Ухвала суду № 86089304, 04.12.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1577/19

Провадження № 1-кп/615/176/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання – Антоненко М.Г.,

при розгляді у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області матеріалів кримінального провадження № 12019220000001000 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора – Турбара А.В.,

потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілої Кропивка Н ОСОБА_6 М ОСОБА_6 – Власенка В.І.,

захисників – Романенко Н.А., Гузь Т.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

25.11.2019 року до Валківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019220000001000 відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, разом з реєстром матеріалів досудового розслідування та розпискою підозрюваного про отримання копій вказаних документів, яка містить підпис обвинуваченого із зазначенням дати 21.11.2019 року та захисника Гузь Т.О.

З`ясувавши позицію прокурора щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду та відсутності підстав для його повернення прокурору, заслухавши думку потерпілих та представника потерпілої, які підтримали думку прокурора, а також думку обвинуваченого та захисників, які заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та наполягали на задоволенні клопотання про його повернення прокурору, дослідивши надані до суду відповідні процесуальні документи, проаналізувавши клопотання захисника Романенко Н.А., суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має повернути прокурору обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Положення ст.291 КПК України встановлюють, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. За ч.4 цієї ж норми закону, надання до суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

З огляду на ст.ст.110, 283 КПК України всі рішення органів досудового розслідування, прокурора є процесуальними рішеннями, які оформлюються постановами, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчинення кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відомості про що вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження.

Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

За приписами ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За змістом п.13 ч.1 ст.3 цього Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Твердження захисника Романенко Н.А. про відсутність обґрунтування в обвинувальному акті обвинувачення доказами, які є в розпорядженні органу досудового розслідування та які ще до початку судового розгляду кримінального провадження по суті розкриють сутність означених доказів обвинувачення, суперечить положенням ч.ч.2, 4 ст.291 КПК України, відповідно, та у свою чергу свідчить про порушення принципів верховенства права, неупередженості суду і безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст.ст.7, 8, 22, 23 КПК України та за переконанням суду є неприпустимим.

У випадку розкриття стороною обвинувачення сутності доказів обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить ще на стадії підготовчого провадження сторони у нерівноправне становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 ст.7 КПК України підлягає обов`язковому застосуванню.

Щодо твердження захисника Романенко Н.А. про відсутність в обвинувальному акті належного формулювання обвинувачення, що на її думку унеможливлює якісний і повний захист обвинуваченого та, як наслідок порушення права на захист, суд приймає до уваги, що відповідно до ст.338 КПК України, прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлено нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого звинувачується особа.

Слід відзначити, що відповідно до ст.ст.94,110,291 КПК України слідчий складає обвинувальний акт за своїм внутрішнім переконанням у відповідності до чинного законодавства, тому зауваження захисника Романенко Т.А. щодо відсутності в обвинувальному акті обставин, які на її думку пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, не можуть бути підставою для повернення його прокурору, як і недоліки, які на погляд захисника містить реєстр матеріалів досудового розслідування.

Оцінюючи доводи клопотання захисника Романенко Н.А., якими обґрунтовується заявлене клопотання, суд вважає їх передчасними та такими, що не містять достатні підстави для повернення обвинувального акту прокурору, адже з`ясування обставин і перевірка їх доказами в порядку Глави 28 КПК України має відбуватися на стадії судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, яке надійшло в межах територіальної юрисдикції суду, що відповідає положенням ст.32 КПК України.

Підстав для повернення кримінального провадження для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України, чи закриття провадження у випадках, передбачених п.п.4-8 ч.1 і ч.2 ст.284 КПК України, не встановлено. Обставин, які б свідчили про не відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, не виявлено. Перешкод призначення судового розгляду не вбачається.

У відповідності до ч.2 ст.27 КПК України кримінальне провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні за участі учасників судового провадження згідно переліку, передбаченого ч.2 ст.314 КПК України.

04.12.2019 року до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким можливо лише шляхом продовження строку тримання під вартою.

В обґрунтування наявності ризиків вказав, що знаходячись на свободі ОСОБА_1 матиме можливість вільного пересування та контактування, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії, направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, перебуваючи на свободі може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих, свідків, враховуючи, що підозрюваному відомі усі свідки ДТП та місця їх проживання. Зазначив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам, розуміючи, яке покарання загрожує обвинуваченому, з урахуванням даних про його особу: одружений, приватний підприємець, без зареєстрованого місця проживання.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини, з цих же підстав заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого на домашній арешт або інший більш м`який захід.

Потерпілі, кожний окремо, та представник потерпілої Власенко В.І. підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені в ході досудового розслідування ризики на даний час продовжують діяти, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Проти задоволення клопотання сторони захисту заперечували.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що свідки в ході досудового розслідування вже допитані, підтримав клопотання захисників, оскільки має намір встановити істину в кримінальному провадженні, так як вважає себе невинним. Враховуючи, що ДТП відбулося на його смузі руху, вважає вину недоведеною, але жалкує щодо наслідків ДТП.

Захисники в судовому засіданні подали клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність доказів в його обґрунтування.

При цьому захисник Гузь Т.О. звернула увагу на те, що орган досудового розслідування навіть не перевіряв наявність у обвинуваченого закордонного паспорту. Вказала, що обвинувачений заможний, що свідчить про відсутність потреби перетинати кордон, повністю виконує процесуальні права, має соціальні зв`язки, які підтверджуються наявністю дружини, двох дітей та трьох об`єктів нерухомості, не має зареєстрованого місця проживання, так як недавно купив житловий будинок та не встиг перереєструватися. Сам отримав в результаті ДТП травми середньої тяжкості. Заяв потерпілих про тиск з його боку не зафіксовано, що свідчить про недоведеність ризиків.

Захисник Романенко Н.А. доповнила в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу посилання на позитивну характеристику, відсутність судимості, дотримання процесуальних обов`язків обвинуваченого за допомогою конвою та наявність достатку та сім`ї.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту та приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що надає підстави для задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор №27», який продовжено на підставі ухвал суду від 29.08.2019 року, 19.09.2019 року, 13.11.2019 року до 06.12.2019 року.

Згідно п. 4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, має двох дітей, одна з яких неповнолітня, характеризується позитивно, але офіційного місця реєстрації на території України не має, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи сукупність обставин, які визначені ст.178 КПК України, суд враховує, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні в разі зміни запобіжного заходу, тому менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на викладене, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним протиправних дій.

В ході підготовчого судового засідання задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_5 про приєднання до матеріалів справи позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 10 191,29 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та вручено.

Клопотання прокурора про необхідність складання досудової доповіді з метою з`ясування можливості відбування обвинуваченим покарання без позбавлення волі, суд вважає не обґрунтованим з урахуванням вимог ст.ст.93, 314-1 КПК України, в зв`язку з чим залишає без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника Романенко Н.А. про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Валківського районного суду Харківської області на 11:00 годину 12.12.2019 року за участю учасників судового провадження.

В задоволенні клопотання захисників Романенко Т.А. та Гузь Т.О. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити, клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор № 27», продовжити на строк до 30.01.2020 року.

Клопотання прокурора про необхідність складання досудової доповіді – залишити без розгляду.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя А.П. Токмакова