Рішення № 86096087, 04.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Справа № 160/9199/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 20.09.2019 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 27.08.2019.

2. Ухвалою суду від 25.09.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

3. 16.10.2019 засобами поштового зв`язку канцелярією суду на виконання вимог ухвали суду від позивача отримано квитанцію № 1740-6149-7704-3544 від 07.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

4. Ухвалою суду від 21.10.2019 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі № 160/9199/19.

5. 12.11.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшла пенсійна справа Бермант Лариси Романівни.

6. 12.11.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказом його направлення представнику позивача.

7. 18.11.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшли наступні документи:

- належним чином засвідчена пенсійна справа позивача;

- оригінал відзиву на позовну заяву з доказом його направлення представнику позивача.

щодо строків розгляду справи

8. У рішенні ЕСПЛ у справі «Сомор`яй проти Угорщини» (заява № 60934/13) відзначає, що пенсійні спори потребувають особливої ретельності.

9. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

10. Справа є важливою для позивача та вимагала особливої ретельності, чим обумовлена тривалість її розгляду.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

11. До червня 1996 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

12. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки не має можливості ідентифікувати особу заявника через те, що в довіреності представника зазначений закордонний паспорт громадянина України КС 142185 виданий 07.06.2004, а до заяви додано закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 02.05.2019. Заява про призначення пенсії подається за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. За наданими документами не підтверджено місце проживання ОСОБА_1 на території України.

13. Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії за віком.

14. Позивач є громадянином України, на час звернення за призначенням пенсії вік склав 71 рік, страховий стаж відповідно до записів трудової книжки склав 28 років 9 місяців 5 днів, та відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набуто право на призначення пенсії за віком.

15. В паспорті позивача серії КС НОМЕР_2 виданого органом 2ISR 07.06.2004 дійсного до 07.06.2014, термін дії якого продовжено до 07.06.2019 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », ім`я « ОСОБА_3 », громадянство «Україна», дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце народження « ОСОБА_4 ». В новому паспорті позивача PU НОМЕР_3 виданий 02.05.2019 дійсного до 02.05.2029 прізвище, ім`я, громадянство, дата народження та місце народження повністю співпадають з даними паспорта серії НОМЕР_4 від 07.06.2004.

16. Таким чином, відповідач безпідставно зазначає про неможливість ідентифікувати позивача в зв`язку з закінченням терміну дії старого паспорту.

17. Останнім записом в трудовій книжці позивача є запис № 22 від 11.11.1995 про звільнення. Отже, управління повинно призначити позивачу пенсію як непрацюючому пенсіонеру.

18. Оскільки, позивачка набула право виходу на пенсію згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в 55 років, а звернулась за призначенням пенсії в 71 рік, управління повинно підвищити розмір пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19. Виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

20. Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, зазначив, що обов`язок щодо надання документів чинним законодавством покладено на заявника.

21. В заяві про призначення пенсії значиться ОСОБА_1 , але до заяви додано копії довідки про присвоєння ІН та паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_1 (без зазначення по батькові), що не відповідає прізвищу, імені по батькові, які зазначені у трудовій книжці, свідоцтві про шлюб та у самій заяві про призначення пенсії.

22. Листом Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.09.2019 № 1723/02-07/21 Богач Віті Іванівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надано роз`яснення.

23. Як зазначено в заяві від 27.08.2019 про призначення/перерахунок пенсії, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1 (знята з реєстрації у 1996 році) та місце проживання - АДРЕСА_2 .

24. Документи, передбачені пунктом 2.22. Порядку № 22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське, ОСОБА_1 до Головного управління не надавала.

25. Зважаючи на останнє місце перебування на обліку позивача, яке зазначено в заяві від 27.08.2019 щодо призначення пенсії - АДРЕСА_1 , та приписи Порядку № 22-1 (пункт 1.5.), таке звернення мало бути здійснено до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області.

26. Позивач, як громадянин України, жодним чином не обмежений у праві на пенсійне забезпечення в Україні.

27. Однак, ОСОБА_1 при зверненні до органів, що призначають та виплачують пенсію, повинна наряду з іншими громадянами України дотримуватися приписів діючого законодавства щодо подання необхідних документів для призначення пенсії та звернення до належного територіального органу Пенсійного фонду.

28. Оскільки заява ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії не була предметом розгляду Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства, компетентним приймати рішення із зазначеного питання, вимоги позивача щодо призначення пенсії за віком передчасні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

29. 27.08.2019 представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.9, 52, 79).

30. У заяві про призначення пенсії (а.с.9) зазначено, що позивач просить призначити пенсію, як непрацюючому пенсіонеру, у разі необхідності направити запити відповідно до записів трудової книжки для отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії і довідок про реорганізацію (перейменування) підприємств та врахувати найвигідніший період.

31. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 № 403-19-01237; паспорт ОСОБА_5 НОМЕР_5 ; оригінал та копію трудової книжки б/н від 02.12.1966; нотаріально засвідчену копію паспорту та свідоцтво про одруження PU 365484 від 02.05.2019, ІІ-АГ № 082492 від 28.06.1969; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк); інший документ (нотаріально засвідчена копія апостілю (довіреність від Бермант Лариси), паспорт 28.11.2018 № 1114/18, КС № НОМЕР_2 від 07.06.2004.

32. Заяву та документи прийнято 27.08.2019 і зареєстровано за № 1844.

33. Визначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії і які потрібно надати до 26.11.2019:

- довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000;

- документи про місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 в Україні;

- довідка консульської служби про відповідність особи;

- довідка про прийняття на роботу 01.09.1988-18.01.1973.

34. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 клопотала здійснити запити до довідки № 04/06-17 від 08.06.2017 відповідно до Порядку та зробити інші запити (а.с.10, 53, 80).

35. Листом від 06.09.2019 № 1723/02-09/21 «Про розгляд звернення» Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатом розгляду заяви від 27.08.2019 про призначення пенсії ОСОБА_1 повідомив наступне (а.с.8):

- у наданій нотаріально засвідченій копії апостілю (довіреність від Бермант ОСОБА_3 ) від 28.11.2018 № 1114/18 зазначений закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_4 виданий ОСОБА_1 07.06.2004 орган що видав 2ISR та термін дії якого 07.06.2014 та відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_6 , що не дає можливості для ідентифікування зазначеної особи по закордонному паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданому 02.05.2019 ОСОБА_1 ;

- відповідно до пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/1184 заява про призначення та поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебуванням на обліку як одержувач пенсії;

- пунктом 2.9. Порядку передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу) та документи про місце її проживання (реєстрації) та вік;

- пунктом 2.22. передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземнці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання;

- для призначення пенсії ОСОБА_6 у відповідності до Порядку та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 із долученням усіх документів, необхідність надання яких визначено нормативно, згідно з чинним законодавством України та надати оригінали документів для засвідчення в установленому порядку;

- даний лист не є відмовою у призначенні пенсії, а носить інформаційно-роз`яснювальний характер.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

36. Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

37. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

38. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

39. Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

40. Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

41. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

42. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

43. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

44. Згідно із пунктом першим частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

45. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

46. Відповідно до частин 1, 4 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

47. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

48. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

49. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

50. За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

51. Частиною другою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

52. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

53. Відповідно до пункту 1.1. Розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі – Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

54. Згідно з пунктом 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

55. Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документи про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;

2) документи про стаж (документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах);

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

56. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9. Порядку № 22-1).

57. Відповідно до пункту 2.22. Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

58. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

59. Згідно з пунктом першим частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

60. Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

61. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

62. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

63. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

64. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії

65. Право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

66. Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

67. Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

68. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

69. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

70. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та є обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

71. Проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

72. Суд зазначає, що право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

73. Отже, позивач, по досягнення віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, незалежно від місця проживання, має право на призначення пенсії.

74. Реалізуючи конституційне право на соціальній захист, позивач через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) з заявою про призначення пенсії за віком.

75. Однак, відповідачем зазначена заява не була розглянута відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 та за наслідками такого розгляду не прийнято відповідне рішення.

76. Суд зазначає, що призначенню або відмові у призначенні пенсії передує саме розгляд заяви про призначення пенсії відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.

77. Оскільки, відповідачем не вчинялися дії щодо належного розгляду заяви представника позивача про призначення пенсії, то суд відмовляє у задоволенні позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

78. Адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

79. З метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд виходить за межі позову та визнає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про призначення пенсії від 27.08.2019.

80. При цьому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення пенсії, оскільки відповідачем по суті не розглянуто питання щодо достатності наданих документів для призначення заявленого виду пенсії, відповідне рішення не прийнято.

щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії

81. У зв`язку із тим, що відповідачем не прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, а суд не здійснює призначення пенсії, підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію з 27.08.2019 є передчасними.

82. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

83. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

84. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

85. Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

86. З метою ефективного та повного захисту прав позивача суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_7 Іванівни про призначення пенсії від 27.08.2019 та прийняте відповідне рішення за наслідками розгляду такої заяви.

VІІ. ВИСНОВОК СУДУ

87. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

88. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

89. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

90. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

91. Із врахуванням того, що судом задоволено одну основну та похідну позовні вимоги, на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на сплату судового збору за подання позову немайнового характеру в розмірі 768,40 грн.

92. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

93. Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

94. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про призначення пенсії від 27.08.2019.

95. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про призначення пенсії від 27.08.2019 та прийняте відповідне рішення за наслідками розгляду такої заяви.

96. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

97. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

98. Повне рішення складено 04.12.2019.

Суддя І.О. Верба