Рішення № 86097809, 26.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003315

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача Степанюк Н.Л.,

представника відповідача Костіної В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» (код ЄДРПОУ 30841082, місцезнаходження: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. І.Франка, 14А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001564916 від 22.03.2019.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 12.11.2019 року.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесене на підставі акта фактичної перевірки від 15.02.2019 №0009/28/10/49/16/30841082, яким встановлено, що на АЗС за адресою м.Одеса, вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 9/А здійснюється реалізація паливно-мастильних матеріалів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме: надходження паливно-мастильних матеріалів неоприбутковано до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (записи в журналі відсутні). До перевірки було надано лише журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП, який розпочато 30.08.2018. При цьому згідно Z-звітів РРО, що зберігаються в книгах обліку розрахункових операцій, в реалізацію надійшло (прихід у резервуар) паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2557998,22 грн. та які неоприбутковано на АЗС за формою 13-НП, чим порушено порядок оприбуткування нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) передбачений п. 10.2.2. та п.10.2.10. п.10.2. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, а також п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки в ході перевірки не виявлено фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратори розрахункових операцій, що використовуються у господарській діяльності підприємства.

Відповідачем при здійсненні фактичної перевірки АЗС не було проведено жодних вимірювань, обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів на вказаній АЗС, як і не було виявлено жодних відхилень наявних на АЗС нафтопродуктів від даних обліку позивача. Для встановлення факту реалізації необлікованого товару має бути встановлена розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗК, однак контролюючим органом в ході проведення перевірки зазначеного зроблено не було, вказаних обставин не доведено. Просить позов задоволити.

12.09.2019 позивачем подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, у якій вказано, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 не відповідає вимогам законності, оскільки прийняте заступником начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Є. Ломака з порушенням встановленого порядку, поза межами повноважень, оскільки останній не є уповноваженою особою на підписання рішень згідно з інформацією на офіційному порталі ДФС України. Вказане є додатковою або самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

02.10.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де вказав про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав підстав для висновків про відсутність або неналежність обліку ними товару. Обсяги і вартість фактичних залишків нафтопродуктів визначені контролюючим органом виключно на підставі даних обліку позивача. Актом перевірки не встановлено фактів порушення порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, які підтверджують облік товару позивачем в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В порушення положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, відповідачем не було проведено фактичних замірів залишків товару із застосуванням повірених засобів вимірювальної техніки. Натомість для обрахунку обсягу штрафної санкції було взято відомості Z- звітів РРО. В основі висновків акта перевірки лежать суперечливі та взаємовиключні твердження контролюючого органу про те, що підприємство здійснює реалізацію необлікованого у встановленому порядку товару та те, що відомості щодо обліку товарів є неналежними і можуть бути використані для розрахунку штрафних санкцій. Вважає ,що у поданому відзиві відповідачем не доведено правомірності власного рішення, тому просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому зсіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у заявах по суті справи, просить позов задоволити у повному обсязі.

Заперечення відповідача:

Відповідач скористався своїм правом і подав через канцелярію суду відзив на позов, в якому стверджує, що оскаржуване рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з урахуванням встановленого факту реалізації пально-мастильних матеріалів, які необліковані у встановленому порядку. Вважає, що при винесенні спірного податкового повідомлення рішення відповідач діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування такого рішення. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач подав відзив на позов з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову, у якій пояснив, що з метою належної організації Офісу ВПП ДФС, враховуючи територіальну віддаленість відокремлених структурних підрозділів відповідно до п. 20.4 ст. 20, п.п.14.1.137-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України видано Наказ №956 від 05.05.2017 «Про уповноваження на виконання певних функцій керівника», яким уповноважено Ломаку Є.А. заступника начальника відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Одеського управління Офісу ВПП ДФС на виконання функцій керівника контролюючого органу, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В подальшому, Офісом прийнято і інші накази про внесення змін до вказаного наказу №956 від 05.05.2017, які оприлюднені на офіційному веб-сайті ДФС протягом наступного дня після видання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у заявах по суті справи, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Одеським управлінням Офісу великих платників Державної фіскальної служби України проведено фактичну перевірку з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про виробництво та обіг підакцизних товарів господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 9/А, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Окко-Рітейл», за результатами якої складено акт №0009/28/10/49/16/30841082 від 15.02.2019, яким встановлено здійснення реалізації паливно-мастильних матеріалів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме: надходження паливно-мастильних матеріалів неоприбутковано до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (записи в журналі відсутні). До перевірки було надано лише журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП, який розпочато 30.08.2018. При цьому згідно Z-звітів РРО, що зберігаються в книгах обліку розрахункових операцій, в реалізацію надійшло (прихід у резервуар) паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2557998,22 грн. та які неоприбутковано на АЗС за формою 13-НП, чим порушено порядок оприбуткування нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) передбачений п. 10.2.2. та п.10.2.10. п.10.2. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, а також п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

22 березня 2019 року Офісом великих платників ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0001564916, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5115996 грн. 44 коп.

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає тюрму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених ним Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій. (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Згідно з пп. 10.2.10 п. 10.2 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП; дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, який, складається з 00 годин до 00 годин один раз на добу, оскільки АЗС, є об`єктом з цілодобовим режимом роботи.

Відповідно до пп. 10.2.8 п. 10.2 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

Згідно з пп. 10.4.3 п. 10.4 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Пунктами 4.2., 4.3. Інструкції № 281/171/578/155 визначено методи та засоби визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів та порядок здійснення вимірювань об`єму та маси нафти і нафтопродуктів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки відповідач вважає, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме нафтопродуктів згідно Z-звітів РРО, що зберігаються в книгах обліку розрахункових операцій, в реалізацію надійшло (прихід у резервуар) паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2557998,22 грн. та які неоприбутковано на АЗС за формою 13-НП.

Вказаний висновок відповідача сформовано на підставі, зокрема, збережених даних реєстратором розрахункових операцій у X звіті і дані про які не було внесено до Журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП згідно зведеної інформації щодо надходження пально-мастильних матеріалів (прихід у резервуар) згідно Z-звітів РРО та які неоприбутковано до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, а саме: 27.09.2018 ДП у кількості 3915,99 літрів за ціною реалізації 125272,52 грн. та ДП Pulls у кількості 1245,02 літрів за ціною реалізації 41073,20 грн.; 01.12.2018 бензин А-95 Pulls у кількості 3025 літрів за ціною реалізації 102819,75 грн., бензин А-95 у кількості 8050 літрів за ціною реалізації 265569,50 грн., ДП у кількості 3016 літрів за ціною реалізації 97989,84 грн., ДП Pulls у кількості 2000 літрів за ціною реалізації 67980 грн.; 10.12.2018 бензин А-92 у кількості 6016 літрів за ціною реалізації 189443,84 грн., ДП у кількості 8050 літрів за ціною реалізації 257519,5 грн.; 23.12.2018 - ДП у кількості 5965 літрів за ціною реалізації 184855,35 грн. та ДП Pulls у кількості 2025 літрів за ціною реалізації 66804,75 грн.; 26.12.2018 бензин А-95 Pulls у кількості 6050 літрів за ціною реалізації 193539,5 грн., бензин А-95 у кількості 13880,93 літрів за ціною реалізації 430170,02 грн., ДП у кількості 7980 літрів за ціною реалізації 247300,20 грн., ДП Pulls у кількості 3970 літрів за ціною реалізації 130970,3 грн.; 09.01.2019 бензин А-95 у кількості 3274,74 літрів за ціною реалізації 98209,45 грн.

Таким чином, обсяги і вартість фактичних залишків нафтопродуктів визначені виключно на підставі даних обліку позивача, а саме X-звітів РРО, що зберігаються в книгах обліку розрахункових операцій та повністю, без будь-яких змін, перенесені відповідачем до акту перевірки.

При чому, актом перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення, не встановлено фактів порушення порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, які підтверджують облік товару позивачем, в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Журнал обліку надходжень нафтопродуктів за формою №13-НП, змінний звіт АЗС за формою 17-НП не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.9 вказаного вище Закону та не пов`язаний з визначенням об`єкту оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Крім того, поняття «облік» нафтопродуктів, в розумінні вказаної Інструкції № 281/171/578/155 є відмінним від поняття «обліку» товарів в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені. Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

А відтак, дія Інструкції № 281/171/578/155 не поширюється на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки вона не розроблена на виконання вимог даного Закону. Аналогічні висновки викладено у Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16.

Суд також погоджується, що для встановлення факту реалізації не облікованого товару має бути встановлена розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 року у справі №809/1253/16.

Водночас, в акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає Інструкція № 281/171/578/155, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

З приводу посилання відповідача на ненадання до перевірки документів за період з 01.01.2016 по 03.02.2019, суд зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої до ст. 20 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 30.01.2018 у справі № 810/1148/17, від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, які в згідно з ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин.

В акті про ненадання документів від 11.02.2019 №23 зазначено документи, які не надано станом на 11.02.2019. Однак, відповідачем не надано доказів ненадання документів до завершення перевірки 15.02.2019. Натомість в акті про відмову від підписання та отримання примірнику акта фактичної перевірки від 15.02.2019 №25 зазначено, що акт складався та підписувався за адресою Одеського управління Офісу великих платників податків, отже відповідачем не підтверджено факту ненадання документів на момент закінчення перевірки за місцем здійснення фактичної перевірки.

Питання надання платниками податків документів врегульовано ст. 85 ПК України, п. 85.2 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Тобто законодавством встановлено можливість до та після закінчення перевірки, а також після отримання акта перевірки надати свої заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники податкової звітності платника.

Суд зазначає, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п. 85.2 ст. 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а.

Крім того, в акті про ненадання документів від 11.02.2019 №23, позивачем зазначено, що до перевірки надано змінні звіти від 04.02.2019 та від 06.02 10.02.2019, тобто за період перевірки. Також, надано копії ТТН за період з 02.01.2019 по 11.02.2019. Зокрема і за 22.01.2019, згідно якої прихід бензину А-95 зазначено 12968 літрів, що відповідає даним Z-звітів від 22.01.2019 ФН3000323939 та ФН3000323941. Однак, попри обов`язок встановлений Податковим кодексом України, вказані документи не були враховані відповідачем при прийнятті, зокрема, податкового повідомлення-рішення.

Копії товарно-транспортних накладних за змінних звітів форми 17-НП за дати, в які надійшли пально-мастильні матеріали, та які за твердженням відповідача неоприбутковано до Журналу обліку надходження нафтопродуктів підтверджують відповідність даних що в них зазначені інформації з реєстратора розрахункових операцій, зазначеної в Z-звітах.

Таким чином, під час перевірки відповідачем не встановлено факту реалізації товару (нафтопродуктів), які не відображені в даних бухгалтерського обліку позивача, без застосування електронного контрольно-касового апарата, не встановлено факту порушення порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, не з`ясовано фактичних залишків нафтопродуктів.

Як наслідок, є недоведеними та помилковими висновки відповідача про реалізацію позивачем не облікованого товару.

Водночас, суд критично оцінює покликання позивача на підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неуповноваженою особою, оскільки повноваження заступника начальника Одеського управління Офісу ВПП ДФС Є. Ломака підтверджено долученими до матеріалів справи копіями наказів із подальшими змінами до таких а також дані про вказану особу та його повноваження опубліковані на офіційному порталі за посиланням:http://officevp.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi/73186.html).

За таких обставини, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішенням Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби від 22.03.2019 №0001564916 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» штрафних (фінансових) санкцій за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5115996,44 гривень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка, 14А) до Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська,11Г) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби №0001564916 від 22.03.2019 року.

Стягнути з Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка, 14А, код ЄДРПОУ 30841082) 19 210, 00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.12.2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна