Рішення № 86096453, 20.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 р. Справа№200/9371/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу пенсії, починаючи з серпня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати позивачу пенсії;

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Маріуполь Донецької області, має місце постійної реєстрації у м. Макіївка Донецької області, перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з серпня 2014 року на підставі особистої заяви та отримує пенсію за віком.

У період з серпня 2018 року відповідач не виплачує позивачу пенсію.

На переконання ОСОБА_1 не виплата їй відповідачем пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату їй пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому відповідно до ст. 46 цього ж Закону виплата пенсії має бути поновлена та заборгованість за період з 1 серпня 2018 року повинна бути їй виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком (а.с. 4-9).

У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 365 затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, згідно з яким припинення виплати пенсі відбувається у разі надходження до територіального органу Пенсійного фонду інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органах, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пенсія позивача за спірний період обліковується в органі Пенсійного фонду та буде виплачена останній на умовах окремого порядку після його прийняття Кабінетом Міністрів України (а.с. 20-21).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено позивачу сплату судового збору до вирішення справи по суті (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року судом вирішено проводити подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22 жовтня 2019 року (а.с. 25).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року підготовче засідання закрито, призначено розгляд справи по суті на 20 листопада 2019 року (а.с. 28).

20 листопада 2019 року позивач до судового засідання не з`явилась, про місце, дату та час проведення розгляду справи повідомлялась судом належним чином. 20 листопада 2019 року на офіційну електронну адресу суду надіслала клопотання про проведення судового засідання без її участі (а.с. 35).

Представник відповідача 20 листопада 2019 року в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового розгляду Управління повідомлялось судом належним чином. Заяв та клопотань на адресу суду не надіслало, про причини не явки представника у судове засідання суд не повідомило.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 . Позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10-12).

Відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А, є органом державної влади, який здійснює в спірних правовідносинах владні управлінські функції (а.с. 29-31 ).

Як вбачається з матеріалів справи позивач до липня 2014 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Кіровського району м. Макіївка Донецької області (а.с. 4).

З серпня 2014 року взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України Орджонікідзевського районі м. Маріуполя (а.с. 4, зб.бік а.с. 22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Відповідно до зазначеного додатку утворюється Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя в Донецькій області шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Відповідно до вказаного додатку утворюється Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України шляхом злиття Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя та Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя.

З 1 липня 2018 року відповідачем виплата пенсії позивачу припинена.

Відповідно до пояснень відповідача, наведених у відзиві на позов, припинення виплати пенсії має місце у зв`язку із отриманням інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання.

Факт невиплати позивачу пенсії за період з липня 2018 року підтверджується довідкою відповідача від 12 вересня 2019 року № 22715/34 (а.с. 22) та витягом ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії (а.с. 22 зв. бік).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості при прийняття відповідачем рішення про припинення (призупинення) виплати позивачеві пенсії.

Будучи не згодною із припиненням виплати їй пенсії позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".

За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу, відповідно, не виплата ОСОБА_1 з 1 липня 2018 року пенсії є протиправною бездіяльністю.

Суд зазначає, що позивач зазначає як дату припинення виплати пенсії - 1 серпня 2018 року, проте матеріалами справи підтверджується, що відповідач припинив виплату пенсії саме з липня 2018 року.

Враховуючи наведене вище позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати їй пенсії - є такими, що підлягають задоволенню; разом із цим керуючись ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати не правомірною бездіяльність відповідача з не виплати пенсії позивачеві з 1 липня 2018 року, а не з 1 серпня 2018 року, як про це просить позивач.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати позивачу пенсії, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено прийняття Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду Донецької області відповідного рішення про припинення виплати пенсії, а тому дані позовні вимоги є задоволенню не підлягають.

Згідно приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок щодо протиправності припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу - такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи пенсії позивачу за період з 1 липня 2018 року позивачеві нараховується (зв.бік а.с. 22).

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Проаналізувавши наведене вище суд дійшов висновку, що станом на час розгляду даної справи пенсія позивачу нарахована за період з липня 2018 року по листопад 2019 року.

Відповідно, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачеві з 1 грудня 2019 року, та, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України - зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з липня 2018 року по листопада 2019 року (включно).

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматися від подальшого призупинення її виплати суд наголошує, що вирішенню в судовому порядку підлягає лише наявний у часі фактичний адміністративний спір, натомість зазначені вимоги направлені на майбутнє, а тому вирішенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263 (оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію), пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу (справи за зверненням органів доходів і зборів).

Беручи до уваги наведені правові приписи Кодексу суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог в цій частині.

Разом із цим, враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за один місяць.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 5 вересня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, беручи до уваги, що позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною), а позовні вимоги зобов`язання поновити виплату пенсії є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 14, 19, 72-78, 90, 94, 132, 139, 205, 244-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 1 липня 2018 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) заборгованість з нарахованої пенсії за період з 1 липня 2018 року по 30 листопада 2019 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) з 1 грудня 2019 року.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) на користь на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплати ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за один місяць.

Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 2 грудня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна