Рішення № 86095803, 25.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 листопада 2019 р. Справа № 120/3206/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Савчука Миколи Васильовича,

представника відповідача Козій Ольги Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відповідь щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій просить визнати протиправною відповідь Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці від 10 вересня 2019 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017 та 2018 роки та зобов`язати відповідача нарахувати і виплачувати з 14 серпня 2019 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017 та 2018 роки. Позовна заява підписана представником позивача Савчуком М.М.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що з 09 липня 2013 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

14 серпня 2019 року у зв`язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надіславши її поштовим зв`язком.

Однак, листом від 10 вересня 2019 року Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці повідомило позивача про те, що заява про призначення пенсії повинна бути подана пенсіонером особисто або його законним представником.

Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю органу Пенсійного фонду, оскаржив її в судовому порядку. Представник позивача у позовній заяві посилається на те, що пенсійне законодавство розрізняє порядок призначення пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший. Оскільки позивачу пенсія призначена за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», а заяву про призначення пенсії за віком він подав відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому при обрахунку розміру пенсії слід виходити з положень частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також цією ухвалою витребувано у відповідача оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 або належним чином засвідчені копії матеріалів його пенсійної справи .

01 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 15 серпня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про призначення пенсії. Вказана заява розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» та була надана відповідь, якою позивача повідомлено про необхідність подання відповідної заяви особисто пенсіонером або його законним представником. Оскільки органом Пенсійного фонду надана відповідь у формі листа, а не прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, тому, на думку відповідача, така відповідь не може бути предметом судового оскарження. Відтак, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений пенсійним законодавством, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві. Додатково представник позивача повідомив, що посилання на необхідності особистого подання пенсіонером заяви про призначення пенсії є необгрунтованими, адже пенсійним законодавством наразі передбачено можливість подання відповідних заяв за допомогою електронної пошти.

Натомість, представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись при цьому на аргументи, що містяться у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугою років.

14 серпня 2019 року позивач надіслав за допомогою поштового зв`язку заяву до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, листом вих. №2515/З-10 від 10 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявника про необхідність подання заяви про призначення пенсії особисто пенсіонером або законним представником, про що йдеться у пункті 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон).

Серед видів пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі, статтею 9 Закону передбачено і пенсію за віком, умови призначення якої визначені статтею 26 Закону.

Водночас, особливості подання заяви про призначення пенсії визначені статтею 44 Закону, частиною 1 якої передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правління Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через свого представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На виконання вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2015 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок).

Розділ І вказаного Порядку дублює положення Закону, якими визначено необхідність подання заяви про призначення пенсії особисто пенсіонером або його представником.

Отже, наведеними нормами передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії як особисто пенсіонером, так і його представником, проте згаданими приписами не обмежено подання відповідної заяви шляхом надіслання її поштовим зв`язком.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17, від 06 березня 2019 року у справі №522/753/17, від 31 січня 2019 року у справі №520/9721/16-а.

Проте, в ході судового розгляду встановлено, що у листі вих. №2515/Р-10 від 10 вересня 2019 року орган Пенсійного фонду повідомив позивача про необхідність особистого подання заяви про призначення пенсії або через його законного представника, посилаючись при цьому на пункт 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що свідчить про безпідставність такої вимоги відповідача.

Більше того, відповідачем необгрунтовано здійснено посилання на пункт 1.5 Порядку, адже вказаною нормою не врегульовано особливості подання заяви про призначення пенсії, з якою до органу Пенсійного фонду звернувся позивач.

Водночас, частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 4.3 розділу ІV Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, рішення про призначення пенсії за наявності необхідних документів або про відмову в призначенні такої приймається протягом 10 днів з дня надходження відповідної заяви.

Однак, судом встановлено, що протягом 10 днів з дня подання позивачем заяви про призначення пенсії органом Пенсійного фонду не прийнято рішення про призначення пенсії, як і не прийнято рішення про відмову в призначенні такої, що свідчить про допущення бездіяльності під час розгляду заяви позивача.

За наведених обставин суд вважає, що слід застосувати приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 у строк, визначений статтею 45 Закону.

Водночас, суд не знаходить достатніх аргументів для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправною відмову в призначенні пенсії позивачу, що викладена у листі від 10 вересня 2019 року, адже, як встановлено судом, органом Пенсійного фонду не прийнято належного рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, що позбавляє можливості надати оцінку такому рішенню.

З приводу позовної вимоги зобов`язального характеру, то варто звернути увагу на таке.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, на переконання суду, необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 14 серпня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання орган Пенсійного фонду України призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, оскільки, як встановлено судом, відповідачем неналежним чином розглянуто заяву позивача про призначення пенсії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частинами 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 384,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 768,40 гривень. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 серпня 2019 року у строк, визначений статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14 серпня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

В ншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду у повному обсязі складено 02.12.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович