Ухвала суду № 86095353, 04.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/22756/19

Провадження № 2/947/5792/19

У Х В А Л А

про залишення без розгляду відзиву на позов

та відмову у зупинені провадження

04.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

головуючий суддя Куриленко О.М.

Київський районний суд м. Одеси,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Одесі клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду відзиву відповідача на позов, та заяву представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким: встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а саме, що ОСОБА_1 доводився померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 двоюрідним братом. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 23.09.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено справу для розгляду в порядку спрощеного провадження.

Вирішуючи питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суддя керувався положеннями ч.6 ст. 19 та ч.1 ст. 274 ЦПК України, якими, в свою чергу, передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, серед іншого, малозначні справи, а саме: справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ході судового засідання, яке відбулось 19.11.2019 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 звернулись до суду заявами, в яких просили постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, вказуючи на те, що вирішуючи спір у спрощеному провадженні значно зменшується обсяг процесуальних можливостей захисту порушених прав. Зазначають, що без дотримання принципів змагальності, диспозитивності та пропорційності неможливо буде постановити законне та обґрунтоване рішення по справі.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року дані заяви були задоволенні та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

В ході даного підготовчого засідання представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила залишити без розгляду відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку на його подачу.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вказуючи на його безпідставність. В свою чергу звернулись з заявою, в якій просять: зупинити провадження у справі № 947/22756/19 за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та визнання його права власності на спадкове майно – квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування даного клопотання посилаються на те, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває справа № 520/7099/19 за її позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою, рішення по якій на теперішній час не прийнято. Більш того, зазначає, що провадження у вказаній справі зупинено до вирішення даної справи.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що відзив відповідача слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, провадження у справі було відкрито 23.09.2019 року, та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 179) вбачається, що копію ухвали з додатками відповідач ОСОБА_3 отримала 04 жовтня 2019 року, а відзив до суду подала 18 листопада 2019 року, тобто не в строк визначений ухвалою.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

А згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином відзив ОСОБА_3 на позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки він поданий після закінчення процесуальних строків.

Що стосується клопотання представника відповідача про зупинення провадження суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

У своєму клопотанні сторона відповідача просить зупинити провадження у даній справі, однак, не зазначає до чого саме слід її зупинити, ні номера справи, ні позову ні тим більше ухвали про відкриття провадження в будь-якій іншій справі до вказаного клопотання відповідач не надала, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Разом з тим, сторони підтвердили, що мова йде про справу №520/7099/19, провадження по якій зупинено до розгляду даної справи, що взагалі унеможливлює задоволення даного клопотання та призведе до процесуальної невизначеності в обох справах.

Обставини справи, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже суд не вбачається обґрунтованих підстав для зупинення провадження по справі, які б унеможливили розгляд даної справи, а зупинення провадження призведе до затягуванню розгляду справи, що є неприпустимим.

Таким чином можливо зробити висновок про те, що клопотання позивача є недоведеним, необґрунтованим та безпідставним, а від так у його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного й керуючись ст. 120, 126 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишеня без розгляду відзиву на позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Куриленко О. М.