Рішення № 86095961, 09.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/6662/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи позивача на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017 по 30.04.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017 по 30.04.2018 та здійснити перерахунок суми призначеної йому пенсії.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 01.09.2017 р. по 30.04.2018 р. працював на посаді вальцювальника стану холодного прокату труб на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод”. Позивачу стало відомо, що при призначенні йому пенсії відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.2017 р. по 30.04.2018 р. на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” у зв`язку з несплатою страхових внесків останнім. Позивач вважає вказані дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправними, оскільки порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків є підставою для притягнення останнього до відповідальності, та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі виплачувалася заробітна плата з відрахуванням страхових внесків.

Тому, позивач вважає підстави для неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.09.2017 р. по 30.04.2018 р. на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” до страхового стажу роботи позивача, які викладені у листі відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.05.2019 року № 3906/Б-09 – необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та витребувано додаткові докази від відповідача у справі.

07.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому він позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до системи персоніфікованого обліку та індивідуальних відомостей про застраховану особу страхові внески за ОСОБА_1 сплачені по 31.08.2017 року. Після зазначеної дати внески до Пенсійного фонду України не сплачувалися, тому цей період після 31.08.2017 року до страхового стажу зарахувати неможливо.

Крім цього, одночасно з наданням відзиву, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просило суд:

- залучити до розгляду справи в якості другого відповідача – Головне управління ДФС у Дніпропетровській області;

- залучити до розгляду справи в якості третьої особи – ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Ухвалою суду від 08 серпня 2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області та Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” залучені до участі в справі, як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

30.08.2019 року до суду надійшли пояснення Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” щодо оплати коштів за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У своїх поясненнях Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” зазначило, що Позивач з вересня 2017 року і до часу надання пояснень регулярно отримував заробітну плату на підприємстві. Заробітна плата підприємством сплачується через установи банку. Згідно п. 2 ст. 24 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, банки приймають від платників єдиного внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу коштів для виплати заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, і здійснюють видачу вказаних коштів виключно при умові одночасного надання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску, або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум.

Тобто, Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” вважає, що Позивач не міг отримати заробітну плату за вказаний період, якби підприємство не сплатило єдиний внесок, нарахований на цю заробітну плату. Крім цього факт сплати єдиного соціального внеску за працівників підприємства підтверджується довідкою КБ «ПРИВАТБАНК», яка додається до пояснень.

Це свідчить, на думку третьої особи, про невідповідність фактичним обставинам тверджень відповідача про несплату підприємством страхових внесків і необґрунтованість дій відповідача по не включенню до страхового стажу періоду з 01.09.2017 року по 30.04.2018 року.

Від другої третьої особи (Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) пояснення по справі не надходили.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 працює з 18.09.2015 р. і по теперішній час вальцювальником стану холодного прокату труб на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод”, що підтверджується трудовою книжкою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Маючи необхідний страховий стаж роботи, відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.05.2018, ОСОБА_1 з 19.04.2018 року була призначена пенсія за віком на пільгових умовах.

При призначенні пенсії відповідачем було враховано загальний стаж 32 роки 08 місяців 19 днів. Страховий стаж до 01.01.2004 становив 19 років 0 місяців 19 днів (за даними трудової книжки). Страховий стаж після 01.01.2004 становив 13 років 08 місяців 00 днів (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).

Відповідно до зазначеної інформації при призначенні пенсії згідно з заявою від 29.05.2018 року відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 не був зарахований період роботи на ПАТ «ДТЗ» з 01.09.2017р. по 30.04.2018р. у зв`язку з несплатою страхових внесків. В зазначений період ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований на ПАТ «ДТЗ» та отримував заробітну плату, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими органом Пенсійного фонду України.

17.05.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання йому письмової мотивованої відповіді про причини не зарахування до страхового стажу періоду роботи на ПАТ «ДТЗ» з 01.09.2017 р. по 30.04.2018 р.

ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була надана відповідь від 27.05.2019 р. № 3906/Б-09, із зазначенням підстав для неврахування періоду роботи позивача з 01.09.2017 р. по 30.04.2018р. на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” до страхового стажу роботи у зв`язку з несплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вищенаведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин; далі – Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 113 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ПАТ “Дніпропетровський трубний завод”, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, судом встановлено, що в Індивідуальних відомостях Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 у період з 01.09.2017 року по 30.04.2018 року міститься наступна інформація:

вересень 2017 року: кількість трудових днів – 30, фактичний заробіток/дохід – 7625,98 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

жовтень 2017 року: кількість трудових днів – 31, фактичний заробіток/дохід – 6397,69 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

листопад 2017 року: кількість трудових днів – 30, фактичний заробіток/дохід – 8417,87 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

грудень 2017 року: кількість трудових днів – 31, фактичний заробіток/дохід – 6406,03 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

січень 2018 року: кількість трудових днів – 31, фактичний заробіток/дохід – 8250,30 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

лютий 2018 року: кількість трудових днів – 28, фактичний заробіток/дохід – 10691,88 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

березень 2018 року: кількість трудових днів – 31, фактичний заробіток/дохід – 8707,89 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

квітень 2018 року: кількість трудових днів – 30, фактичний заробіток/дохід – 7644,27 грн, позначка про сплату страхових внесків – “ні”, страховий стаж – 0;

З огляду на вказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що наявність у підприємства, де працювала особа, заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).

Відмовляючи позивачу в зарахуванні певних періодів роботи та відповідної заробітної плати до страхового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.

Таким чином, усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Тому, суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ПАТ “Дніпропетровський трубний завод” обов`язку по своєчасній сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановивши такі обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій пенсійного органу, оскільки факт відсутності в персоніфіковану обліку відомостей про сплату страхових внесків ніяким чином не може вплинути на обсяг соціальних прав позивача, оскільки це право не може бути порушено тільки з підстав неналежного виконання обов`язків страхувальником.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн, що документально підтверджується квитанцією від 12.07.2019 року №N0ERG3960M.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856), Публічне акціонерне товариство “Дніпропетровський трубний завод” (місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 31; код ЄДРПОУ 05393122) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи позивача на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017 року по 30.04.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з 01.09.2017 по 30.04.2018 та здійснити перерахунок суми призначеної йому пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно