Рішення № 86095625, 14.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

14 листопада 2019 р. Справа № 120/2913/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Слюсар О.В.

відповідача: Жердєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа – підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області за результатами проведеної перевірки протиправно винесені податкові повідомлення – рішення № 0028681305 від 30.08.2019 року, № 0028791305 від 30.08.2019 року, № 0028831305 від 30.08.2019 року, № 0028841305 від 30.08.2019 року, а також рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0028821305 від 30.08.2019 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого внеску № 0028811305 від 30.08.2019 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0-0028801305 від 30.08.2019 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.10.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 21.12.2018 року займалася реалізацією фарб, будівельних матеріалів, посуду тощо. Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п.п. г) п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого, підприємцю донараховано податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 129722,00 грн.

Відповідальність за вищевказані порушення передбачено ст. 123, ст. 120-1. 1, ст. 120-1 Податкового кодексу України.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, в результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 р.р. у розмірі 22,0 %;

- ч. 2 ст. 9, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого занижено єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 87901,68 грн., в.ч. за 2018 рік, в сумі 87901,68 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого, визначено суму військового збору за результатами 2018 року в сумі 9729,00 грн.

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого, визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2018 рік на суму 116748,18 грн.

В ході проведення перевірки відповідно до п.п.20.1.9, п.20.1, ст.20 платнику було надано запит про надання залишків ТМЦ в кількісному та вартісному (в цінах придбання) виразі станом на 31.12.2017 року та станом на 31.12.2018 року.

Платником дана інформація подана лише разом із запереченням до акту перевірки, де залишки ТМЦ станом на 31.12.2018 року становлять 2812077,52 грн. (без ПДВ).

Згідно первинних бухгалтерських документів, а саме, товарних (видаткових) накладних, податкових накладних наданих підприємцем на перевірку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбано товарно-матеріальних цінностей на протягом 2017-2018 року на суму 9695440 грн. (без ПДВ), що включено до податкового кредиту згідно реєстрів отриманих податкових накладних.

Проте, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за 2017-2018 роках було придбано товарно-матеріальних цінностей, які включені до складу податкового кредиту, але використанні не в господарській діяльності платника.

Таким чином, в порушення частини “г” п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість (рядок 9 декларації) за грудень 2018 р. на суму 129722 грн. (648601,0 х 20%, додаток переліку товарів додається до акту).

Враховуючи вищевикладене, вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення за результатами позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідають вимогам податкового законодавства, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

17.10.2019 року до суду представником позивача подана відповідь на відзив, у якій заперечує аргументи та доводи відповідача, вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства, а тому, просить суд не брати до уваги при вирішенні справи.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва та на підставі ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у цій справі, а саме Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.06.2003 року з основним видом діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та здійснює торгівлю будівельними, лакофарбовими матеріалами, а також іншими товарами непродовольчої групи.

У період з 31.07.2019 року по 06.08.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

Відповідно до акту від 09.08.2019 року №2862/13/2330405562 за ФОП ОСОБА_1 податковим органом виявлено наступні порушення:

- п.п. г) п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України, де підприємцю донараховано податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 129722.00 грн.

Відповідальність за вищевказані порушення передбачено ст.123, ст. 120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, в результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 р.р. у розмірі 22,0 %;

- ч. 2 ст. 9, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого, занижено єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 87901,68 грн., в.ч. за 2018 рік, в сумі 87901,68 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті визначено суму військового збору за результатами 2018 року в сумі 9729,00 грн.;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2018 рік на суму 116748,18 грн.

Відповідно до висновків, які викладені в акті перевірки, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькі області №0028681305, №0028791305, №0028831305, №0028841305 від 30.08.2019 року; рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028821305 від 30.08.2019 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого внеску №0028811305 від 30.08.2019 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0028801305 від 30.08.2019 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, та вимогою податкового органу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та іншими нормативними актами.

Згідно з п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У той же час, пункт 198.5 статті 198 ПК України носить імперативний характер та дає вичерпний перелік підстав для визначення податкових зобов`язань: не є об`єктом; звільнені від оподаткування; невиробниче використання; не господарська діяльність.

Також, суд зазначає, що положенням п. 189.1 статті 189 ПК України встановлено порядок визначення бази оподаткування "з вартості придбання".

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що у відображених в рядку 10.1 декларацій “Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою” показників за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 1938304 грн. встановлено, що на формування цих показників мав вплив здійснення операцій з придбання товарів непродовольчої групи (фарби, будівельні матеріали, посуд і т.п.).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року в сумі 1938304 грн. на підставі таких документів: податкові накладні, видаткові накладні, договори, банківські документи, тощо, не встановлено заниження або завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 10.1 декларацій „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою”.

ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року задекларовано показник від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16 декларації), в сумі 283948,00 грн., в тому числі, рядок 16.1 - значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 283948,00 грн.

Відображеним показником за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 року в сумі ПДВ 283948,00 не встановлено заниження/завищення показника.

У судовому засіданні судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 як суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток) при продажу товарів кінцевому споживачу, відповідно до п. 177.10 ПК України, застосовує реєстратори розрахункових операцій згідно Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п.12 ст. 3 Розділу II цього Закону суб`єкт господарювання зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, а відповідно до п.11 ст. 3 Розділу II "проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД ), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Облік товарних запасів ведеться ОСОБА_1 за місцем їх реалізації відповідно до Положення (Стандарту) БО 9 "Запаси" та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів №2 від 10.01.2007 року.

Відповідно до п.8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, де відповідно до п.9 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

Згідно первинних бухгалтерських документів, а саме, товарних накладних постачальників, протягом 2018 року ФОП ОСОБА_1 придбано товарно-матеріальні цінності, що включені до податкового кредиту згідно реєстрів отриманих податкових накладних.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, ФОП ОСОБА_1 було завищено вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на суму 648 601,00 грн., порушення допущені внаслідок того, що підприємець до складу витрат включено вартість фарб, лаків, ґрунтовок, електродів, сіток зварних оцинкованих, які не використано в господарській діяльності. При цьому податковий орган не робить висновку, що ці витрати не пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Крім того, в матеріалах перевірки визначається, що ФОП ОСОБА_1 в 2017- 2018 роках було придбано товарно-матеріальних цінностей, які включені до складу податкового кредиту, але не використані в господарській діяльності платника. У зв`язку з цим, зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 129 722,00 грн. за грудень 2018 року.

У відповідності до п.п.г) п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За змістом абз.2 п. 198.3 ст. 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тому, зняття з валових витрат та податкового кредиту вартості придбаних товарів, пов`язаних з господарською діяльністю, але не проданих позивачем в минулих періодах прямо порушує вимоги абз.2 п. 198.3 ст.198 ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців та ведення ними обліку доходів і витрат визначено ст.177 Податкового Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст.177 Кодексу об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця. Тобто, для можливості підприємцю зменшувати валовий дохід на документально підтверджені витрати, ці витрати мають бути пов`язаними з господарською діяльністю підприємця. І це не залежить від часу їх продажу.

Відповідних висновків або будь-яких інших доказів, якими б підтверджувалось, що витрати, на суму яких зменшено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб не пов`язані з господарською діяльністю позивача акт перевірки не містить.

Для застосування відповідальності за порушення п.п.г) п.п 198.5 ст. 198 ПК України має бути доведено, що придбані товари були використані в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємця. За відсутності відповідних доказів, які б підтверджували зазначені обставини висновок податкового органу про завищення суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість та валових витрат підприємця за грудень 2018 року в сумі 129 722,00 грн. є необґрунтованим та таким, що прямо порушує норми Податкового кодексу України..

Згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (далі - Порядок № 481).

У зазначеному Порядку чітко вказано, що затверджений він відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 Порядку № 481 фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Відповідно до п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом б Порядку визначено, що у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності" відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

У графі 6 Книги "Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. У разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді, серед іншого: самозайнята особа зобов`язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою.

Даний Порядок є єдиним нормативним документом, що регулює порядок ведення підприємцями обліку доходів і витрат. Саме на підставі даних Книги обліку доходів і витрат формується декларація підприємця про міновий стан і доходи. Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування, у зв`язку з цим позивачем на усний запит податкового органу таких залишків і не надавалось.

Ведення Книги обліку доходів і витрат є єдиними видом обліку, передбаченим законодавством для фіксації придбання товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, а отже ведення зазначеної книги та зберігання відповідних первинних документів є єдиною законодавчою вимогою для належного підтвердження валових витрат підприємця. Інших вимог законодавство не встановлює.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що ФОП ОСОБА_1 не зобов`язана вести облік товарних запасів, оскільки такий обов`язок встановлено виключно для юридичних осіб.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами визначені Законом України від 16.07.1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Частина 1 ст.2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

При цьому п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, нормами чинного законодавства обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений.

Судом встановлено, що позивач вела облік доходів і витрат у відповідності до вимог п.177.10 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, яким затверджено форму та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат. Порушень порядку ведення книги обліку доходів і витрат перевіркою не зафіксовано, претензій до документального оформлення отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідними первинними документами податковий орган також не має, а тому висновки, що покладені в основу акту перевірки ФОП ОСОБА_1 є хибними.

Згідно із частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькі області №0028681305, №0028791305, №0028831305, №0028841305 від 30.08.2019 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028821305 від 30.08.2019 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого внеску №0028811305 від 30.08.2019 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0028801305 від 30.08.2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні суду судовий збір у розмірі 8900 грн (вісім тисяч дев`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькі області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7 код ЄРДПОУ 39402165)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар