Рішення № 86086382, 03.12.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3029/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«03» грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

з участю секретаря с/з Лань М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2019 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 24 311,30 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.

В обгрунтування своїх вимог зіслався на те, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 02 червня 2016 року. Статус безробітного відповідач отримав 09 червня 2016 року на підставі власноручно підписаної заяви відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". У цій заяві відповідач підтвердив, що не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За час перебування на обліку як безробітній ОСОБА_1 отримав у центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 16 червня 2016 року по 22 січня 2017 року в сумі 24 311,30 грн.

В результаті не повідомлення ОСОБА_1 спеціалістів центру зайнятості про те, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець, відповідач незаконно набув статусу безробітного 09 червня 2016 року, незаконно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 16 червня 2016 року по 22 січня 2017 року в сумі 24 311,30 грн., оскільки відносився до зайнятого населення.

Львівським міським центром зайнятості 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 скеровано повідомлення про відшкодування коштів, яке залишене без задоволення.

З огляду на такі обставини, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 24 311,30 грн. та витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою від 07 травня 2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання, яке було призначено на 03 грудня 2019 року о 16.00 год., не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про місце, час та дату розгляду справи. Однак, представник позивача ОСОБА_2 подала у канцелярію суду заяву, з якої вбачається, що вона просить розглядати справу у її відсутності та проти винесення в справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи та не подав відзив. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у його відсутності, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до положень ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу 03 грудня 2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України ( далі по тексту – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України ( далі по тексту - ЦПК України) передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що 02 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та йому було надано статус безробітного 09 червня 2016 року відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі поданих ОСОБА_1 заяв про надання (поновлення) статусу безробітного, та про призначення ( поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с.6,7).

Із заяви ОСОБА_1 про надання ( поновлення) статусу безробітного від 09 червня 2016 року вбачається, що відповідач зазначає, що не є зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності та ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримував матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 16 червня 2016 року по 22 січня 2017 року в сумі 24 3111,30 грн.

Відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення згідно із Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №13 від 26 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 12 серпня 2004 року згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та припинив підприємницьку діяльність 11 квітня 2017 року.

В період перебування на обліку, як безробітній ОСОБА_1 не повідомив службу зайнятості, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12 серпня 2004 року по 11 квітня 2017 року. В результаті цього останній незаконно набув статусу безробітного 09 червня 2016 року та незаконно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 16 червня 2016 року по 22 січня 2017 року в сумі 24 311,30 грн., оскільки відносився до зайнятого населення.

На підтвердження досудового врегулювання спору позивач надав суду доказ про те, що звертався до відповідача з повідомленням про відшкодування коштів в сумі 24 311,30 грн. (а.с.18).

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного (ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення»).

Пунктом 8 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. Вказані положення визначені також в п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року №7-1 і зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі - Порядок), у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно з п.7 вказаного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Отже, неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною, свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не повідомив Львівський міський центр зайнятості про те, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12 серпня 2004 року по 11 квітня 2017 року, не мав права на виплату йому допомоги по безробіттю, що є підставою для стягнення з нього незаконно отриманої суми виплаченого забезпечення в розмірі 24 311,30 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,90,81, 141, 259,263-265,280-282 ЦПК України, ч.1 ст. 1212 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення», суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Львівського міського центру зайнятості 24 311,30 грн. (двадцять чотири тисячі триста одинадцять гривень тридцять копійок) виплаченої допомоги з безробіття (рахунок № НОМЕР_1 , одержувач: Львівський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25555035, КЕКВ 2710 – повернення допомоги з безробіття від ОСОБА_1 ), та 1921 грн. (одну тисячу двадцять одну гривню) витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники процесу:

позивач: Львівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ – 25555035, адреса: м. Львів, вул. Княгині Ольги,122;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. Б. Глинська