Рішення № 86097989, 16.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/6122/19

Провадження № 2/752/4448/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.09.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до Договору про участь у витратах від 22.08.2017 р.в розмірі 8376,69 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо, на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника TOB «ТМО «Ліко-Холдінг».

18.05.2011 року на підставі Додатку №1 до Акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2012 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введений згідно Сертифікату відповідності у складі житлового будинку паркінгу по АДРЕСА_1 .

Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), ТОВ «Ліко-житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки, також надаються інші послуги по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки.

ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 17.08.2017 р.

22 серпня 2017 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №ВЗ/7-108, відповідно до умов якого Позивач забезпечує надання послуг з утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці - м/місце НОМЕР_1 на підземній автостоянці, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а Відповідач, Замовник за Договором, оплачує послуги Виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання, у строк та на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п.3.1. Договору щомісячний розмір відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки на дату укладення Договору становить - 395 гривень. В п.2.1.3. Договору вказано, що в разі збільшення вартості витрат, що впливають на утримання підземної автостоянки, виконавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір вартості на утримання підземної автостоянки. З 01.10.2018 р. тарифи було змінено, і вартість послуги становила 495 гривень.

Позивач посилається на те, що з моменту укладання Договору про участь у витратах від 22.08.2017 р. та по 31.01.2019 р. відповідач користувалась послугами, проте в порушення договірних умов, не оплачував їх в повному обсязі.

Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань у відповідності до Договору, у неї виникла заборгованість перед ТОВ «Ліко-житлосервіс» за період з 01.01.2018 р. та по 31.01.2019 р. на суму 5 535,00 гривень.

Крім того, на підставі п.3.4 Договору, а також положень ч.2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму пені в зв`язку з порушенням виконання зобов`язань в розмірі 2059,77 гривень, інфляційні втрати в сумі 601,92 гривні, 3% річних в розмірі 180 гривень.

Відповідачем 09.09.2019 р. подано відзив на позовну заяву, однак, зазначений відзив подано з порушенням строків, встановлених судом для подання відзиву, відповідачем не подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву в зв`язку з чим, зважаючи на те, що відповідач не реалізувала своє право у визначений строк, суд не вбачає підстав для його прийняття та повертає відповідачу.

Розгляд справи відбувається за правилами спрощеного провадження без участі сторін на підставі положень ст. 274-279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо, на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника TOB «ТМО «Ліко-Холдінг».

18.05.2011 року на підставі Додатку №1 до Акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2012 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введений згідно Сертифікату відповідності у складі житлового будинку паркінгу по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 17.08.2017 р.

22 серпня 2017 р. між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №ВЗ/7-108 на строк до 31.12.2017 р.

Згідно з п.5.1 Договору якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього договору,то договір вважається щороку продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором..

Відповідно до п. 2.3 Договору позивач зобов`язався забезпечити належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки, а замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати платежі на відшкодування витрат з утримання підземної автостоянки.

Згідно п.3.1. Договору щомісячний розмір відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки на дату укладення Договору становив - 395 гривень

В п.2.1.3. Договору передбачено, що в разі збільшення вартості витрат, що впливають на утримання підземної автостоянки, виконавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір вартості на утримання підземної автостоянки.

З 01.10.2018 р. тарифи було змінено, і вартість утримання підземної автостоянки з кожного власника склала 495 гривень.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При зверненні до суду позивач посилається на те, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо.

Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб, ТОВ «Ліко-житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки, також надаються інші послуги по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених обставин.

Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт укладення ним договорів для забезпечення надання послуг з обслуговування автостоянки з підрядними організаціями.

Підставою для стягнення заборгованості за надані послуги є доведення самового факту надання таких послуг.

Обов`язок щодо оплати послуг виникає лише у разі їх надання.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України суду не надано доказів фактичного надання саме позивачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території.

Долучений до матеріалів справи розрахунок нарахованих до сплати платежів за житлово-комунальні послуги та розрахунок розміру плати за обслуговування паркінгів не може підтверджувати факт їх надання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.79 ЦК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Надані позивачем докази не є достатніми на підтвердження того, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» надає послуги з утримання підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , а отже що у позивача виникло право на пред`явлення вимог щодо стягнення оплати за надані послуги, а у відповідача обов`язок сплатити зазначені послуги.

Подання позову про стягнення заборгованості та надання довідки про нарахування такої заборгованості не є безумовною підставою для задоволення позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволеня позову, оскільки вони не є доведені належними і достатніми доказами у справі, а у їх відсутність суд позбавлений можливості прийняти обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя