні транспортних засобів, визначенні місць їх «відстоювання» (гаражі та віддалені місця автостоянок) та джерел подальшого збуту;

- стабільністю учасників злочинної організації, яка виразилась у тривалості їхніх дій, тобто до припинення її діяльності правоохоронними органами;

- тривалістю існування створеної ОСОБА_2 організованої злочинної організації.

Відповідно до розробленого злочинного плану ОСОБА_2 , як організатор, створив злочинну організацію, координував діяльність структурних підрозділів злочинного об`єднання, будучи таким, що раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічного виду злочинів, шляхом віддання наказів, вказівок, розпоряджень, надання доручень, проведення інструктажів, застосування заходів впливу до учасників угрупування здійснював загальне керівництво нею, координував її діяльність, забезпечував високий рівень організованості, дотримання певних правил поведінки, дисципліни та чіткої субординації, приймав рішення щодо залучення нових учасників, визначав, особисто або опосередковано через інших учасників організованої злочинної організації здійснював їх планування, визначив конкретну роль цих учасників у вчиненні злочинів, контролював їх здійснення, надавав іншим співучасникам транспортні засоби для підшукування та підбору автомобілів для їх викрадення, визначав транспортні засоби, які підлягали викраденню, розподіляв отримані від злочинної діяльності кошти між іншими співучасниками та забезпечував їх фінансування, підшукував та придбав знаряддя для вчинення кримінального правопорушення - електронні пристрої та допоміжні засоби, для перепрошиття програмного забезпечення в автомобілях, ключі та електронні чипи, які відкривають центральний замок автомобіля та його подальшого відтворення, як особисто здійснював незаконне заволодіння транспортними засобами так і доручав вчинення вказаних дій іншим учасникам групи.

Роль ОСОБА_3 , як керівника структурного підрозділу злочинної організації та співвиконавця, полягала у наданні вказівок іншим учасникам злочинного угрупування, які йому підконтрольні, та контролі їх діяльності.

ОСОБА_4 , як керівник структурного підрозділу злочинного угрупування та співвиконавець організованої злочинної групи, надавав вказівки іншим учасникам злочинного угрупування, які йому підконтрольні, та контролював їх діяльність. Крім того, ОСОБА_4 , відповідно до розподілених ОСОБА_2 обов`язків, здійснював контроль за діяльністю співучасників, які безпосередньо здійснювали діяльність щодо зміни номерів викрадених транспортних засобів, їх підготовку для подальшої реалізації.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , будучи активними учасниками та виконавцями злочинної організації, згідно розподілених функцій, які виражалась у надані спеціальної техніки («глушилок», сканерів, ключів та електронних чипів) для усунення перешкод щодо вчинення незаконних заволодінь транспортних засобів іншим співучасникам організованої злочинної групи, неодноразово зустрічались з виконавцями, яким передавали заздалегідь підготовленні реєстраційні номери прикриття до викрадених автомобілів з метою безпечного пересуванням містами та областями до місць відстійників, підшукували транспортні засоби для їх викрадення та передавали дану інформацію ОСОБА_3 , який в свою чергу підготовлював (замовляв) ключі та електронні чіпи до автомобілів якими потрібно заволодіти.

ОСОБА_6 та інша, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, як учасники та виконавці злочинної організації, будучи обізнаними про мету злочинної організації з викрадення транспортних засобів, здійснювали підшукування та підбор транспортних засобів в нічний та денний час доби, бажаних автомобілів для їх викрадення та передавали дану інформацію своєму безпосередньому керівнику злочинної групи - ОСОБА_4 , який в свою чергу підготовлював (замовляв) ключі та електронні чіпи до автомобілів якими потрібно заволодіти, отримували від інших співучасників спеціальну техніку (глушилки), сканери, ключі та електронні чипи, реєстраційні номери прикриття) для усунення перешкод щодо вчинення незаконних заволодінь транспортних засобів, здійснювали пошук гаражів та автостоянок, які використовували як місця «відстійник», для приховування транспортного засобу який одержаний злочинним шляхом, отримували фінансово забезпечення від організатора злочинної організації.

Злочинна організація у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та іншої невстановленої на даний час особи являла собою організоване стійке ієрархічне об`єднання, створене для цілеспрямованої, систематичної злочинної діяльності - незаконних заволодінь транспортними засобами.

У діяльності злочинної організації в складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , спрямованої на досягнення єдиного злочинного результату, брали участь всі члени, об`єднані загальним планом з розподілом функцій і ролей кожного із її учасників.

Дана протиправна діяльність вчинялася ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 навмисно, мала корисливу спрямованість, була розрахована членами злочинної організації на невизначений період, з метою постійного одержання доходів, які були для членів об`єднання основним джерелом існування, і була припинена лише в результаті її викриття правоохоронними органами.

Так, 19.07.2019 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на виконання спільного злочинного умислу, визначеного ОСОБА_2 , діючи у складі злочинної організації, маючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «HONDA CR-V», 2016 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , та який знаходився на неогородженій земельній ділянці поблизу будинку № 14 по вул. Деміївській в м. Києві .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, відповідно до розподілених ролей ОСОБА_1 за вказівкою керівника злочинної групи ОСОБА_2 здійснив підбір необхідного обладнання призначеного для заволодіння транспортним засобом та в подальшому передав вказані засоби безпосереднім виконавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які мали безпосередньо здійснити незаконне заволодіння автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У подальшому в період часу з 23:00 год. 19.07.2019 по 00:39 год. 20.07.2019, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 діючи у складі створеної ОСОБА_2 злочинної організації, маючи всі необхідні засоби призначені для незаконного заволодіння транспортним засобом, маючий прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прибули за місцем стоянки автомобіля марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 - на неогороджену земельну ділянку поблизу будинку № 14 по вул. Деміївській в м. Києві, де всупереч волі власника автомобіля марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, його діяльність залишається непоміченою та поблизу нікого не має, за допомогою попередньо придбаного (виготовленого) при невстановлених досудовим слідством обставинах дублікату ключа - електронного чипу, який відкриває центральний замок запалювання автомобіля та його подальшого відтворення, а також інших технічним засобів, які надають змогу безперешкодно проникнути в його салон.

Користуючись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_3 за допомогою невстановленого на даний час обладнання, спеціально пристосованого для незаконного заволодіння транспортними засобами, відчинив автомобіль «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , сів за кермо вказаного автомобіля, завів двигун та згідно попередньо розробленого ОСОБА_2 плану, направився на вказаному автомобілі в невідомому досудовим розслідуванням напрямку, тим самим незаконно заволодівши ним та спричинивши потерпілій ОСОБА_7 велику матеріальну шкоду.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ та предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1.

Після цього, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ являється вибуховим пристроєм військового призначення і відноситься до бойових припасів, не маючи на те відповідного дозволу на придбання та зберігання зазначених вибухових пристроїв, в порушенні Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, почав переносити їх при собі.

01.12.2019 року під час затримання працівниками поліції ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , під час проведення обшуку житла за участю спеціалістів вибухотехніків було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ та предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1, які останній незаконно придбав при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та зберігав.

Відповідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів, предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ з затертим маркуванням, який відноситься до ІІ вибухової категорії (небезпечний) та предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1 без маркування відноситься до ІІІ вибухової категорії (обмежено безпечний).

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івацевичи, Брестської області, Республіки Білорусь, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий.

02.12.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.

У судому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити вказуючи на обгрунтованість підозри пред"явленої ОСОБА_1 та існування і доведення ризиків передбачених ст. 177 КПК України та обставин, які виключають застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого клопотання, зазначаючи, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України не обґрунтована, причетність ОСОБА_1 до вчинення пред"явлених злочинів не доведена належними та допустимими доказами, ризики, передбачені ст. 177 КПК України також не доведені. Досудове слідство проведено з багатьма процесуальними порушеннями. Крім того, дане клопотання не підслідне саме Святошинському районному суду м. Києва, затримання ОСОБА_1 відбулося з порушенням ст. 208 КПК України.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані з клопотанням матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Статтею 176 КПК України визначені види запобіжних заходів.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обрані запобіжного заходу.

У відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, а саме: Протоколом обшуку від 01.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 ;Протоколом обшуку від 01.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 .;Протоколом обшуку від 01.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_6 ;Довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.12.2019 року;Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.11.2019 року. В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку слідчий суддя зважає на надані йому докази причетності підозрюваного до зазначеного у підозрі кримінального діяння. Так, під час проведення обшуку житла за участю спеціалістів вибухотехніків за місцем проживання підозрюваного було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ та предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1, які останній незаконно придбав та зберігав.

Відповідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів, предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу УЗРГМ з затертим маркуванням, який відноситься до ІІ вибухової категорії (небезпечний) та предмет зовні схожий на корпус гранати типу Ф-1 без маркування відноситься до ІІІ вибухової категорії (обмежено безпечний). Вказане оцінюється слідчим суддею відповідним чином, оскільки для ствердження такого факту необхідна експертиза, яка на стадії обшуку очевидно не могла існувати.

Враховується слідчим суддею і те, що згідно наданих документів, при цьому обшуці були відшукані та вилучені пристрої невідомого походження, які за поясненями прокурора використовуються для угонів автомобілів. В даному випадку, слідчий суддя зважає на те, що відповідна експертиза на стадії проведення обшуку також не могла бути проведена, оскільки для її призначення та проведення КПК України передбачена відповідна процедура.

Зважає слідчий суддя і на те, що свідок ОСОБА_9 вказує на побудову та існування організованої групи злочинців діяльність якої направлена на викрадення автомобілів. Зважає і на свідчення свідка ОСОБА_8 , який за поясненнями прокурора є співробітником правоохоронних органів, який здійснює безпосередню діяльність по розкриттю злочинної діяльності цієї організованої групи та володіє інформацією в силу дій згідно НСРД, які в свою чергу наразі в короткий строк розкрити не змогли за браком часу та необхідністю дотримати відповідну процесуальну процедуру по їх розсекречуванню. Так, вказаний свідок безпосередньо вказує на причетність до зазначеної організованої групи ОСОБА_1 .

Тобто, оцінюючи в сукупності вказані обставини та надані докази, такі дають привід вважати об"єктивною причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, та те, що така вірогідність є достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Щодо легалізації обшуків, які були проведено згідно ч.3 ст. 233 КПК України то слід вказати, що відповідно до вказаної норми слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. У судовому засіданні під час розгляду даного клопотання прокурор пояснив та надав суду докази направлення суду поштою 02.12.2019 року, тобто на нуступний день після проведення обшуку, відповідних клопотань згідно ч.3 ст. 233 КПК України, які станом на день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не розглянуті.

Оскільки, слідчий суддя обмежений у строках розгляду такого клопотання, як обрання запобіжного заходу, тому враховує виконання обов"язку слідчого у зверненні у відповідні строки з відповідним клооптанням про легалізацію обшуку.

Крім того, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, і за яке, згідно санкції ч. 1 ст. 255 КК України, передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п"яти до дванадцяти років, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою він може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення., оскільки досудове розслідування ще триває, всі докази не встановлені та відшукані. Може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні та свідків, які надали органу досудового розслідування показання, що підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Також враховуючи те що ОСОБА_1 являється учасником злочинної організації може впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному проваджені, які ще не встановлені та не затриманні. Задля уникнення відповідальності або приховування доказів злочинної діяльності злочинної групи може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з цим слідчий суддя вважає за необхідне обрати йому міру запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховується слідчим суддею і те, що сама злочинна діяльність організованої групи стосується громадської безпеки не тільки потерпілих, свідків даного кримінального провадження, але й суспільства вцілому, оскільки як описано вище підозрюваний незаконно зберігав в своєму помешкані премети зовні схожі на запал до ручної гранати та предмет зовні схожий на корпус гранати.

Тому в даному випадку, слідчий суддя вважає за доцільним звернутися до роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року, в якому зазначено, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Встановлено, що забезпечення кримінального судочинства та правопорядку становить суспільний інтерес, який має превалююче значення та виправдовує обрання, у цьому зв`язку, підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеному вище ризику.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання, застави та домашнього арешту у зв`язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаних ризиків. Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя керуючись правилами ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1 , зокрема його характеристики, і те, що раніше засудженим не був, має вищу освіту, одружений, має дітей та є приватним підприємцем, постійне місце проживання, знаходить правові підстави для визначення підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 384 200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) грн. В задоволенні розміру застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб згідно клопотання, слідчий суддя не вбачає та вважає, що позитивні характеризуючі дані ОСОБА_1 , які наведені судом вище в повній мірі зможуть забезпечити завдання кримінального судочинства.

Щодо процесуальних порушень оформлення клопотання про обрання запобіжного заходу, досудового розслідування на які посилається сторона захисту, то такі слідчим суддею при розгляді вказаного клопотання не встановлені та не впливають на вирішення його по суті.

Щодо посилання сторони захисту на невірну визначену підслідність вказаного клопотання саме Святошинському районному суду м.Києва, то таке є необгрунтованим в силу відповідного наказу начальника Управління національної поліції в Київській області від 12.06.2018 року та роз"яснювального листа ВССУ від 16.06.2016 року за № 223.

Щодо неправомірного затримання, то такі слідчим суддею не встановлені також.

Згідно ч.2 ст. 207 КПК України кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Згідно ч.1 ст. 208КПК УкраїниУповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Із наданих матеріалів вбачається, що злочин в якому підозрюється ОСОБА_1 стосується створення злочинної організованої групи з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об`єднань злочинних організацій або організованих груп, дія якого по своїй суті є тривалою в часі, а саме до викриття правоохоронними органами всіх учасників банди викрадення автомобілів, а тому і затримання підозрюваної особи в даному випадку відповідає нормам КПК України та висновкам Постанови Пленуму ВС України № 9 від 07.07.1995 року "Про судову практику в справах про бандитизм".

Інших даних, які б свідчили про не законне позбавлення своби ОСОБА_1 слідчому судді не надано.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, зважаючи на всі доводи підозрюваного та його захисників, враховуючи всі характеризуючі дані особи підозрюваного, надані суду матеріали, докази, вказане клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки вбачається обгрунтована підозра ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ризики визначені ст. 177 КПК України доведені, можливість застосувати більш м"який запобіжний захід не встановлена.

Таким чином, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-179, 182-184, 193-197, 197, 199 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області Кантура І.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Філоновим В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12018110200004238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України- задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді діє 60 днів, тобто до 29.01.2020 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити розмір застави у межах 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 384 200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) грн. у національній грошовій одиниці, та надати можливість йому або іншій особі внести зазначену суму на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва за реквізитами для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), та надати документ, що підтверджує сплату слідчому, прокурору, суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищезазначеної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області, прокуратури Київської області та суду за першою вимогою.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом, не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом, здати паспорт для виїзду за кордон на зберігання до відповідних органів державної влади.

В іншій частині застави відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 04.12.2019 року.

Слідчий суддя О.А. Коваль