Рішення № 86099134, 28.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 листопада 2019 р. справа № 820/4194/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Жуковій О.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Зеленохатов І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1686, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким ОСОБА_2 визначено до сплати податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.; судовий збір стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 р. №1686, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким ОСОБА_2 визначено до сплати податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.; судовий збір стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Світла, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 39860564) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ПІН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп..

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі № 820/4194/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі №820/4194/16, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №820/4194/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.09.2019 року в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року прийнято до розгляду.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року замінено Державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Світла, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 39860564) на належного відповідача Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1686, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення винесено із порушенням чинного законодавства, а отже є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що автомобіль, що є власністю позивача, не є об`єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 Податкового кодексу України.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що на підставі даних органів внутрішніх справ позивачу належить автомобіль марки AUDI Q7, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , - з 15.07.2014, об`єм двигуна – 2967 куб.см., тип пального – дизель, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Отже відповідачем враховуючи ст. 267 Податкового кодексу України було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1686 у розмірі 25000 грн.. Відповідач також зазначив, що згідно переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком за 2016 рік, який надає Мінекономрозвитку, вбачається, що автомобіль марки AUDI Q7 з об`ємом двигуна – 2964 куб.см. є об`єктом оподаткування у 2016 році.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у власності позивача – ОСОБА_1 , перебуває легковий автомобіль AUDI, моделі Q7, загальний легковий універсал -В, державний знак НОМЕР_2 , 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 2967 куб. см., котрий зареєстрований в органах ДАІ 15.07.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації серії НОМЕР_3 .

8 червня 2016 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області) винесено податкове повідомлення-рішення №1686, яким ОСОБА_2 визначено до сплати податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносно посилань позивача на те, що відповідачем не враховано принцип стабільності податкового законодавства, встановлений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, відповідачем не допущено порушення принципу стабільності, закріпленого у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 року по справі №821/2089/16 та від 13.03.2018 року по справі №826/19300/16.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Разом з тим, доказів того, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача була наявна інформація про вартість автомобіля позивача, яка б свідчила про те, що транспортний засіб позивача становив об`єкт оподаткування у 2016 році в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, до суду не надано.

При цьому, судом було витребувано у відповідача інформацію, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості автомобіля ОСОБА_2 та впливають на визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у звітному періоді; пояснення та відповідні докази відносно того, чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році; пояснення та відповідні докази відносно того, чи зверталася позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, застосованого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за нею, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Під час розгляду справи, з пояснень сторін встановлено, що позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, застосованого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за нею, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, до контролюючого органу не зверталась.

Також, представником відповідача надано до суду лист Мінекономрозвитку від 23.11.2018 року №3805-05/51631-06, в якому зазначено наступне.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методикої визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, Мінекономрозвитку на адресу ДФС від 22.02.2016р. №3252-08/4797-03 та від 06.07.2016р. № 33252-08/20315-03 подано інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг. Розрахована Мінекономрозвитку середньоринкова вартість легкового автомобіля марки AUDI, модель Q7, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску становила 982390,00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, з огляду на те, що станом на 2016 рік середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, що належить позивачу, становила 982 390,00 (з ПДВ), суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб не міг бути об`єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, про що відповідач був обізнаний згідно отриманої від Мінекономрозвитку інформації.

Вказане свідчить про те, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб, що є підставою для скасування податкового повідомлення – рішення №1686 від 08.06.2016 року, прийнятого ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області).

Слід відмітити, що як вбачається із податкового повідомлення – рішення №1686 від 08.06.2016 року в графі "податковий період" зазначено: "60 днів з дня вручення", з усних пояснень представника позивача судом встановлено, що календарний рік податкового періоду, що став базовим для нарахування податку є 2016 рік. Зазначений факт не заперечувався представником позивача, доказів які б вказували на інше до суду не надано.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення – рішення від 08.06.2016 року №1686, прийнятого Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким ОСОБА_2 визначено до сплати податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1686, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким ОСОБА_2 визначено до сплати податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.12.2019 року.

Суддя Біленський О.О.