Рішення № 86095757, 04.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2019 р. Справа № 120/3190/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в серні 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. Разом із тим, рішенням №025650002246 від 23.08.2019 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.

Разом із тим, не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 08.10.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що наявний у позивача страховий стаж становить 20 років 3 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також зазначив, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 05.01.1983 по 13.05.1984 року, оскільки він не підтверджений Калинівським РССТ. Крім того, вказав, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю як фізичною особою-підприємцем з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 28.02.2009, адже необхідною умовою для їх зарахування є сплата страхових внесків за вказаний період.

31.10.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Крім того, ухвалою від 07.11.1019 витребувано в Новогребельського радгоспного робітничого кооперативу інформацію про періоди роботи ОСОБА_1 в Новогребельському радгоспному робітничому кооперативі та посади, які він обіймав.

28.11.2019 на електронну адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла довідка від Калинівського РСС про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в Новогребельському радгоспному робітничому кооперативі. У вказаній довідці також зазначена заробітна плата позивача за 1983-1984 роки.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим, рішенням №025650002246 від 23.08.2019 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу. Зокрема, як слідує із рішення, позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи 05.01.1983 по 06.12.1985 в Новогребельському СРТ, в зв`язку з нечітким відтиском печатки, яка посвідчує підпис.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставив, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Як слідує із матеріалів справи, в серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим, рішенням №025650002246 від 23.08.2019 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення, станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії наявний у позивача страховий стаж становив 20 років 3 місяці 4 дні.

При цьому, позивачу відмовлено в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 05.01.1983 по 06.12.1985 в Новогребельському СРТ, в зв`язку з нечітким відтиском печатки, яка посвідчує підпис.

Надаючи оцінку даним обставинам, які слугували підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи позивача в Новогребельському СРТ до його страхового стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Як слідує із записів трудової книжки позивача, 05.01.1983 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду заступника голови Новогребельського СРТ.

14.05.1984 позивач був переведений на посаду голови Новогребельського СРТ де пропрацював до 06.12.1985.

Період роботи позивача на посаді голови Новогребельського СРТ з 14.05.1984 по 06.12.1985 також підтверджується довідкою №8 від 03.09.2019, виданою ОСОБА_1 .

В той же час, враховуючи наявні розбіжності щодо періодів роботи позивача в Новогребельському СРТ, зокрема періоду, який вказаний в трудовій книжці позивача (з 05.01.1983 по 06.12.1985), а також періоду, зазначеного в довідці №8 від 03.09.2019 (з 14.05.1984 по 06.12.1985), ухвалою від 07.11.1019 витребувано в Новогребельського радгоспного робітничого кооперативу інформацію про періоди роботи ОСОБА_1 в Новогребельському СРТ та посади, які він обіймав.

28.11.2019 на електронну адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла довідка (без підпису) від Калинівського РСС про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в Новогребельському радгоспному робітничому кооперативі. У вказаній довідці також зазначена заробітна плата позивача за 1983-1984 роки.

Таким чином, надані Калинівським РСС 28.11.2019 відомості щодо періоду роботи позивача (відомості про заробітну плату лише за 1983-1984 роки), різняться із інформацією, вказаною у трудовій книжці позивача, а також із інформацією, відображеною в довідці №8 від 03.09.2019.

В той же час, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.01.1983 по 06.12.1985 в Новогребельському СРТ, відповідач вказує на нечіткий відтиск печатки, яка посвідчує підпис уповноваженої особи.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі нечіткий відтиск печатки, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як слідує із оскаржуваного у даній справі рішення від 23.08.2019 №025650002246, 28.08.2019 відповідач звернувся до Калинівського РССТ із запитом №324/02-09-26/02 щодо підтвердження зазначеного вище періоду трудової діяльності позивача в Новогребельському СРТ.

Разом із тим, жодних посилань на інформацію, надану Калинівським РССТ саме на вказаний запит від 28.08.2019, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву представником відповідача не зазначено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення від 23.08.2019 №025650002246 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також ще до отримання інформації за запитом від 28.08.2019 №324/02-09-26/02 щодо підтвердження періодів роботи позивача.

Слід також звернути увагу на те, що відповідний запит №324/02-09-26/02 від 28.08.2019, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні №025650002246 від 23.08.2019, не долучений представником відповідача до відзиву на позовну заяву, що в сукупності із невідповідністю дат їх формування, ставить під сумнів вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Крім того, заперечуючи щодо задоволення даного адміністративного позову, представник відповідача також зазначає про відсутність підстав для для зарахування до страхового стажу позивача періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю як фізичною особою-підприємцем.

Разом із тим, суд критично оцінює такі посилання представника відповідача, адже відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650002246 від 23.08.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.08.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 04.12.2019.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна