Постанова № 86097382, 04.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року № 320/2137/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» (07714, Київська обл., Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2019 № 0037555105 про стягнення штрафу в сумі 51 743,60 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Державною фіскальною службою України, всупереч вимогам чинного законодавства, було перенесено останній операційний день у 2018 році для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі – ЄРПН) з 31 грудня 2018 року на 29 грудня 2018 року внаслідок чого 8 податкових накладних позивача направлені для реєстрації в ЄРПН протягом 30 грудня 2018 були зареєстровані лише 02 січня 2019, тобто з простроченням терміну їх реєстрації на 2 дні.

Крім того позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушеннями податковим органом законодавства під час розгляду заперечень на акт камеральної перевірки від 15.03.2019 №584/10-36-51/32670436, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, які виявились у розгляді заперечень не уповноваженою на це посадовою особою та прийняття рішення всупереч приписам п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України без складення висновку про результати розгляду заперечень позивача.

Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву залишено без руху в якій зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та попереджено, що у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач у встановлені строки надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що проведеною камеральною перевіркою в акті від 15.03.2019 №584/10-36-51/32670436 було виявлено порушення податкового законодавства позивачем а саме, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації, що стало підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, що прийнято у формі винесення податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 N 0055725505.

Заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими, а прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 №0037555105 щодо застосування до ТОВ «МАНАД» штрафних санкцій законним.

Позивачем направлено до суду клопотання від 21.06.2019 №77/06-2019, у якому позивач просить залучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме копію Положення про управління податків і зборів з юридичних осіб та копію наказу від 19.03.2019 №585 про затвердження Положення, яке судом задоволено.

Також позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідачем у відзиві не вказано які обставини та докази визнаються а які заперечуються, не наведено жодних власних аргументів, пояснень та/або міркувань, відповідач у відзиві обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства, та не надав доказів якими б спростував обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Крім цього, статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Державної податкової служби” від 19 червня 2019 року № 537, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Так, Головне управління ДФС у Київській області приєднано до Головного управління ДПС у Київській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р останній погодитився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України” функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Вказані обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, код 39393260, з 02.08.2019 перебуває в стані припинення як юридична особа.

Враховуючи викладене, підлягає заміні в порядку процесуального правонаступництва відповідач по справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника, а саме на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «МАНАД», зареєстроване за адресою: 07714, Київська обл., Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34 (код ЄДРПОУ 32670436).

Головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області Нем`ясенкоО.М. проведено камеральну перевірку даних з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "МАНАД" за результатами якої було складено Акт перевірки від 15.03.2019 №584/10-36-51/32670436, яким визначено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МАНАД» граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за звітний період вересень 2018 року, грудень 2018 року з порушенням терміну реєстрації на 2 дні а саме:

- податкова накладна №230 від 12.12.2018 на суму ПДВ 91 666,67 грн. - 9166,67;

- податкова накладна №234 від 12.12.2018 на суму ПДВ 89 079,50 грн. – 8907,95;

- податкова накладна №229 від 11.12.2018 на суму ПДВ 13 333,33 грн. - 1333,33;

- податкова накладна №237 від 14.12.2018 на суму ПДВ 46299,00 грн. – 4629,90;

- податкова накладна №239 від 13.12.2018 на суму ПДВ 30897,02 грн. - 3089,70;

- податкова накладна №231 від 14.12.2018 на суму ПДВ 115 500,00 грн. – 11550,00;

- податкова накладна №243 від 13.12.2018 на суму ПДВ 23 419,91 грн. – 2341,99;

- податкова накладна №235 від 13.12.2018 на суму ПДВ 92 532,00 грн. – 9253,20;

з порушенням терміну реєстрації на 1 день а саме:

- податкова накладна №134 від 18.09.2018 на суму ПДВ 3033,24 грн. – 303,32;

- податкова накладна №138 від 27.09.2018 на суму ПДВ 8166,60 грн. – 816,66;

- податкова накладна №135 від 19.09.2018 на суму ПДВ 269,16 грн. – 26,92 ;

- податкова накладна №139 від 28.09.2018 на суму ПДВ 1009,39 грн. - 100,94;

- податкова накладна №137 від 20.09.2018 на суму ПДВ 2230,20 грн. - 223,02 .

У подальшому, на підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 N 0037555105 на суму 51 743,60 грн.

До Акту перевірки позивачем було подано письмові заперечення від 21.03.2019 №51/03-2019, в яких позивач частково погодився із результатами перевірки щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137 на суму 1470,86 грн., але не погодився із результатами перевірки в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних №230, №234, №229, №237, №239, №231, №243, №235 на суму 50272,74 грн. та просив скасувати результати перевірки в цій частині..

В обґрунтування заперечень до Акту перевірки позивач зазначив, що вчиняв всі необхідні дії спрямовані на своєчасну реєстрацію податкових накладних №230, №234, №229, №237, №239, №231, №243, №235в межах встановлених термінів для реєстрації податкових накладних, однак податкові накладні з незалежних від позивача причин були зареєстровані в ЄРПН поза граничними термінами для їх реєстрації внаслідок перенесення Державною фіскальною службою України останнього операційного дня для реєстрації податкових накладних у 2018 році а саме 31 грудня 2018 року який перенесено на 29 грудня 2018 року, та при цьому послався на імперативність норм які визначають порядок визначення операційного дня та відсутність повноважень ДФС України на зміну операційного дня і відсутність правового механізму на таку зміну.

Крім того, позивач у запереченнях зазначив, що у випадку б не перенесення останнього операційного дня у 2018 році (31 грудня 2018) відповідно не було б порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та відповідно ДФС України було б проведено необхідні перевірки передбачені пунктами 11 та 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29 грудня 2010 № 1246, в результаті чого було б прийнято рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних або зупинення реєстрації податкових накладних, залежно від результатів перевірок.

В запереченнях до Акту просив врахувати обставини реєстрації 8 податкових накладних в залежності від зміни операційного дня у 2018 році, просив врахувати відсутність в діях позивача ознак протиправності та вини, що виключають його відповідальність.

03 квітня 2019 року ГУ ДФС у Київській області розглянуто заперечення позивача, розгляд яких проведено начальником управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Щербиною Н.Ю. як уповноваженою особою в розумінні п. 14.1.137-1ст. 14 Податкового кодексу України за участю начальника відділу адміністрування податку на додану вартість ГУ ДФС у Київській області Свиридова П.Є.

За результатами розгляду заперечень прийнято рішення про залишення висновків Акту без змін, а заперечення до Акту перевірки без задоволення, що підтверджується листом від ГУ ДФС у Київській області від 04.04.2019 №12313/10/10-36-12-18 за підписом уповноваженої особи Щербини Н.Ю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

За нормами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абзацами 14-16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки за результатами яких згідно п. 13 Порядку №1246 формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1246, операційний день – це частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Пунктом 3 Порядку №1246 передбачено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Механізм застосування штрафу за статтею 120-1 ПК України передбачає наявність бази для його нарахування - сума ПДВ, зазначена в податковій накладній - яка помножується на вказаний в нормі відсоток.

Суд зауважує, що система електронного адміністрування ПДВ, запроваджена в 2015 році як механізм запобігання зловживань шляхом незаконного відшкодування ПДВ з бюджету, не внесла кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені ПК України. Норми Кодексу, що визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, залишилися незмінними.

Штраф запроваджувався з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів, зокрема, мав дисциплінувати постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні, щоб покупець мав законне право відобразити податковий кредит.

Як вбачається із фактичних обставин справи, позивач протягом 30.12.2018 через електронну систему обміну електронними документами «M.E.Doc» направив до ДФС України 8 податкових накладних а саме податкова накладна №230 від 12.12.2018 направлена 08:30 год., податкова накладна №234 від 12.12.2018 направлена – 08:31 год., податкова накладна №229 від 11.12.2018 направлена - 08:28 год., податкова накладна №237 від 14.12.2018 направлена – 14:26 год., податкова накладна №239 від 13.12.2018 направлена – 08:34 год., №231 від 14.12.2018 направлена на реєстрацію – 14:25 год., податкова накладна №235 від 13.12.2018 направлена – 14:24 год., податкова накладна №243 від 13.12.2018 направлена – 14:24 год., всього 8 накладних, що підтверджується відповідними квитанціями наявними в матеріалах справи.

Згідно квитанції №1 від 02.01.2019 до податкової накладної №243 від 13.12.2018, податкова накладна не прийнята з підстав, що відомості про особу, яка склала податкову накладну не відповідають ЕЦП особи, що підписала даний документ у зв`язку із чим позивачем вказану податкову накладну повторно було направлено на реєстрацію протягом 02.01.2019 в 13:40 год., яка в цей же день була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією №1 від 03.01.2019.

03.01.2019 позивач отримав квитанції №1 з яких вбачається, що 8 податкових накладних зареєстровані 02.01.2019 або через 2 дні від дати операційного дня 31.12.2018 який перенесено на 29.12.2018.

04.01.2019 позивач заявою від 04.01.2019 №10/01-2019 звернувся до Державної фіскальної служби України через Урядовий контактний центр з приводу реєстрації 8 податкових накладних у якій просив здійснити реєстрацію протягом 30.12.2018 (день направлення) з посиланням на норми п. 3 Порядку №1246 вважаючи, що діяв в межах операційного дня, який припав на вихідний день – неділю 30.12.2018.

Листом від 18.01.2019 №2762/6/99-99-08-02-01-15 ДФС України повідомило позивача, що відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році» та відповідно до повідомлення Державної казначейської служби України щодо роботи в період завершення бюджетного 2018 року та на початку 2019 року в Системі електронних платежів Національного банку України, операційний день 31.12.2018 буде перенесено на 29.12.2018, який, відповідно, буде останнім днем в поточному році для реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків.

30-31 грудня 2018 року роботу електронних сервісів та інформаційних систем буде тимчасово обмежено.

У 2019 році першим операційним днем є друге січня. З огляду на зазначене, кількість операційних днів для реєстрації податкових з урахуванням перенесення робочого дня 31.12.2018 на 29.12.2018 не змінилась, при цьому з урахуванням Порядку №1246 30.12.2018 – вихідний день.

Судом досліджено розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році» та встановлено, що розпорядженням керівникам підприємств, установ та організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта”, Державної казначейської служби та банківських установ) рекомендовано перенести робочий день понеділка 31 грудня на суботу 29 грудня 2018, при цьому суд зазначає, що розпорядження не містить винятків для Державної фіскальної служби, а отже розпорядження по відношенню до ДФС має рекомендаційний характер.

З наявної в матеріалах справи роздруківки повідомлення про перенесення операційного дня з 31.12.2018 на 29.12.2018 розміщеного на офіційному веб-сайті ДФС України вбачається, що повідомлення було оприлюднено прес-службою ДФС України протягом 28.01.2018.

Між тим, пунктом 3 Порядку №1246 чітко передбачено, що якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Останнім операційним днем у 2018 році в розумінні п. 3 Порядку №1246 був понеділок 31.12.2018, при цьому 30.12.2018 неділя, день протягом якого позивачем було направлено до ДФС України 8 податкових накладних не являється операційним днем, у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про направлення позивачем податкових накладних саме протягом операційного дня, а відтак відсутні підстави для застосування положень абз.20 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та пунктів 13, 14, 15 Порядку №1246, які передбачають, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, суд бере до уваги, що незважаючи на направлення позивачем податкових накладних протягом 30.12.2018 не в операційний день - неділю, податковим органом через 2 дні протягом 02.01.2019 було проведено відповідні перевірки, що передбачені пунктами 11, 12 Порядку №1246 за результатами яких 8 податкових накладних були зареєстровані в ЄРПН.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зазначеної у постанові від 12.07.2019 по справі №№0940/1600/18, у Порядку №1246 не міститься визначення поняття "реєстрація податкової накладної". Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії:

1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної ( розрахунку коригування );

2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН.

Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

Крім того, Порядок №1246 не містить норм, які визначають підстави для перенесення операційного дня та Порядком не передбачений правовий механізм перенесення операційного дня для реєстрації податкових накладних на інший день.

Суд також зазначає, що в Акті перевірки розрахунок кількості прострочених днів реєстрації податкових накладних здійснено саме з 31.12.2018 останнього операційного дня у 2018 році, а не з 29.12.2018 – дата на яку перенесено останній операційний день у 2018 році, саме у зв`язку із чим контролюючий орган дійшов висновків про порушення термінів реєстрації 8 податкових накладних на 2 дні.

Отже, суд приходить до висновку, що у випадку б не перенесення останнього операційного дня 31.12.2018 на 29.12.2018, відповідно податковим органом протягом 31.12.2018 були б проведені відповідні перевірки, передбачені пунктами 11, 12 Порядку №1246 та відповідно податкові накладні були б зареєстровані в ЄРПН саме 31.12.2018 так як цей день є операційним днем в розумінні Порядку №1246, а отже не було б і порушення граничних термінів їх реєстрації.

Зважаючи на те, що позивачем вживались всі залежні заходи спрямовані на реєстрацію спірних 8 податкових накладних, а саме №230, №234, №229, №237, №239, №231, №243, №235 в ЄРПН у межах граничних термінів встановлених п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, суд приходить до висновків, що відповідальність платника податку на додану вартість, встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної може застосовуватись виключно в разі, якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) до ДФС протягом встановлених строків.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою притягнення платника податків до відповідальності має бути протиправний характер дій або бездіяльності, однак обставини, що склалися відносно реєстрації 8 податкових накладних, свідчать про відсутність ознак протиправності в діях позивача, так як позивачем вчинялися всі залежні від нього заходи спрямовані на своєчасну реєстрацію податкових накладних.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 по справі №0940/1600/18, у постанові від 22.11.2018 по справі № 813/815/18 від 14.02.2019 по справі №N 809/1040/17.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просись суд визнати протиправним та скасувати податкове – повідомлення рішення повністю, включаючи суму штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних №134 від 18.09.2018, № 138 від 27.09.2018, № 135 від 19.09.2018, № 139 від 28.09.2018, № 137 від 20.09.2018 у розмірі 1470,86 грн., відносно яких позивач у запереченнях до Акту погодився, що вказані податкові накладні були ним направлені для реєстрації в ЄРПН поза межами граничного терміну для реєстрації податкових накладних, а відтак не заперечував правомірність акту перевірки в цій частині.

Позовні вимоги у цій частині та в цілому позивач обґрунтовує порушенням порядку розгляду його заперечень до Акту перевірки, що виразилось у розгляді заперечень до Акту перевірки не уповноваженою посадовою особою відповідача, якою у подальшому було підписано відповідь про результати розгляду заперечень, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення без висновку про результати розгляду заперечень до Акту перевірки, як того вимагають приписи п. 86.8. ст.86 Податкового кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підстави позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом камеральної перевірки проведеної податковим органом є дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у ході якої податковим органом встановлено порушення термінів реєстрації 8 податкових накладних №230, №234, №229, №237, №239, №231, №243, №235 на суму 50 272,74 грн. по яких терміни реєстрації в ЄРПН у грудні 2018 згідно Акту перевірки порушено на 2 дні та 5 податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137 на суму 1470,86 грн. по яких терміни реєстрації в ЄРПН у вересні 2018 року порушено на 1 день.

Позивач у позові зазначає, що не погодився з висновками Акту перевірки в частині порушення термінів реєстрації 8 податкових накладних на суму на суму 50 272,74 грн. які він направляв для реєстрації в ЄРПН у грудні 2018 року, при цьому погодився із висновками Акту перевірки в частині порушення термінів реєстрації 5 податкових накладних на суму 1470,86 грн. які позивач у вересні 2018 року направляв для реєстрації в ЄРПН.

Крім того, як вбачається із доданих позивачем до позову квитанцій щодо направлення і реєстрацію податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137, податкові накладні направлені позивачем до податкового органу для їх реєстрації в ЄРПН поза встановленими п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України термінами. Доказів вжиття заходів реєстрації в ЄРПН податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137 в межах встановлених термінів позивачем не надано.

Отже, суд із врахуванням всіх обставин справи та обставин дійсного порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137 в ЄРПН, з врахуванням принципу пропорційності, забезпечення розумного і справедливого балансу приватних і публічних інтересів, суд вважає, що оскаржуване податкове податкове – рішення на суму штрафу 1470,86 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних №134, №138, №135, №139, №137 є правомірним, у зв`язку із чим суд відхиляє доводи позивача для скасування податкового повідомлення-рішення на суму штрафу 1470,86 грн. з підстав наведених позивачем щодо порушення відповідачем порядку і способу розгляду його заперечень на Акт перевірки, та водночас приймає наведені підставі щодо порушення порядку і способу розгляду заперечень позивача на Акт перевірки в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення на суму штрафу 50 272,74 грн.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Крім цього, суд вважає за необхідне врахувати роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain); рішення у справі “Серявін та інші проти України”).

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинено всі належні та необхідні дії по вчасному поданню та реєстрації податкових накладних №230, №234, №229, №237, №239, №231, №243, №235 а тому відсутній факт вчинення податкового правопорушення, у зв`язку з чим передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України відповідальність до позивача застосована бути не може, адже ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5763,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 19.04.2019.

Отже, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору, пропорційна задоволеним позовним вимогам, що становить 97,16 відсотків, а саме – 5599, 33 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 08.04.2019 №0037555105 в частині застосування штрафу в сумі 50 272,74 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (03151, Київська обл., м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» судові витрати у розмірі 5599 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять грн.) 36 коп. відповідно до платіжного доручення № 619 від 19.04.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 04.12.2019

Суддя Панченко Н.Д.