Рішення № 86095809 від 25.11.2019 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Справа № 160/8600/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «К-Логістік» до відповідача 1: головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856), відповідача 2: Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «К-Логістік» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача 1: головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідача 2: Державної фіскальної служби України, у якій позивач просить:

1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

- від 17.05.2019 № 1165253/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної№ 1 від 05.07.2018р.;

- від 20.05.2019 № 1166237/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 07.07.2018р.;

- від 21.05.2019 № 116713 5/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 16.07.2018р.;

- від 16.05.2019 № 1164404/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 25.06.2018р.;

- від 15.05.2019 № 1163499/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної№ 8 від 27.06.2018р.;

- від 15.05.2019 № 1163500/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 28.06.2018р.;

- від 15.05.2019 № 1163498/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 30.06.2018р.;

- від 22.05.2019 № 1168475/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 25.09.2018р.;

- від 22.05.2019 № 1168476/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 23 від 26.09.2018р.;

- від 22.05.2019 № 1168473/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 28.09.2018р.

2) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р. з дати подання їх на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «К-ЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 41039736).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, складено податкові накладні № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р. і направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак, згідно отриманих квитанцій, їх реєстрацію було зупинено. На виконання вимог пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем направлялося на адресу контролюючого органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, реєстрація яких була зупинена разом з копіями підтверджуючих документів, проте оскарженими рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, Товариству відмовлено у реєстрації таких податкових накладних. Первинні документи подані ним не мають дефекту форми, змісту або походження. За позицією позивача, прийняті відповідачем-1 рішення є необґрунтованими, неправомірними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки за умови наявності у позивача передбачених чинним законодавством документів, які свідчать про здійснення господарських операцій, та того, що такі документи надавалися контролюючому органу, останній не мав правових підстав відмовляти у реєстрації в ЄРПН складених податкових накладних. Також позивач зауважував, що оскаржені рішення не містять чіткого переліку документів, які були складені ним з порушенням вимог законодавства, та/або були недостатніми для реєстрації поданих податкових накладних. Позивач зазначив, що ним направлені контролюючому органу всі документи по взаємовідносинам із контрагентами, що є достатніми для встановлення правомірності складання означених податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача-1 (ГУ ДФС у Дніпропетровській області) 18 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що комісією ДФС прийнято оскаржувані рішення правомірно, оскільки надані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства. Відповідно до п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку позивач внесений до переліку ризикових платників, по якому податкова інформація свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій. Підстави для зупинення реєстрації в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. Як зазначає Відповідач-2, підставою для прийняття оскаржуваних рішень було зазначено про «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства». Оскаржувані рішення прийнято у відповідності до Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 117.

Від відповідача-2 (ДФС України) 18 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації прийняті на регіональному рівні, а саме ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у зв`язку з чим, протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача ними не вчинялось. Повноваження ДФС України щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, а отже позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати вищезазначену податкову накладну є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішення комісії регіонального рівня зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасними.

28 жовтня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що реєстрація податкових накладних є податковим обов`язком платника податків. При зупиненні реєстрації податкових накладних контролюючим органом не зазначено конкретного критерію чи критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної. Також, не зазначено, які саме документи були складені з порушенням законодавства, та що саме було порушено позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ТОВ "К-ЛОГІСТІК" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі з 20.12.2016 року, що підтверджується випискою від 19.11.2018р., копія якої наявна в матеріалах справи, та є платником податку на додану вартість. Основним видом господарської діяльності ТОВ "К-ЛОГІСТІК" є падання посередницьких транспортно-логістичних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з вимогами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем було оформлено податкові накладні № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р., що підтверджується їх копіями наявними в матеріалах справи.

Вказані вище податкові накладні були надіслані позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно з копіями квитанцій, реєстрацію вказаних накладних було зупинено з підстав того, що: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1. п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН», що підтверджується копіями відповідних квитанцій, які наявні в матеріалах справи.

З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних, позивачем були надіслані контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р., що підтверджується копіями відповідних повідомлень, пояснень, документів та квитанцій №1, №2 про прийняття їх до розгляду, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем-1 (головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) були прийняті оскаржувані рішення від 17.05.2019 № 1165253/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної№ 1 від 05.07.2018р.; від 20.05.2019 № 1166237/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 07.07.2018р.; від 21.05.2019 № 116713 5/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 16.07.2018р.; від 16.05.2019 № 1164404/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 25.06.2018р.; від 15.05.2019 № 1163499/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної№ 8 від 27.06.2018р.; від 15.05.2019 № 1163500/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 28.06.2018р.; від 15.05.2019 № 1163498/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 30.06.2018р.; від 22.05.2019 № 1168475/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 25.09.2018р.; від 22.05.2019 № 1168476/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 23 від 26.09.2018р.; від 22.05.2019 № 1168473/41039736 про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 28.09.2018р.. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, що підтверджується копіями вказаних рішень наявних в матеріалах справи.

В якості підстави для відмови у цих рішеннях було зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Водночас, в розділі оскаржуваних рішень «додаткова інформація» будь-яка конкретна інформація щодо цього не зазначена.

Не погодившись з діями відповідачів, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п.74.3 ст.74 Податковий кодекс України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Згідно з пунктом 3 Порядку №117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<РмЧ1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 6 Порядку №117 визначено, що у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна зробити висновок про те, що, контролюючі органи зобов`язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у квитанції зазначати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Разом з тим, як свідчить зміст копій квитанцій про зупинення реєстрації спірних податкових накладних з підстав відповідності вказаних податкових накладних вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, вказані Квитанції не містять зазначення конкретного виду критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, відповідно до якого позивача віднесено до ризикових платників.

За викладених обставин, суд вважає, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, контролюючий орган не зазначив обов`язкових конкретних відомостей, визначених п.13 Порядку №117.

Відповідно до п.14 Порядку №117 встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.19, п.20, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.15 Порядку №117 були надіслані контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р., що підтверджується копіями відповідних повідомлень, пояснень, документів та квитанцій №1, №2 про прийняття їх до розгляду, наявними в матеріалах справи.

Проте комісією регіонального рівня, було прийнято оскаржувані рішення від 17.05.2019 № 1165253/41039736, від 20.05.2019 № 1166237/41039736, від 21.05.2019 № 1167135/41039736, від 16.05.2019 № 1164404/41039736 № 7 від 25.06.2018р., від 15.05.2019 № 1163499/41039736, від 15.05.2019 № 1163500/41039736, від 15.05.2019 № 1163498/41039736, від 22.05.2019 № 1168475/41039736, від 22.05.2019 № 1168476/41039736, від 22.05.2019 № 1168473/41039736 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за спірними податковими накладними, проаналізувавши зміст Порядку №117, який був підставою для прийняття вказаних вище рішень, суд робить висновок, що оспорювані рішення не відповідають вимогам вказаного Порядку №117, є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.18, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З аналізу вищевказаних норм права слідує, що на момент прийняття оспорюваних рішень було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПНПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме документи не надані платником податків для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Тобто, первинним об`єктом судового дослідження в даній справі є обставини за яких відповідач вчинив дії про зупинення реєстрації податкових накладних. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, перелік яких встановлений податковим законодавством.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень вбачається, що вказані оспорювані рішення контролюючого органу є необґрунтованими та не містять чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваних рішень про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати спірні податкові накладні у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарських операцій за вищевказаними податковими накладними, оскільки вказані рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи, що були надані позивачем, були складені з порушенням законодавства.

Суд також виходить із того, що оспорювані рішення є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Верховний Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду від 22.04.2019р. у справі №2040/5445/18, від 16.04.2019р. у справі №826/10649/17, від 20.08.2019 р. у справі № 2540/3009/18.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваних рішень, вказані рішення контролюючого органу ДФС не відповідають критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд акцентує увагу, що в оскаржуваних рішеннях наявна графа «додаткова інформація», проте, контролюючим органом будь-яка конкретна інформація щодо цього не зазначена. В цих рішеннях міститься лише загальне твердження та не міститься конкретного переліку документів, які на думку контролюючого органу були складені з порушенням законодавства і в чому саме полягають ці порушення.

Посилання відповідача 1 у відзиві на позов в якості підстави для відмови у реєстрації податкових накладних на те, що деяких суб`єктів господарювання, які були залучені позивачем до виконання перевезень відсутні наймані працівники є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій з вказаними перевізниками підтверджена належним чином складеними первинними, транспортними та розрахунковими документами, які в повному обсязі були надані з поясненнями до контролюючого органу.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача 1 у відзиві на позов на те, що згідно наявної інформації в базах даних (ІС Податковий блок, ЄРПН) в діяльності позивача начебто має місце штучне формування податкового кредиту за рахунок «пересорту» товарних позицій. Ці посилання згідно з вимогами Порядку №117 не можуть бути підставою для відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, Відповідачем-1 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) не надано суду доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень Відповідача-1 у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що обставини та підстави, які слугували прийняттю оспорюваних рішень є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що Відповідачем-1, при прийнятті вищенаведених оспорюваних рішень, порушені права та інтереси позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 1 від 05.07.2018р., № 2 від 07.07.2018р., № 4 від 16.07.2018р., № 7 від 26.06.2018р., № 8 від 27.06.2018р., № 9 від 28.06.2018 р., № 10 від 30.06.2018р., № 22 від 25.09.2018р., № 23 від 26.09.2018р., № 24 від 28.09.2018р. датою подання їх на реєстрацію з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Згідно з п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

При цьому, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно з Порядком №1246 залишилися за Державною фіскальною службою України і з 24.03.2018р.

При цьому, судом не приймаються до уваги і посилання Відповідача-2 на його дискреційні повноваження під час прийняття управлінських рішень суб`єктом владних повноважень у даному випадку, оскільки повноваження суду направлені на усунення порушеного права позивача, визначені не лише ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й п.19, п.20 Порядку №1246, які наведені вище.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

За приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Зурахуванням наведеної правової позиції, суд робить висновок, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН вищевказані спірні податкові накладні, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України однієї з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи доказами.

Фактичне виконання та надання позивачу вказаних послуг з професійної правничої допомоги підтверджується актом про надання послуг. Оплата вказаних послуг була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 19.10.2019 року № 138 та від 22.10.2019 року № 39 та актом прийняття наданих послуг з надання правової допомоги.

При цьому, суд вважає витрати на правову допомогу такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв`язку з чим розмір витрат на правову допомогу не підлягає зменшенню.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України та головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 19210,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «К-Логістік» (49023, м. Дніпро, вул. Ясельна, 1, ЄДРПОУ 41039736) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, ЄДРПОУ 39292197), головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме: