Рішення № 86097744, 29.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005828

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1. 380.2019.005828 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського обласного військового комісаріату (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 25, код ЄДРПОУ - 08412340), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 103 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року № 40 про відмову у призначенні старшині ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення з 15 січня 2019 року 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року з урахуванням уже проведених виплат, пов`язаних із встановленням 25% втрати працездатності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що у зв`язку із встановленням первинно інвалідності III групи, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до чинного законодавства він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Однак, відповідач відмовив у призначенні та виплаті вказаної допомоги, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою від 12 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

27 листопада 2019 року відповідач надав до суду відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.18 травня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК громадянину ОСОБА_1 , встановлено 25% втрати працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА№001652. 15 січня 2019 року під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи, про що свідчить довідка МСЕК серія 12 ААА№845169. У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач через уповноважений орган Львівський обласний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України про призначення його та виплату одноразової грошової допомоги. 07 травня 2019 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №40. Водночас в силу вимог п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975 право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Отже, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але право на отримання такої допомоги обмежується дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Водночас позивачу інвалідність третьої групи встановлена 15.01.2019, тобто більше трьох років з часу встановлення йому ступеня втрати працездатності.

Третя особа надала пояснення щодо позову, у яких зазначила, що позивачу завернувся до неї із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності пов`язаної із захистом Батьківщини. 01.02.2019 р. пакет документів позивача був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно витягу з наказу Командира військової частини польова пошта В2250 № 30 від 09.05.2015 року, старшину ОСОБА_1 , командира 2 аеромобільно - десантного відділення 2 аеромобільно - десантного взводу 3 аеромобільно - десантної роти військової частини польова пошта В2250, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров`я) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». (а.с.10).

Під час виконання бойового завдання в ході АТО в районі населеного пункту Водяне Донецької області під час мінометного обстрілу близько 10:00 отримав поранення, що підтверджується довідкою Військової частини В 3720 від 13.02.2015 року №220 (а.с. 12).

18.05.2015 року Львівською обласною медико-соціальною експертизою №3 позивачу встановлено 25% втрати працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №001652 (а.с. 15).

Як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845169 від 15.01.2019 р позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 17).

В подальшому позивач звернувся до Військового комісара Львівського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою травмою, поранення пов`язане із захистом Батьківщини. (а.с.18).

Відповідно до п. 103 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 року №40 /а.с.19-20/, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Дане рішення мотивоване тим, що заявнику групу інвалідності встановлено, понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому наведено норму ч. 4 ст. 16-3 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, згідно з якими, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі- Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, далі - Порядок № 975).

Відповідно до вимог п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII та п. 6 Порядку № 975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

- 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Нормами Закону № 2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності (ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII).

Положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

У свою чергу, ст. 16 Закону № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 п. 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд звертає увагу, що на момент встановлення позивачу часткової втрати працездатності - 18.05.2015 зазначені вище Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

В контексті зазначеного, суд зауважує, що Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 20.09.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18, оцінюючи аналогічні правовідносини, дійшов висновку про те, що з урахуванням обставин справи позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням відповідної групи інвалідності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівського обласного військового комісаріату, (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 25, код ЄДРПОУ - 08412340) - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 103 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року № 40 про відмову у призначенні старшині ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення з 15 січня 2019 року 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року з урахуванням уже проведених виплат, пов`язаних із встановленням 25% втрати працездатності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2019 року.

Суддя Кухар Н.А.