Рішення № 86098149, 04.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3966/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд стягнути на його користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року і середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно наказу ГУНП в Одеській області №989 о/с від 03 жовтня 2016 року відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) на підставі висновку атестації від 01.03.2016 року звільнено зі служби в поліції - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 року визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 03 жовтня 2016 року № 989 о/с та наказом відповідача від 28.08.2017 року за № 1360 о/с позивача поновлено на посаді. В подальшому, згідно наказу ГУНП в Одеській області № 673о/с від 04 травня 2018 року, відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) позивача вдруге звільнено зі служби в поліції з посади дільничого офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського віддділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 08 травня 2018 року.

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду в Одеській області №815/2477/18 від 19.10.2018 року, мене було поновлено на посаді дільничого офіцера поліції сектору превенції Южнеського ВП Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області з 08.05.2018 року. На виконання рішення суду 21.11.2018 року наказом ГУ НП в Одеській області позивача вдруге поновлено на посаді.

26.11.2018 року позивачем було подано рапорт про звільнення з займаної посади за власним бажанням.

07.12.2018 року ГУ НП в Одеській області було винесено наказ №1866 о/с про звільнення позивача за власним бажанням з займаної посади з 10 грудня 2019 року.

Позивач зазначає, що згідно розрахунку наданого Южненським ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеські області за листопад та грудень місяць 2018 року, позивачу було нараховано грошове забезпечення за період роботи з 21.11.2018 року по 30.11.2018 року та за період роботи з 01.12.2018 по 10.12.2018 рік, виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки 2018 рік та вихідну допомогу при звільнені.

Позивач вказує на те, що грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, згідно ст. 83 КЗпП України за весь 2016 рік, та 17 днів за 2017 рік, позивачу не було виплачено при звільнені, хоча після звільнення позивач письмового неодноразово звертався до відповідача з такою вимогу, але так і не отримав відповіді.

Ухвалою від 29.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19.08.2019 року (вх. №29648/19) до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, наведеного у ньому.

Так, згідно відзиву відповідача, представник Головного управління Національної поліції в Одеській області вказує на те, що дійсно за 2016 та 2017 роки позивач мав право на відпустку та йому у 2017 році надавалась за його заявою щорічна відпустка тривалістю 20 днів. Разом з тим, позивач більше не звертався із відповідним рапортом про надання відпустки у 2016-2017 роках. В свою чергу, приписами Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. В той же час, під час звільнення позивача за власним бажанням у 2018 році, відповідачем було здійснено повний розрахунок з позивачем, в тому числі виплачено грошову компенсацію за 23 доби невикористаної відпустки за період роботи з 01 січня 2018 року по день звільнення. Відтак, на думку представника відповідача, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

02.09.2019 року (вх. №31301/19) до суду від представника відповідача до суду надійшла довідка про доходи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.09.2019 року судом вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та зобов`язано відповідача надати до суду пояснення та докази.

01.10.2019 року (вх. №35737/19) від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

У підготовче засідання 17.10.2019 року сторони не прибули, про дату час та місце підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

При цьому 16.10.2019 року (вх. №ЕП/7766/19) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Разом з цим від представника відповідача 17.10.2019 року (вх. №37977/19) надійшла заява, в якій представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просив суд закрити підготовче провадження по справі №420/3966/19 без його участі.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 19.08.2019 року за вх. №29648/19 разом із доданими документами, лист який надійшов до суду 02.09.2019 року за вх. №31301/19 разом із доданими документами, додаткові письмові пояснення, які надійшли до суду 01.10.2019 року за вх. №35737/19. Також, вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 25.11.2019 року.

У судове засідання 25.11.2019 року учасники справи не прибули, про дату час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Позивач 25.11.2019 року надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав до суду 25.11.2019 року клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 25.11.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання сторонами клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку 04.12.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України.

03.10.2016р. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області винесено Наказ №989 о/с, котрим, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність.

Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1215 о/с від 03.11.2016 року "У доповнення до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.10.2016 №989 о/с в частині звільнення: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Уважати звільненим, виплативши грошову компенсацію за 27 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по день звільнення".

Не погодившись із Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.10.2016р. №989 о/с, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 року по справі № 815/3003/17 частково задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03 жовтня 2016 року №989 о/с щодо звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) та поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області з 03.10.2016р.

Згідно витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 1360 о/с від 28.08.2017 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 року скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.10.2016 №989 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Позивача поновлено на посаді з 03 жовтня 2016 року, відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 27 діб невикористаної чергової відпустки за 2016 рік.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1400 о/с від 01.09.2017р. позивача призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1763 о/с від 14.11.2017 року позивачу надано частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік тривалістю 20 діб з 20 листопада по 09 грудня 2017 року. Згідно Наказу № 1763 о/с від 14.11.2017 року невикористана частина відпустки за 2017 рік складає 17 діб.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №673 о/с від 04.05.2018р. дільничного офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 08.05.2018р. звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч.1 ст.77 (службова невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію». Підставою для прийняття наказу послугувало рішення Атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.03.2018р. В наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області №673 о/с від 04.05.2018р.зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за 13 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2018 року по день звільнення.

Не погодившись із Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №673 о/с від 04.05.2018р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року по справі № 815/2477/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 673 о/с від 04.05.2018 р., яким звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (службову невідповідність) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 08.05.2018 р. та поновлено позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 08.05.2018 р.

Згідно витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 1765 о/с від 21.11.2018 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.05.2018 № 673 о/с в частині звільнення позивача. Позивача поновлено на посаді з 08 травня 2018 року.

В подальшому, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1866 о/с від 07.12.2018р. дільничного офіцера поліції сектору превенції Южненського відділення поліції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 10.12.2018р. звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». В наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1866 о/с від 07.12.2018р. зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за 23 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2018 року по день звільнення.

15 лютого та 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявами про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів 2017 року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.08.2018 року за № 9/К-959/2, в якому зазначено, в тому числі про наявність невикористаної частини відпустки за 2017 рік.

Також, у вказаному листі зазначено, що позивач до Головного управління Національної поліції в Одеській області із рапортом про надання відпустки за 2016 рік не звертався та мав право використати відпустку у 2017 році.

Вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

Позивач не погоджуючись із відмовою в наданні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів 2017 року, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до ст. 92 ч. 1 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Таким чином, Основним законом та спеціальним законом передбачено, що поліцейський реалізує гарантоване право на відпочинок в тому числі шляхом використання чергової щорічної оплачуваної відпустки.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч. 2 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію").

Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (ч. ч. 5-7 Закону України "Про Національну поліцію").

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч. ч. 8, 11 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною 10 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внітрішній справ України 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), - за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Під час розгляду справи, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що за 2016 рік у позивача наявні 27 діб невикористаної відпустки, а також 17 діб за 2017 рік.

Суд зазначає, що підставою для відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки стало невірне тлумачення чинного законодавства, а саме відповідач зазначає про наявність у позивача права на компенсацію лише за невикористані дні відпочинку у 2018 році із посиланням на приписи частини 10 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Разом з тим, суд вказує на те, що на момент звільнення позивача у 2018 році, позивач мав право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки не лише за 2018 рік, а й 2016 та 2017 роки, оскільки законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Відтак, суд дійшов висновку наявність у позивача права на грошову компенсацію за 27 діб невикористаної відпустки за 2016 рік та 17 діб невикористаної відпустки за 2017 рік.

В свою чергу позовні вимоги в частині саме стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року є передчасними, оскільки нарахування компенсації за невикористані календарні дні відпустки належить до дискреційних повноважень відповідача. Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде здійснено виплату позивачу нарахованої суми компенсації та на теперішній час спір з цих підстав між сторонами відсутній. В свою чергу, у разі невиплати нарахованої суми компенсації, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення такої суми..

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, є передчасними.

Між тим, належним захистом порушеного права позивача буде саме зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити грошову компенсацію за невикористані позивачем дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації по день фактичного розрахунку, суд зазначає про передчасність таких позовних вимог, враховуючи наступне.

Суд вказує на те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу наявності підстав для грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року та стягнення за весь час затримки належних позивачеві сум при звільненні по день фактичного розрахунку згідно з положеннями статті 117 КЗпП України.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника відповідної суми є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати такої суми, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

З урахуванням наведеної правової позиції, а також обставин цієї справи, необхідно вказати, що саме невиконання відповідачем цієї цього рішення про стягнення відповідних сум буде триваючим правопорушенням в розумінні статті 117 КЗпП України і воно є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати грошових зобов`язань, що встановлена судовим рішенням.

Водночас позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог до відповідача тоді, коли таке правопорушення буде припиненим, тобто відбудеться факт розрахунку з ним.

Проте, як встановлено судом та не заперечується й самим позивачем, відповідач не здійснив такого розрахунку, тобто відсутня подія фактичного розрахунку.

Відтак, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації по день фактичного розрахунку, є передчасними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року і середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2016 рік та 17 днів за 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області (Вул. Академіка Філатова, буд.15-А, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740).

Суддя Корой С.М.

.