Рішення № 86099012, 03.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2341/19

03 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі: судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2019 №0081765306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 10778,37 грн, з них: 3655,36 грн - штрафу та 7123,01 грн - пені.

Позов обґрунтовано тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте фактично підприємницьку діяльність не здійснював, не отримував дохід, оскільки перебував у трудових відносинах із юридичними особами, які сплачували єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) з його заробітної плати, що, на думку позивача, виключає виникнення у нього обов`язку самостійно сплачувати єдиний внесок. Відтак, рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 10778,37 грн, вважає протиправним та просить скасувати.

Крім того, позивач зазначає, що обчислення органами доходів і зборів суми єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується єдиний внесок. Оскільки позивачем не подавалась звітність, а відповідачем чи іншим державним органом не проводилась перевірка стосовно ОСОБА_1 , не витребовувались і не надавались відповідачу бухгалтерські та інші документи, це свідчить про протиправність вимоги про сплату єдиного внеску та, відповідно, застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрат, до яких, крім судового збору, включив витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено у справі судове засідання на 05.11.2019 о 10:30 год.

05.11.2019 за вх.№14979/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-44), у якому зазначено, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку як платник єдиного внеску, факт неотримання ним доходів у звітному періоді не є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску. ОСОБА_1 зобов`язаний був визначити базу нарахування єдиного внеску у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску та сплатити його у строки, визначені Законом.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області у зв`язку із невиконанням позивачем - платником єдиного внеску обов`язку щодо своєчасної сплати сум страхових внесків на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2019. Вказана вимога оскаржувалась ОСОБА_1 до суду, однак ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги залишено без розгляду.

Правовою підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є факт несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 19.08.2019 № 0081765306 до позивача застосовано штраф у розмірі 3655,36 грн та нараховано пеню у розмірі 7123,01 грн.

Представник відповідача вказав на те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 здійснював внесення до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску, що свідчить про визнання позивачем заборгованості по сплаті єдиного внеску, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у судове засідання 05.11.2019 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 05.11.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, у зв`язку із неявкою позивача розгляд справи було відкладено на 19.11.2019 на 11:30 год.

У судове засідання 19.11.2019 позивач не з`явився, однак направив до суду засобами електронного зв`язку клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.65). Файл, який містив електронний лист (клопотання про розгляд справи за відсутності позивача), не був скріпленим електронним цифровим підписом, саме клопотання також не було підписане позивачем, не відскановане, а направлено лише у вигляді тексту (а.с. 66). В подальшому оригінал клопотання, отриманого електронною поштою, до суду не надходив, у зв`язку з чим суд вважав вказане клопотання не підписаним.

Ухвалою суду від 19.11.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати у зв`язку із неявкою позивача розгляд справи було відкладено на 03.12.2019 на 12:30 год.

У судове засідання 03.12.2019 учасники справи не прибули.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Файл, який містив електронний лист (клопотання про розгляд справи за відсутності позивача), скріпленим електронним цифровим підписом (а.с.82-84). Також 03.12.2019 до суду надійшло це ж клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності поштовим зв`язком (а.с.102).

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні (а.с.95-96). Одночасно зазначив, що заперечує проти позову з підстав, наведених у відзиві на позов, подав суду розрахунок штрафних санкцій та пені, на підставі якого сформовано оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 03.12.2019 допущено заміну відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 03.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в цій адміністративній справі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відтак, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.03.2012 зареєстрований як фізична особа-підприємець, на податковому обліку перебував з 13.07.2007 року як фізична особа-підприємець, з 19.03.2012 взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.12.2019 (а.с.91-94). Згідно з відомостями цього витягу 05.11.2019 до Єдиного державного реєстру внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, 05.11.2019 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням (а.с.93). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру та інформаційної системи «Податковий блок. Облік платників податків» у розділі «Реєстраційні дані» щодо ОСОБА_1 містяться відомості про такі види діяльності підприємця: «Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» (а.с.47-48, 91).

15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу № Ф-2350-53 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 21030,00 грн (а.с.19).

Дану вимогу позивач оскаржив до Тернопільського окружного адміністративного суду. Ухвалою суду від 29.10.2019 у справі № 500/1935/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги залишено без розгляду (а.с.19).

19.08.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої Закону №2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.02.2018 до 02.08.2019 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0081765306, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 10778,37 грн, з них: 3655,36 грн (20% з 01.01.2015) штрафу та 7123,01 грн (0,1 % суми недоїмки) - пені (а.с.20).

Рішення від 19.08.2019 № 0081765306 позивач отримав 28.08.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківкою відомостей про відстеження поштових відправлень з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» (інформаційний ресурс відстеження відправлень по Україні) (а.с.63, 64).

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 19.08.2019 № 0081765306 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 діяло правило, відповідно до якого у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» це положення має таку редакцію: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Разом з тим, законодавцем передбачено обов`язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. І в будь-якому разі сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, наведені вище положення спростовують посилання позивача на те, що необхідною умовою для сплати єдиного внеску є отримання доходу від підприємницької діяльності та здійснення підприємницької діяльності, адже статтею 7 Закону № 2464-VI передбачено випадки, за яких сплачується єдиний внесок навіть у разі неотримання підприємцем доходу (прибутку).

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина друга статті 25 цього Закону).

Частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з врахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, частиною десятою статті 25 цього Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати кожний день прострочення платежу.

Отже, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що фінансові санкції застосовуються до платника податків у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Розділом VI даної Інструкції врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до пункту 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (абзаци 3, 4 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Кожна з цих умов є окремою самостійною підставою для направлення платнику вимоги про сплату боргу.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Відтак, згаданою вище Інструкцією №449 передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Отож, суд критично оцінює посилання позивача на те, що нарахуванню відповідачем суми належного до сплати ОСОБА_1 єдиного внеску та прийняттю вимоги має передувати обов`язково проведення перевірки та складання акта перевірки, адже необхідність направлення платнику єдиного внеску акта перевірки виникає у податкового органу лише у разі коли вимога надсилається за наслідками документальної перевірки, дані якої свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

Згідно з пунктом 1 розділу VIІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У підпункті 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції №449 вказано, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Судом встановлено, що 19.08.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої Закону №2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.02.2018 до 02.08.2019 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0081765306, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 10778,37 грн, з них: 3655,36 грн (20% з 01.01.2015) штрафу та 7123,01 грн (0,1 % суми недоїмки) - пені.

Відповідачем надано суду розрахунок фінансових санкцій та пені зроблений на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу (а.с.98-100), з якого вбачається, що після сплати боргу з єдиного внеску на підставі платіжних доручень №1437 від 18.06.2019 в сумі 15819,54 грн та №1868 від 31.07.2019 в сумі 2457,18 грн, позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 3656,36 грн. та нараховано пеню за загальну суму 7123,01 грн.

Згідно з відомостями особового рахунку (інтегрованої картки) ОСОБА_1 по єдиному внеску станом на 31.12.2018 за платником рахувалася заборгованість в сумі 15819,54 грн, в інтегрованій картці за 2019 рік також відображено нарахування єдиного внеску в сумі 2457,18 грн по строках сплати до 21.01.2019 та до 19.04.2019, загальна сума боргу станом на 15.05.2019 становила 21030,90 грн (а.с.49-50) та зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф 2350-53 (а.с.19).

Позивачем сплачені визначені у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ) від 15.05.2019 №Ф 2350-53 суми єдиного внеску частково, а саме погашена заборгованість, яка рахувалася станом на 31.12.2018 в сумі 15819,54 грн, та борг по єдиному внеску в сумі 2457,18 грн по строку сплати до 21.01.2019.

Сплата єдиного внеску позивачем відображена також в його особовому рахунку (інтегрованій картці) по єдиному внеску за 2019 рік (а.с. 49-54) та не заперечується ОСОБА_1 , як і факт несвоєчасної сплати такої заборгованості.

Відтак, позивач допустив несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 18276,75 грн (15819,57 грн + 2457,18 грн), за що правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 %, що становить 3655,36 грн (20% з 01.01.2015) штрафу та нараховано пеня в сумі 7123,01 грн (0,1 % суми недоїмки).

Не погоджуючись із застосування штрафних санкцій та нарахуванням пені, позивач зазначає про відсутність у нього обов`язку взагалі сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки він працював як найманий працівник і внесок за нього сплачував роботодавець, про що надав суду докази перебування у трудових відносинах у період з 02.02.2015 по 04.10.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Долина-центр» (а.с.15-16), з 05.10.2016 по 24.04.2018 працевлаштування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Гумекс Про» (а.с.17, 26), з 02.05.2018 по 05.07.2019 роботу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Долина-17 (а.с.18, 27).

Суд критично оцінює такі доводи позивача. Такі аргументи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки нормативними актами, які встановлюють організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, не передбачено такої підстави для звільнення від сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем як сплата єдиного внеску роботодавцем у разі наявності у платника (застрахованої особи) статусу підприємця.

Відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та пункту 4 Розділу ІІ Інструкції №449 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом із тим, жодних доказів існування обставин, визначених частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI та пунктом 4 Розділу ІІ Інструкції №449, позивачем суду не надано. Інших підстав, у тому числі фактичне нездійснення підприємницької діяльності та не отримання доходу (прибутку) в якості звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті з них, які одночасно працюють за трудовим договором і є найманими працівниками, не звільняються від обов`язків платника єдиного внеску, зокрема, обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за себе як фізичну особу-підприємця.

Водночас сплата єдиного внеску у цьому разі не здійснюється повторно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів.

До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

Крім того, як вже зазначалося, застрахованою особою в розумінні положень Закону №2464-VI є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Отже, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим, так і страхувальником.

Відтак, та обставина, що позивач протягом 2015-2019 років був зареєстрований як фізична особа-підприємець та одночасно працював у різних товариствах, отримував заробітну плату, з якої роботодавцями було сплачено за нього єдиний внесок, що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення (а.с.15-18) та довідок від 05.07.2019 (а.с.26, 27), не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що відповідачем підставно застосовано до позивача штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску, який він зобов`язаний сплачувати як фізична особа-підприємець відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Оскаржуване рішення щодо ОСОБА_1 прийняте після внесення ним до бюджету коштів у рахунок погашення боргу/недоїмки з єдиного внеску, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків (а.с.49-54).

Отже, оскільки ОСОБА_1 не сплатив суму нарахованого контролюючим органом єдиного внеску у строки, встановлені законом, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області правомірно прийнято оскаржене рішення 19.08.2019 № 0081765306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загалньній сумі 10778,37 грн.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення прийняте з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 775,00 грн згідно з квитанцією №38 від 10.10.2019 (а.с.4).

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2019 № 0081765306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 10778,37 грн, що є вимогою майнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Отже, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у сумі 768,40 грн. (оскільки 10 778,37 грн х 1% = 107,78 грн, що становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), проте сплатив у більшому розмірі.

За приписами пункту 5 частини першої, частини другої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки ОСОБА_1 в позові відмовлено, то судовий збір в сумі 768,40 грн відшкодуванню не підлягає. В той же час, переплачена сума судового збору 6,60 грн може бути повернута позивачеві за його клопотанням ухвалою суду в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з відмовою у позові також не підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, понесені позивачем.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142763).

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2019.

Суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.