Вирок № 86088868, 02.12.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2934/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Степаненка О.А., секретаря судового засідання Домненко Н.І., прокурора Передерій В.Г., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Шестова А.В., захисника Верем*юка Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження за № 12015200260000913 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працездатного, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України за наступних обставин.

В 1991 році ОСОБА_2 отримав у володіння земельну ділянку загальною площею 31,5 га на території с. Яструбине Білопільського району Сумської області, яку обробляв до 2002 року. В 2003 році ОСОБА_3 уклала з Сумською районною державною адміністрацією договір оренди землі на вказану земельну ділянку на 20 років. В 2013 році ОСОБА_3 видала довіреність на ОСОБА_1 на користування вказаною земельною ділянкою, яку останній почав використовувати за призначенням, а саме вирощувати зернові культури, в тому числі і кукурудзу. У 2015 році ОСОБА_2 , знайшовши державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, вирішив повернути собі у володіння вказану земельну ділянку, на що, ОСОБА_1 , правомірно користуючись земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, не погодився. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на викрадення врожаю зерна кукурудзи, яке належить ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна потерпілого, ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони за допомогою власної зернозбиральної техніки зберуть врожай на вказаній земельній ділянці. При цьому, ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що вказана земельна ділянка та врожай кукурудзи належить йому та продемонстрував копії документів. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи несвідомими щодо злочинних намірів ОСОБА_2 , вважаючи свої дії правомірними, не знаючи про фактичну належність врожаю кукурудзи ОСОБА_1 , погодились на пропозицію ОСОБА_2 .

Після цього, 30 вересня 2015 року в ранковий час, реалізуючи свій злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і провів їх на земельну ділянку, яка розташована на території Яструбинської сільської ради та яку за довіреністю обробляє потерпілий ОСОБА_1 . Перебуваючи на вказаній земельній ділянці, ОСОБА_2 , впевнившись, що його дії залишаються непомітними для законних користувачів вказаної земельної ділянки, діючи таємно для оточуючих, наказав ОСОБА_4 за допомогою власного комбайну збирати врожай кукурудзи, а ОСОБА_5 на власному вантажному автомобілі КАМАЗ перевозити зібране зерно до нього на територію ферми, яка розташована за адресою: Сумський район с. Яструбине , вул. Першотравнева. Після цього ОСОБА_2 поїхав у своїх справах, а ОСОБА_4 , зібравши 9 000 кг кукурудзи, згрузив її на вантажний автомобіль ОСОБА_5 , який відвіз викрадену кукурудзу на ферму ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_6 повернувся на поле, де ОСОБА_4 знову згрузив до вантажного автомобіля КАМАЗ 9 000 кг кукурудзи, яку ОСОБА_5 повіз до території ферми ОСОБА_2 . Узнавши від сторонніх осіб про вчинення злочину, потерпілий ОСОБА_1 приїхав на поле та припинив злочинні дії ОСОБА_2 , направлені на викрадення кукурудзи, при цьому з бункеру комбайну ОСОБА_4 , який збирав врожай кукурудзи, працівники поліції вилучили 3 110 кг кукурудзи, належної ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення належної ОСОБА_1 кукурудзи вагою 21 110 кг вартістю ( відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 142 від 26.11.2015) 66074,30 грн. Викраденою кукурудзою ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, перевізши її на територію власної ферми.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину не визнав і пояснив, що в 1991 році він отримав земельну ділянку загальною площею 31,5 та для ведення особистого селянського (фермерського) господарства на території Яструбинської сільської ради, та в 1992 році він оформив на дану земельну ділянку право довічного успадковуваного володіння землею. В 1994 році він зареєстрував Фермерське господарство та почав займатися вирощуванням зернових, бобових, олійних культур. З 2002 року він перестав займатися обробкою даної земельної ділянки, оскільки її в нього забрали. В 2001 році відносно нього відкрили кримінальне провадження та правоохоронні органи розпочали його переслідувати, внаслідок чого він вимушений був переховувався від правоохоронних органів, а коли його затримали, то помістили до СІЗО, провівши за місцем його проживання ряд обшуків і вилучивши всі документи на земельну ділянку та фермерське господарство. Коли його звільнили, то до нього звернувся голова Яструбинської сільської ради ОСОБА_7 та сказав, що, оскільки в нього забрали всі документи, то він не має права на землю, та сказав щоб він її не обробляв і що земельна ділянка буде передана іншій особі. ОСОБА_7 просив його підписати документи про те, що він відмовляється від земельної ділянки, що він і зробив, оскільки перед звільненням з СІЗО йому дали якісь 2 уколи, від яких була порушена його психіка. На прохання ОСОБА_7 він написав заяву про те, що він не заперечує проти передачі землі іншій особі. З 2002 року він перестав обробляти земельну ділянку. В 2015 році він вирішив з`ясувати що трапилося з його фермерським господарством. Він звертався до Яструбенської сільської ради, державного реєстратора і з`ясував, що фермерське господарство діє і він зареєстрований як голова фермерського господарства. Коли він почав розповідати матері про даний факт, то вона сказала, що коли вдома проводилися обшуки, то вона заховала документи на земельну ділянку і в тому ж 2015 році віддала йому папку з документами на земельну ділянку. З початку 2015 року він почав збирати документи по фермерському господарству та по земельній ділянці. Йому стало відомо, що земельна ділянка на той час не була відчужена, оскільки йому надали відповідь з Державного реєстру прав на нерухоме майно, де відомості про відчуження ділянки були відсутні. ОСОБА_8 - на той час працівник податкової служби - повідомив його, що земельною ділянкою користуються інші люди. Оскільки в нього був державний акт на право довічного успадковуваного користування земельною ділянкою, то він вирішив зібрати урожай з даного поля та в подальшому самостійно використовувати дану земельну ділянку. З цією метою він попросив ОСОБА_5 знайти комбайн, щоб скосити кукурудзу, а також попросив ОСОБА_5 своїм КАМАЗом перевезти зерно кукурудзи з поля до території фермерського господарства. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_5 , та сказав, що він знайшов комбайн, який скосить кукурудзу. На виконання домовленості, 30 вересня 2015 року зранку йому зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що комбайн їде через с. Головашівку Сумського району. Він виїхав назустріч, зустрів комбайн, поговорив з комбайнером та провів комбайн на місце та показав водію кукурудзяне поле. Через деякий час приїхав ОСОБА_5 на своєму КАМАЗі . Комбайнер почав вбирати кукурудзу, при цьому намолотивши 2 бункери, які завантажив до КАМАЗа і він супроводив КАМАЗ ОСОБА_5 до території ферми, де вони згрузили зерно. Після цього він разом з ОСОБА_5 повернувся на поле, пересів на свій автомобіль та поїхав шукати дизельне пальне для комбайна. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що невідомі особи приїхали на поле і перешкоджають убирати кукурудзу. Коли він приїхав на поле, то побачив там ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які висунули вимогу припинити вбирати кукурудзу, а невдовзі приїхали працівники поліції. ОСОБА_2 не вважав себе винним, оскільки в нього є документи на земельну ділянку та на даний час він вважає себе власником даної земельної ділянки. Його право користування земельною ділянкою було підтверджено судовими рішеннями. Він організував збирання кукурудзи, оскільки вирішив звільнити дану земельну ділянку від чужої кукурудзи, щоб в подальшому привести поле до нормального стану та посіяти там озимину. ОСОБА_2 не погодився з вартістю та вагою зібраної кукурудзи, оскільки вологість кукурудзи була 23 %, а експерт виходив з показників вологості 14 %. Крім того, зерно було заражене грибком, засмічене, тому вважав, що вартість кукурудзи завищена.

Не дивлячись на невизнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що земельною ділянкою загальною площею 31, 5 га, з якої ОСОБА_2 вчинив крадіжку кукурудзи, він користується з 2003 року на підставі договору оренди, укладеного 10 жовтня 2003 року між ним та Сумською районною державною адміністрацією. На орендованій земельній ділянці він вирощував гречку, пшеницю, а в 2015 році земельна ділянка була засіяна кукурудзою. Весною 2015 року ОСОБА_2 в розмові з ним казав, що забере земельну ділянку, на що він йому відповів, що він законно користується землею і поверне землю лише за рішенням суду. З 2002 по 2015 рік ОСОБА_2 земельною ділянкою не користувався. А в жовтні 2015 року йому повідомили сусіди, що на його земельній ділянці площею 31,5 га працює комбайн, який молотить кукурудзу, а КАМАЗ вивозить кукурудзу з поля. Він разом з братом ОСОБА_17 приїхав на поле, де ОСОБА_4 на комбайні вбирав кукурудзу, а ОСОБА_5 на машині КАМАЗ вивозив її з поля. Вони сказали, що працюють за домовленістю з ОСОБА_2 , який запевнив їх, що поле його і кукурудза теж належить йому. Відразу зателефонували ОСОБА_2 , і коли той приїхав на поле, то не заперечував, що крадіжку кукурудзи з поля організував саме він, хоча при цьому кричав, що поле і врожай належать йому і що зібрану кукурудзу він повертати не буде, оскільки він ( ОСОБА_1 ) багато років користувався земельною ділянкою, а йому, тобто ОСОБА_2 , за це нічого не платив. Всього ОСОБА_2 з поля було викрадено 21110 кг кукурудзи вартістю 66074,30 грн.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що 30 вересня 2015 року йому зателефонував брат ОСОБА_1 і повідомив, що ОСОБА_2 краде з його поля кукурудзу. Він сказав, що такого не може бути і запропонував ОСОБА_1 самому поїхати на поле і впевнитися в цьому. Через деякий час ОСОБА_1 знову зателефонував і підтвердив інформацію. Коли він приїхав на поле, частина поля площею 7-8 га була вже обмолочена. Комбайнер ОСОБА_4 сказав, що поле вони вбирають за домовленістю з ОСОБА_2 , який, приїхавши за телефонним дзвінком на поле, підтвердив, що він зібрав десь 22 тони зерна, намолотив 4 повних бункера зерна, вивіз з поля 2 КАМАЗи зерна, частина зерна знаходилася в бункері комбайну. На полі ОСОБА_2 кричав, що це його земельна ділянка і він буде збирати врожай, хоча ОСОБА_1 на підставі договору оренди на той час вже 13 років безперервно користувався земельною ділянкою, про що ОСОБА_2 , як мешканцю с. Яструбене Сумського району і бувшому користувачу земельної ділянки (яка, до речі, розташована від домоволодіння ОСОБА_2 на відстані приблизно 400 метрів), було гарно відомо.

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що весною 2015 року ОСОБА_1 попросив його посіяти кукурудзу на належній йому земельній ділянці і він цілий день працював на тракторі ОСОБА_1 на полі. Земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_1 , який придбавав посівний матеріал, добрива. Йому відомо, що і до 2015 року ОСОБА_1 тривалий час користувався земельною ділянкою. Восени 2015 року стало відомо, що кукурудзу з земельної ділянки ОСОБА_1 зібрав ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він був присутнім на полі під час збирання ОСОБА_2 врожаю восени 2015 року. Йому відомо, що на належному ОСОБА_1 полі, яке визначено на плані ( т. 1 ар.с.112) жовтим кольором, збір врожаю проводив ОСОБА_2 , який попросив його бути присутнім під час розмови на полі. Коли вони машиною ОСОБА_2 приїхали на поле, він побачив комбайн, який молотив кукурудзу і машину КАМАЗ, яка відвозила зібрану кукурудзу. Розпорядження зібрати кукурудзу комбайнеру та водію ОСОБА_5 давав ОСОБА_2 . На полі Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка, потім викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в 2015 році він як приватний підприємець займався вирощуванням зернових та технічних культур, а також надавав послуги по збиранню врожаю зернових культур на власному комбайні. У вересні 2015 року до нього звернувся знайомий ОСОБА_5 та попросив зібрати врожай кукурудзи фермеру з с. Яструбене Сумського району, яким виявився ОСОБА_2 . Приїхавши на комбайні в район с. Яструбене разом з помічником ОСОБА_26 , вони зустрілися з ОСОБА_2 , який відразу провів їх на поле. Спочатку за роботу ОСОБА_2 хотів розрахуватися грошима, а потім запропонував розрахуватися зібраною кукурудзою. При цьому ОСОБА_2 показав документи на землю, після чого він, а також водій машини Камаз ОСОБА_5 , приступили до роботи. Він комбайном намолотив та висипав до кузова Камаза 2 бункера зерна кукурудзи вагою приблизно 9 тон ( 4,5 тони в бункері), які ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 відвезли і згрузили на фермі. Через деякий час ОСОБА_5 своїм Камазом знову відвіз та вигрузив на фермі ОСОБА_2 зерно кукурудзи. Через деякий час на поле на автомобілі «Нива» приїхали якісь люди, як з*ясувалося під час слідства, разом з ОСОБА_1 , які почали кричати, що це їхня кукурудза і їхнє поле. Коли на поле приїхав ОСОБА_2 між ними виникла сварка, була викликана поліція. Частина кукурудзи, що знаходилася в бункері комбайну, була вивантажена і на цьому їхня робота була завершена.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що у вересні 2015 року до нього, як до підприємця, що займається вантажним перевезеннями автомобілем КАМАЗ, звернувся ОСОБА_2 , який займався фермерським господарством і який пояснив, що йому необхідно зібрати врожай кукурудзи на власному полі. При зустрічі ОСОБА_2 продемонстрував йому документи на земельну ділянку. ОСОБА_2 попросив його, щоб він також знайшов йому комбайн, який зможе зібрати його врожай з поля площею 30 га. Він в свою чергу домовився з своїм знайомим комбайнером ОСОБА_4 , що вони зберуть врожай кукурудзи на полі ОСОБА_2 , який сказав, що розрахується з ними після продажу зерна і що зерно треба згрузити на території його ферми. Наприкінці вересня 2015 року він приїхав на поле в с. Яструбине, де вже знаходився ОСОБА_4 з своїм напарником ОСОБА_26 , а також ОСОБА_2 . Вони відразу почали збирати кукурудзу. ОСОБА_4 , намолотивши на своєму комбайні 2 бункера кукурудзи, завантажив її до КАМАЗу, а він своїм автомобілем КАМАЗ повіз кукурудзу на ферму ОСОБА_2 , де згрузив зерно загальною вагою близько 9 тон та повернувся на поле, де ОСОБА_4 з комбайну знову завантажив в КАМАЗ ще 2 бункера кукурудзи, яку він також відвіз на ферму ОСОБА_2 , де згрузив зерно і знову повернувся на поле, де помітив, що комбайн припинив роботу і стоїть серед поля. Коли він під*їхав до комбайна, де стояло кілька автомобілів «Нива», то побачив кілька людей, в тому числі і ОСОБА_1 , прізвище якого узнав під час досудового слідства. ОСОБА_1 сказав, що дане поле належить йому та в нього є всі документи на землю, що саме він засадив поле кукурудзою та це його врожай. Тоді він ( ОСОБА_5 ) запропонував їм дочекатися ОСОБА_2 та розібратися з ним. Коли зателефонували ОСОБА_2 і той приїхав на поле, між присутніми виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 та його знайомі викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що в 2015 році він працював водієм вантажного автомобіля у ФОП ОСОБА_4 та займався роботами по збиранню зернових культур. У вересні 2015 року ОСОБА_4 сказав, щоб він їхав разом з ним у Сумський район с. Яструбине, щоб там зібрати врожай кукурудзи якомусь фермеру. Коли він разом з ОСОБА_4 на комбайні приїхали до с. Яструбене Сумського району, їх зустрів ОСОБА_2 та супроводив на поле, де вони відразу почали комбайном збирати кукурудзу. Однак невдовзі на поле приїхали якісь особи за національністю вірмени та почали кричати, що дана земля належить їм та вони крадуть в них врожай. Після цього приїхав ОСОБА_2 , який найняв їх на роботу, а потім працівники поліції.

Свідок ОСОБА_31 пояснила суду, що з 2013 року вона працює начальником Управлінні Держгеокадастру в Сумському районі Сумської області. 15 листопада 2002 року Головою Сумської РДА було видано розпорядження № 481 «Про надання та вилучення земельних ділянок»; згідно даного розпорядження було припинено право фермерського господарства ОСОБА_2 володіння земельною ділянкою та дану земельну ділянку було передано до земель запасу Яструбинської сільської ряди. Станом на 2002 рік землі запасу переходили до відання Сумської РДА та всі правочини по відношенню до земель запасу укладалися саме Сумською РДА. Таким розпорядженням приватному підприємцю ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проектної документації на відведення даної земельної ділянки; в подальшому ФОП « ОСОБА_3 » розробила всю необхідну документацію та Сумською РДА було украдено договір оренди даної земельної ділянки строком на 20 років до 2023 року з правом суборенди. На теперішній час даний договір оренди чинний та не має ніяких підстав для розірвання даного договору. ОСОБА_2 дана земельна ділянка надавалася у володіння для ведення фермерського господарства, та коли його фермерське господарство припинило свою діяльність, то і розпорядженням голови Сумської РДА було припинено право володіння землею. З приводу Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, який мається у ОСОБА_2 , свідок пояснила, що той акт є тимчасовим та підлягав заміні до 1994 року, та на даний час даний акт в тому вигляді, який він є у ОСОБА_2 , не чинний.

Свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що він працює землевпорядником сільської ради. З 2003 року на підставі договору оренди земельною ділянкою площею 31,5 га користується ОСОБА_1 , який орендну плату сплачує своєчасно і в повному обсязі. В 2015 році врожай з земельної ділянки збирав ОСОБА_2 , який казав, що буде добиватися свого права на землю.

З висновку судово - товарознавчої експертизи №142 від 26 листопада 2015 року вбачається, що вартість 21110 кг зерна кукурудзи становить 66074 гривні 30 копійок ( т. 1 ар. с. 66-68). Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_39 підтримала висновок експертизи.

З протоколу огляду місця події від 5 жовтня 2015 року вбачається, що під час зазначеної слідчої дії, проведеної за участю свідка ОСОБА_5 , була оглянута земельна ділянка неподалік тракторної бригади ПСП «Діана». Під час огляду на земельній ділянці оглянутий автомобіль КАМАЗ, в кузові якого виявлено зерно кукурудзи ( т. 1 ар.с.70-72, 74, 75). Попередньо на вагах зважено автомобіль ГАЗ-53, вага якого виявилася 3740 кг. Після завантаження зерном на ГАЗ -53 з Камазу, ГАЗ-53 зважений з зерном на вищевказаних вагах, результат - 6850 кг (6850 кг - 3740 кг = 3110 кг.)

З протоколу огляду місця події від 30 вересня 2015 року вбачається, що під час зазначеної слідчої дії, оглянутий зернозбиральний комбайн імпортного виробництва, в бункері якого виявлено зерно кукурудзи вагою 3110 кг, яка була визнана речовим доказом та передана потерпілому ОСОБА_1 ( т. 1 ар.с.76-78).

З протоколу огляду місця події від 5 жовтня 2015 року вбачається, що під час зазначеної слідчої дії, проведеної за участю ОСОБА_2 , оглянута територія свиноферми, що належить ОСОБА_2 і розташована на АДРЕСА_2 . Територія ферми огороджена, вхід здійснюється через дерев`яні ворота, які на момент огляду зачинені. В будівлі, до якої веде ґрунтова дорога, насипом знаходиться зерно кукурудзи, на подвір*ї біля зазначеної будівлі розсипане зерну кукурудзи. Зі слів ОСОБА_2 кукурудза була змолочена ним на власному полі поблизу с. Яструбене, яке незаконно засіяли вірмени. Умов для збереження зерна на фермі немає. ( т. 1 ар.с.87-89).

Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.

Не визнаючи свою вину, ОСОБА_2 послався на те, що його право користування земельною ділянкою підтверджено Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею ( т. 1 ар. с. 105-108), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року ( т. 1 ар.с.109-111), де його фермерське господарство залишалось зареєстрованим. ОСОБА_2 стверджував, що він не мав наміру скоювати крадіжку чужого майна, а саме кукурудзи з поля; він мав намір звільнити земельну ділянку, яку вважав такою, на яку має право, він інших культур, оскільки хотів засіяти земельну ділянку озиминою. До того ж, він точно не знав, хто на той час обробляв земельну ділянку, і таким чином хотів це з`ясувати, розуміючи, що під час вбирання врожаю може з`явитися власник, з яким він хотів з*ясувати питання землекористування. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_2 послався на рішення Апеляційного суду Сумської області від 5 жовтня 2017 року, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження в.о. голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 15 листопада 2002 року №481 «Про надання та вилучення земельних ділянок», яким припинено право користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, намагання обвинуваченого представити свої злочинні дії як такі, що мають ознаки цивільно-правового спору, суд розцінює як природнє бажання пом`якшити свою відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дійсно у червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сумської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3 , Яструбинська сільська рада Сумського району Сумської області, Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, про визнання незаконним і скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області та визнання права користування земельною ділянкою.

В позові, посилаючись на те, що розпорядження в.о. голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 15 листопада 2002 року за № 481, яким припинено право користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою, є незаконним, так як станом на момент прийняття цього документа відомості про припинення діяльності Фермерського господарства ОСОБА_2 ще не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Земельний кодекс України на той момент не містив такої підстави для припинення права користування земельною ділянкою як ліквідація фермерського господарства, а також на те, що земельна ділянка була надана у довічне успадковуване володіння йому, як фізичній особі, а не як голові фермерського господарства, ОСОБА_2 просив суд визнати незаконним і скасувати вказане розпорядження в.о. голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області та визнати за ним право користування вказаною земельною ділянкою.

Судом встановлено, що вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 185 КК України, передувало виникненню цивільно-правового спору щодо користування спірною земельною ділянкою, оскільки крадіжка кукурудзи з поля потерпілого ОСОБА_1 була вчинена ОСОБА_2 30 вересня 2015 року, а з позовом до суду з приводу землекористування ОСОБА_2 звернувся в червні 2016 року, тобто майже через рік після вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи, тексту рішення Апеляційного суду Сумської області від 5 жовтня 2017 року, вбачається, що рішенням сьомої сесії двадцять першого скликання Білопільської районної ради народних депутатів від 28 червня 1991 року ОСОБА_2 було відведено у довічне успадковуване володіння земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства із земель сільськогосподарського призначення колгоспу «Україна» площею 8,0 га та із земель запасу площею 23,0 га, а всього загальною площею 31,0 га, яка розташована на території Яструбинської сільської ради Білопільського району Сумської області.

На підставі вказаного рішення 03 квітня 1992 року позивачу було видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею площею 31,5 га в межах згідно з планом землеволодіння для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 жовтня 1994 року була проведена державна реєстрація Фермерського господарства «ОСОБА_2 » (скорочена назва - ФГ « ОСОБА_2 »).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29 грудня 2001 року ліквідовано селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_2 » як юридичну особу, хоча запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено лише 21 вересня 2016 року.

Розпорядженням в.о. голови Сумської районної державної адміністрації від 15 листопада 2002 року за № 481 з посиланням на ліквідацію фермерського господарства « ОСОБА_2 » відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 29 грудня 2001 року було припинено право постійного користування головою фермерського господарства « ОСОБА_2 » земельною ділянкою загальною площею 31,5 га ріллі та передано ту земельну ділянку до земель запасу на території Яструбинської сільської ради.

Цим же розпорядженням надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 31,5 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду строком на 20 років із земель запасу на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, на підставі якого 10 жовтня 2003 року між Сумською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Наявність цивільно-правового спору щодо користування земельною ділянкою не виключає можливості вчинення крадіжки кукурудзи з земельної ділянки, право користування якою оспорюється або не визнається.

У відповідності з диспозицією статті 185 КК України, кримінально-караним діянням є таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Об`єктивна сторона крадіжки виявляється в дії: таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника викраденні чужого майна. Таємним визнається: 1) таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб; 2) за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, очевидців тощо); 3) у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб; 4) у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка); 5) у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп`яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

Отже, визначальним для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 є його обізнаність в тому, що кукурудза, посіяна на земельній ділянці, право користування якою ОСОБА_2 оспорював, є чужим для нього майном. Ствердження ОСОБА_2 про те, що йому достеменно не було відомо, кому саме належить кукурудза - ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 , чи іншій особі - визначального значення для справи не мають, оскільки для настання кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України за певних обставин не має значення визначення власника майна, яке викрадається; змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що майно є для обвинуваченого чужим і йому не належить.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не оспорював тієї обставини, що посіяна кукурудза йому не належить, до обробки і вирощування кукурудзи він не мав відношення, з 2001 року земельною ділянкою не користувався, отже, для нього кукурудза була чужим майном, викрадення якого має кваліфікуватися як крадіжка чужого майна.

Крім того, 10 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років та розміром орендної плати у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, орієнтовною площею 31,00 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, що межує з фермерським господарством ОСОБА_37 і розташована безпосередньо біля с. Яструбене. Наказом головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13 липня 2015 року такий дозвіл ОСОБА_2 було надано ( т. 1 ар.с.117,118).

Таким чином, ще задовго до крадіжки, яка мала місце 30 вересня 2015 року, а саме на момент звернення з клопотанням про надання земельної ділянки ( 10 червня 2015 року), ОСОБА_2 було відомо, що державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею не є актуальним і втратив свою юридичну силу, що він не має ані права володіння, ані права користування земельною ділянкою, як і не має відношення до кукурудзи, якою була засіяна земельна ділянка. Відтак, ще задовго до крадіжки ОСОБА_2 було відомо, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 29 грудня 2001 року ліквідовано селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_2 », Розпорядженням в.о. голови Сумської районної державної адміністрації від 15 листопада 2002 року за № 481 відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 29 грудня 2001 року було припинено право постійного користування головою фермерського господарства « ОСОБА_2 » земельною ділянкою загальною площею 31,5 га ріллі, яку передано до земель запасу на території Яструбинської сільської ради; що цим же розпорядженням надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 31,5 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду строком на 20 років.

Сам обвинувачений пояснив суду, що ще в 2012 році від слідчого Сумського районного відділу поліції Чумаченко Ю. він дізнався про те, що земельна ділянка була вилучена і передана в користування ОСОБА_3 .

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за статтею 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, суд бере до уваги, що ОСОБА_2 вжив всіх заходів для того, щоб його дії, пов`язані з викраденням кукурудзи, були таємними для оточуючих - продемонстрував ОСОБА_4 неактуальні документи на право користування землею, про втрату юридичної сили яких ОСОБА_2 було достовірно відомо; визначив місце зберігання викраденої кукурудзи територію ферми, якою фактично користувалося фермерське господарство « ОСОБА_2 » до його ліквідації; особисто показував водію ОСОБА_5 куди вивантажити викрадене майно.

Суд не вбачає підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу України, зокрема, за статтею 356 КК України як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, або за статтею 1971 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, оскільки в даному випадку кримінально-карані дії ОСОБА_2 полягають саме у викраденні належної потерпілому ОСОБА_1 кукурудзи, а не у самовільному захопленні належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Посилання обвинуваченого на ту обставину, що судовими рішеннями було підтверджено його право користування земельною ділянкою, з якої було вчинено крадіжку, не можуть бути прийняті судом до уваги. Вирішення питання про те, чи втратив ОСОБА_2 надане йому раніше право користування спірною земельною ділянкою, чи не втратив, істотного значення для визначення дій ОСОБА_2 як кримінально-караного діяння, не має. Крім того, рішення Апеляційного суду Сумської області від 5 жовтня 2017 року, яким скасовано рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року, яким у свою чергу в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року було скасовано, а рішення суду першої інстанції змінено лише в частині мотивів відмови, а в іншій частині залишено в силі. ( т.2 ар.с.56-61).

Дії обвинуваченого органами слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення належної потерпілому ОСОБА_1 зерна кукурудзи вагою 21110 кг на загальну суму 66074,30 грн., кваліфікуючою ознакою якої є «завдання потерпілому значної шкоди».

Разом з тим, суд не погоджується з даною кваліфікацією скоєного.

Згідно п. 2 примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ст. 169 п.1 п.п. 1 Податкового Кодексу України та п. 5 Перехідних положень цього ж Кодексу неоподаткований мінімум доходів громадян у 2015 році для визначення розміру шкоди завданої злочином становив 609 гривень ( 50 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатної особи, який станом на 1 січня 2015 року становив 1218 гривень). Відтак, значною шкодою може бути визнана шкода, яка у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян ( 60900 гривень). ОСОБА_2 вчинена крадіжка майна потерпілого на суму 66074,30 гривень, тобто за певних обставин дії обвинуваченого можуть кваліфікуватися за ч. 3 ст. 185 КК України за ознакою завдання значної шкоди потерпілому.

Разом з тим, визначаючи кваліфікуючі ознаки вчиненої крадіжки, необхідно враховувати не лише розмір завданої шкоди, яка в даному випадку дорівнює 66074,30 грн., а, крім цього, враховувати і матеріальне становище потерпілого.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує регулярні та стабільні доходи, своєчасно і в повному обсязі сплачує як орендну плату, так і всі податки, з 2016 року є главою фермерського господарства, крім вирощування зернових культур займається також тваринництвом, має в користуванні свиноферму, суд виходить з того, що завдана йому шкода в розмірі 66074,30 грн. є для нього істотною, але не є значною в розумінні положень п. 2 примітки до ст. 185 КК України.

При цьому суд також враховує, що крадіжка кукурудзи з поля ОСОБА_1 вчинена Берестком на площі 7, 5234 га ( т. 1 ар.с.86), що не оспорюється учасниками судового провадження, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді як площа всієї земельної ділянки становить 31, 3901 га, тобто фактично в результаті злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 після збирання врожаю отримав приблизно на 25 відсотків менше, ніж міг би отримати.

За таких обставин висновок органів слідства про те, що шкода в розмірі 66074,30 грн. є для потерпілого значною в розумінні положень п. 2 примітки до ст. 185 КК України, не є достатньо обґрунтованим і не підтверджується належними та допустимими доказами.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він скоїв таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 на суму 66074,30 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 також оспорював вагу викраденого зерна, пояснивши, що всього він намолотив не 4, а 3 бункера зерна, тобто приблизно 15 тон. ОСОБА_2 не погодився з вартістю та вагою зібраної кукурудзи, оскільки вологість кукурудзи, на його думку, була 23 %, а експерт виходив з показників вологості 14 %. Крім того, зерно було заражене грибком, засмічене, тому вважав, що вартість кукурудзи завищена.

Разом з тим, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

З висновку судово - товарознавчої експертизи №142 від 26 листопада 2015 року вбачається, що вартість 21110 кг зерна кукурудзи становить 66074 гривні 30 копійок ( т. 1 ар. с. 66-68). Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_39 підтримала висновок експертизи, пояснивши, що кукурудза на дослідження не надавалася. Експертиза проводилася 26 листопада 2015 року на підставі постанови слідчого від 23 листопада 2015 року, тобто майже через місяць після збирання кукурудзи, яка на момент проведення експертизи зіпсувалася внаслідок неналежних умов зберігання. При визначенні вартості експертами було здійснене посилання на інформаційні цінові дані (цінову пропозицію) ТОВ «Шпилівське», ЗАТ «Агрофірма Суми-насіння», ФОП «Саргсян» та Інтернет мережі. Вартість визначалась при умові, що зерно кукурудзи на момент викрадення було без хвороб та пошкоджень, середній показник вологості 14% був зазначений в постанові слідчого про призначення експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам ст. ст. 84, 85, 86 КПК України, тому підстав вважати висновок експертизи неналежним та недопустимим доказом немає.

Не можуть бути прийняті до уваги і пояснення ОСОБА_2 в тій частині, що фактично було намолочено не 4 , а 3 бункера зерна кукурудзи.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що після виявлення крадіжки зерна ОСОБА_2 не заперечував, що фактично було вивезено з поля 4 повних бункера комбайна. Крім того, йому повернуто 3110 кг кукурудзи, яка знаходилась в бункері комбайну і яку не встигли вивезти з поля і згрузити.

Свідок ОСОБА_5 також пояснив суду, що його Камаз, яким він возив з поля зерно, може взяти 2 бункера комбайна, а це приблизно 10 тон зерна. Він зробив 2 рейси, тобто всього вивіз з поля до ферми ОСОБА_2 4 бункера зерна кукурудзи, тобто приблизно 20 тон.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що до бункеру його комбайну, яким він за домовленістю з ОСОБА_2 збирав кукурудзу з поля, вміщується 4,5 тон зерна. Таким чином, загальна вага викраденої ОСОБА_2 кукурудзи становить 21110 кг ( 4 бункера зерна х 4,5 тони =18 тон + 3110 кг, які були виявлені в бункері комбайну ОСОБА_4 на момент зупинення робіт).

Отже, суд вважає, що розмір викраденого зерна кукурудзи встановлений і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі, підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає достовірними, належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності з положеннями ст.ст. 85, 86 КПК України, тобто в порядку і у спосіб, встановлений кримінально-процесуальним законодавством України.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний безпосередньо досліджений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому задовільно характеризується, пом`якшуючі відповідальність обставини - раніше не судимий, має матір, 1938 року народження, яка є особою похилого віку, завдана шкода частково відшкодована шляхом повернення потерпілому 3110 кг зерна кукурудзи.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити покарання у виді арешту.

Заявлений по справі цивільний позов потерпілого про стягнення з ОСОБА_2 66074,30 грн. завданої шкоди підлягає задоволенню на суму 56340 гривень, оскільки вина обвинуваченого у завданні потерпілому шкоди на зазначену суму встановлена в судовому засіданні. При цьому суд виходить з того, що загальний розмір завданої шкоди становить 66074 гривні 30 копійок (вартість 21110 кг зерна кукурудзи відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи №142 від 26 листопада 2015 року, т. 1 ар. с. 66-68). Беручи до уваги, що частина викраденої кукурудзи в кількості 3110 кг, вартість якої становить 9734 гривні 30 копійок ( виходячи з вартості 1 кг кукурудзи 3,13 грн., що встановлено висновком судово - товарознавчої експертизи №142 від 26 листопада 2015 року), повернута потерпілому ОСОБА_1 ( т. 1 ар. с. 75), розмір невідшкодованої шкоди на даний час становить 56340 гривень, яку необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.

Крім того, суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 була завдана і моральна шкода, оскільки в результаті злочину він втратив частину належного йому майна, що супроводжувалось негативними хвилюваннями та спогадами, був суттєво порушений його звичний спосіб життя, він вимушений був відшукувати кошти на відновлення втраченого майна, яке до цього часу йому не повернуто і завдана шкода не відшкодована.

Разом з тим, в силу п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03. 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, беручи до уваги обставини заподіяння моральної шкоди, матеріальний стан самого обвинуваченого, глибину та тривалість моральних страждань, можливість відновлення завданих злочином втрат, розмір завданої матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 5000 гривень, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд

П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56340 гривень завданої матеріальної шкоди, а також 5000 гривень моральної шкоди, а всього 61340 гривень завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 306 гривень 90 копійок витрат, пов`язаних з проведенням судово-товарознавчої експертизи (Отримувач платежу: УК у Сумському районі/Сумський район Код отримувача: 37970621 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код бюджетної класифікації: 24060300 Рахунок отримувача: НОМЕР_2 Призначення платежу: Інші надходження (за проведення експертизи)

Речові докази: 3110 кг зерна кукурудзи, передані на зберігання потерпілому ( т. 1 ар. с. 74, 75), залишити в розпорядженні законного володільця - ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя О.А.Степаненко