Рішення № 86098381, 04.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4227/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про визнання протиправними дій щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2017 року та зобов`язання здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21 липня 1992 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09 серпня 2005 року), з 01 березня 2017 року без обмеження граничним розміром з урахуванням виплаченої пенсії /а.с. 5-9/.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 03 грудня 2003 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року, виплату якої обмежено максимальним розміром 10740,00 грн, визначеним частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром протиправними, оскільки обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 16-18/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та як працівник льотного складу отримує пенсію за вислугу років. Позивачу здійснено нарахування та виплату пенсії з 01 березня 2017 року і в подальшому з урахуванням максимального розміру пенсії, визначеного частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, положення абзацу першого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", на яке посилається позивач у позовній заяві, на нього не поширюється, адже пенсія позивача до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто станом на 01 січня 2016 року, не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку в 2017 році.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 03 грудня 2003 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу, що підтверджується його пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 26 березня 2004 року та протоколом №259 від 19 лютого 2004 року /а.с. 10, 19-20, 23/.

Відповідно до розпоряджень №165888 від 16 березня 2017 року та №165888 від 11 червня 2018 року /а.с.24-25/, рішення про перерахунок пенсії (протоколу) №916310165888 від 16 квітня 2019 року /а.с.26/ та довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1167/02.10 від 25 листопада 2019 року /а.с.27/, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, в результаті якого розмір такої пенсії склав: з 01 березня 2017 року - 16590,56 грн, з 01 березня 2018 року - 20507,40 грн, з 01 березня 2019 року - 22377,95 грн.

В той же час нарахування та виплата пенсії здійснювалася позивачу з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року - у сумі 10740,00 грн, з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року - у сумі 13730,00 грн, з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2018 року - у сумі 14350,00 грн, з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року - у сумі 14970,00 грн, з 01 липня 2019 року - у сумі 15640,00 грн /а.с.27-28/.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії в обмеженому розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі - Закон № 1788-XII/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 51 Закону № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року /далі - Порядок №418/, пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення") і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють. Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію, у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.

Підпунктом "а" пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають льотний склад, який безпосередньо виконує дослідні польоти на штатних робочих місцях літальних апаратів і парашутно-десантної техніки; льотчики (пілоти)-випробувачі, штурмани-випробувачі, бортінженери-випробувачі, бортмеханіки-випробувачі, бортелектрики-випробувачі, бортрадисти-випробувачі, бортоператори-випробувачі, парашутисти-випробувачі, провідні інженери з льотних випробувань або експериментальних робіт.

Відповідно до пункту 7 Порядку №418 пенсії працівникам льотно-випробного складу при вислузі у чоловіків 25 років і у жінок 20 років призначаються в розмірі 55 процентів заробітку і за кожний рік вислуги у чоловіків понад 25 років і у жінок понад 20 років - по 1 проценту /працівникам, зазначеним у пункті "а" пункту 6 цього Порядку, - 3 проценти/ заробітку. Розмір пенсії, обчислений відповідно до зазначених норм, не може перевищувати 75 процентів заробітку. Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені статтями 21 і 77 Закону.

Згідно з підпунктом "в" пункту 7 Порядку № 418 /у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 9 серпня 2005 року, чинної на час здійснення перерахунку пенсії позивачу/ у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Зі змісту заяв по суті судом встановлено, що спір між сторонами щодо підстав та дат здійснення перерахунків пенсії позивача, а також щодо розмірів пенсії, визначених внаслідок перерахунків, відсутній. Між сторонами виник спір щодо розмірів виплаченої позивачу пенсії з 01 березня 2017 року.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року /далі - Закон № 3668-VI/.

Частиною першою статті 2 Закону № 3668-VI було передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним законом внесено зміни до низки інших законів, зокрема частину третю статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Законом України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень".

Також цим законом частину третю статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у другому реченні частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Цим же законом у частині третій статті 27 Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" замінено слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" на слова і цифри "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, Законами України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року та № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року тимчасово на 2016, 2017 роки запроваджено обмеження розміру призначених та перерахованих пенсій максимальним розміром пенсії - 10740 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01 березня 2017 року, враховуючи положення Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713).

Згідно з довідкою №1167/02.10 від 25 листопада 2019 року, виданою Управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с.27/, за період з березня 2017 року по грудень 2017 року розмір перерахованої пенсії позивача становить 16590,56 грн, а розмір виплаченої пенсії - 10740,00 грн.

В той же час суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, тимчасове обмеження максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначені з 01 січня 2016 року.

Між тим, позивачу пенсія призначена раніше, а саме: з 03 грудня 2003 року.

Таким чином, виходячи з положень пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року на підставі частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправними.

Аналогічний висновок щодо вибору і застосування норми права викладено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, що враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, наведені норми стосуються виплати пенсій, призначених до 01 жовтня 2011 року, розмір яких перевищував встановлений цим Законом максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, поки розмір відповідної пенсії відповідатиме встановленому максимальному розміру пенсії.

А відтак, вказані норми не звужують зміст набутих прав пенсіонерів, у яких розмір призначеної пенсії був меншим за встановлений максимальний розмір станом на дату набрання чинності Законом № 3668-VI - 01 жовтня 2011 року, та перевищив максимальний розмір вже після здійснення перерахунку пенсії.

На момент набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" призначена позивачу пенсія не перевищувала максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку у 2017 році.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведена норма закону є чинною, неконституційною не визнавалась, а тому підлягає обов`язковому застосуванню органом Пенсійного фонду України.

Отже, розмір перерахованої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" № 2246-VIII від 07 грудня 2017 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2018 року становить - 1373 гривень, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" № 2629-VIII від 23 листопада 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Враховуючи викладене, максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 року - 13730,00 грн (1373,00 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 липня 2018 року - 14350,00 грн (1435 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 грудня 2018 року - 14970 гривень (1497 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 січня 2019 року - 14970,00 грн (1497 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 липня 2019 року - 15640,00 грн (1564 гривні х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Таким чином, здійснюючи позивачу виплату пенсії у сумах 13730,00 грн - з січня 2018 року; 14350,00 грн - з липня 2018 року; 14970,00 грн - з грудня 2018 року; 15640,00 грн - з липня 2019 року, відповідач діяв відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати позивачу у період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року пенсії за вислугу років з її обмеженням максимальним розміром 10740,00 грн та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року без її обмеження максимальним розміром 10740,00 грн, визначеним частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та відсутність підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією №22069 від 01 листопада 2019 року /а.с. 4/.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, частиною другою цієї статті передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання здійснювати виплату пенсії з 01 березня 2017 року без обмеження граничним розміром - є похідною від основної вимоги - про визнання протиправними дій щодо обмеження граничним розміром пенсії позивачу при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2017 року, то розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становив - 768,40 грн /1921,00 грн. х 0,4/.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року з обмеженням її максимальним розміром 10740,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за вислугу років за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року без обмеження її максимальним розміром 10740,00 грн, визначеним частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк