Рішення № 86097766, 26.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004109

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача представників: позивача Оліярник О.Р., відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2018 №02823103-1310-1315.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нерухомості: приміщення А-1 забійний цех загальною площею 1 572 м кв. та приміщення Б-1 будівля санітарної бойні загальною площею 25, 5 м кв. Вказує, що такі об`єкти нерухомості згідно ДК 018-2000 є об`єктами промисловості, а тому відповідно підпункту «є» 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач стверджує, що підпункт «є» 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України жодним чином не пов`язує виключення будівель промисловості з об`єктів оподаткування в залежності від того кому вони належать фізичним чи юридичним особам.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що застосування підпункту «є» 266.2ю2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання таких двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. ФОП ОСОБА_1 не є промисловим підприємством, а тому застосування вказаної норми Податкового кодексу України є неможливим. З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Ухвалою судді від 13.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Від відповідача через канцелярію суду 02.09.2019 (вх.№31399) надійшов відзив на позовну заяву.

Від позивача через канцелярію суду 09.10.2019 (вх.№36470) надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою від 29.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2019.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Львівської міської ради 02.11.2005, номер запису про державну реєстрацію №24150000000009506. Основним видом економічної діяльності позивача відповідно до коду КВЕД 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , позивач є власницею об`єкту нерухомого майна: забійних цех літ. «А-1», загальною площею 1 378, 3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрації права власності вчинена 10.02.2015, запис 8680131.

Технічний паспорт на єдиний майновий комплекс, розташований за вказаною адресою, ФОП ОСОБА_1 виготовлено 21.12.2018, інвентаризаційна справа №0625-ЛВ.

ГУ ДПС у Львівській області 04.04.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення №02823103-1310-1315, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 44 105 грн 60 к. за податковий період 2017 рік.

Судом встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачу нарахований на нерухоме майно, відображене у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме забійних цех літ. «А-1», загальною площею 1 378, 3 кв.м.

ФОП ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним рішенням контролюючого органу, та вважаючи, що на неї розповсюджуються пільги, встановлені пунктом «є» 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, звернулася до суду з даним позовом.

Спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, яке належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та чи є позивач в даному випадку суб`єктом оподаткування таким податком.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 265.1.1. пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пунту 266.3 статті 266 Податкового кодексу).

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу визначено об`єкти житлової та нежитлової нерухомості та будівлі, в тому числі їх частки, які не є об`єктом оподаткування.

Пункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Буквальний аналіз цієї норми свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». Законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості(виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Відповідно д підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Таким чином, об`єкт нерухомості: забійний цех літ. «А-1» загальною площею 1 378, 3 кв.м., що перебуває у власності позивача, відноситься до будівель промисловості.

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Таким чином, в силу вищевказаних норм обов`язковою ознакою підприємства є наявність у нього статусу юридичної особи.

Верховним Судом у постановах від 26.03.2019 у справі №808/722/17, від 19.02.2019 у справі №819/818/17, від 11.12.2018 у справі №819/314/18 в подібних правовідносинах сформовано правовий висновок, який полягає у тому, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: 1) наявність будівель промисловості та 2) їх перебування у власності промислових підприємств.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець і не є промисловим підприємством.

Ураховуючи викладене в сукупності та встановлені судом фактичні обставини, в межах спірних відносин відсутня сукупність двох обов`язкових умов, необхідних для поширення на позивача як суб`єкта господарювання пільги, передбаченої підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Таким чином, наявний у власності позивача як фізичної особи-підприємця забійний цех (будівля промисловості) є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом сплати такого податку.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених фактичних обставинах справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Львівській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконало.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2019 року.

Суддя О.П. Хома