Рішення № 86090521, 03.12.2019, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1763/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03 грудня 2019 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судового засідання Козак Г.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 вересня 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.09.2014 відповідач отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком Договір про надання банківських послуг (далі – Договір).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку».

Одночасно, п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.1.5 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах Договору та в межах кредитного ліміту.

Відповiдно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% вiд суми позову.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим, станом на 01.09.2019 має заборгованість – 25505 грн. 35 коп., з яких: 9949 грн. 19 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 6197 грн. 88 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6817 грн. 55 коп. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 850 грн. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1190 грн. 73 коп. – штраф (процентна складова).

Оскільки вирішити спір з відповідачем в добровільному порядку не вдається, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати у розмірі 1921 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник банку разом з позовом подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін і клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, і позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Від відповідача жодних заяв та клопотань не надійшло.

ІІІ. Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою від 21.10.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому ЦПК України порядку.

Суд провів заочний розгляд справи за відсутності сторін, про що постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, а також ухвалив заочне рішення від 03.12.2019.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 02 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 9).

Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією анкети-заяви і копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 9, 26-27).

Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулася до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згодна із тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом із позовною заявою, крім копій анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунки заборгованості станом на 02.04.2015, 01.09.2019 (а.с. 5-8), які містять лише підписи представника банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 10), підписаний лише представником банку; Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11-25), який не містить підпису відповідача про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил; копію довіреності представника банку (а.с. 28); копію відомостей з ЄДРПОУ ( а.с. 29); копію банківської ліцензії (а.с. 30); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 31); копію статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (нова редакція) (далі - АТ КБ «ПриватБанк») (а.с. 32).

Повна версія Умов та правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на офіційному сайті ПриватБанку https://privatbank.ua.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

V. Оцінка суду.

Позивач зазначав, що шляхом акцепту публічної оферти Банку, що виразилось у підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, сторони уклали кредитний договір, який є договором приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування, перелік яких наведено в даній частині статті.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В даному випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).

В анкеті-заяві від 02.09.2014 розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов`язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено виду і номеру картки, а також реквізитів карткового рахунку.

Долучений до позову розрахунок заборгованості не може, на переконання суду, бути доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, та не підтверджує отримання кредиту, видачу кредитної карти, фактичне використання кредитних коштів відповідачем. Він не є первинним обліковим бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно, не може підтверджувати здійснення тих чи інших операцій. У разі встановлення існування договірних зобов`язань цей розрахунок може мати лише інформаційний характер для обрахування ціни позову.

Щодо погоджених сторонами умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини кредитного договору. Вказані документи засвідчені лише підписом позивача, підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами відсутній.

Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить лише перелік «Універсальних карт» та їх характеристику і не вказує на вид кредитної карти, отриманої відповідачем, та строк її дії.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів про те, що анкета-заява стосувалась саме надання кредиту, розмірів встановленого кредитного ліміту і його зміни протягом строку дії договору. Не підтверджено позивачем й фактів відкриття карткового рахунку та розпорядження кредитними коштами.

Про те, що банк, звертаючись до суду із позовом, повинен довести факт надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), оскільки без цього неможливо перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу, неодноразово висловлювався Верховний Суд. Таку правову позицію викладено у постановах від 06.06.2018 справа № 364/594/17, від 10.05.2018 справа № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 справа № 221/5089/16-ц.

Так, у постанові від 06.06.2018, справа № 364/594/17, Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи банку про те, що суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не уточнили підстав заявленого позову та меж позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства.

Аналогічно, й у цій справі позивач не виконав своїх обов`язків із доказування підставності своїх вимог.

Не довів позивач і того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил мав на увазі відповідач, що вона ознайомилась і погодилась саме з ними, підписуючи заяву-анкету про надання банківських послуг ПриватБанку. Суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені банком у позовній заяві умови, зокрема, щодо можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).

Вирішуючи цей спір суд також враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц), за якою роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У згаданій постанові, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Зазначені Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 . Про неодноразову зміну правил надання послуг зазначено позивачем у позовній заяві та її додатках. Отже, суд приходить до аналогічного висновку про те, що узгодження між сторонами усіх істотних умов договору не відбулось.

Отже, суд вважає позов не доведеним, тому підстави для стягнення з відповідача нарахованої банком заборгованості відсутні.

Враховуючи вищевикладене, у позові АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити повністю.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 280-282, 350, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: Хмельницька область, Волочиський район, с. Гречана.

Судове рішення складено 03 грудня 2019 року.

Суддя: