Рішення № 86081925, 27.11.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10965/19

Провадження № 2/243/3165/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"

вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільненні

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільненні, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 12.05.1999 року він був прийнятий на роботу на посаду учня помічника складача поїздів станції "Микитівка" Донецької залізниці, з 08.07.2016 року прийнятий до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». Згідно до Наказу №» 4765/ДН-ос від 10.07.2017 року його було звільнено з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, тобто відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, у тому числі компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі 30 922грн. 26 коп. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені суми.

2. Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явився, позов просив розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити (а.с.31)

3. Представник відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" - Соколової В.П., яка діє на підставі Довіреності, від 26 липня 2019 року (а.с.63) про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, справу просила розглянути за своєї відсутності, у задоволенні вимог просила відмовити. Відповідно до наданого 01.10.2019 року відзиву на позовну заяву (а.с.54-56), зазначив що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Позивач не перемістився з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення АТО та на території тимчасово непідконтрольній Україні. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання АТ Українська залізниця обов`язків, передбачених, зокрема ст.ст. 115,116 КЗпП України, та є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Таким чином та враховуючи, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків перед позивачем, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» відмовити у повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

4. 07.10.2019 року надійшло клопотання представника відповідача, про доручення до матеріалів справи документів (а.с.65-72).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 23.09.2019 року (а.с.48), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він був прийнятий на роботу на посаду учня помічника складача поїздів станції "Микитівка" Донецької залізниці, з 08.07.2016 року прийнятий до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». (а.с.7-10).

7. Згідно до №» 4765/ДН-ос від 10.07.2017 року його було звільнено з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з компенсацією за невикористану відпустку - 38 днів (а.с.6).

8. Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.22-26), йому була нарахована заробітна плата у період:

-за березень 2017 року 5477 грн.68 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1885 грн. 68 коп., сума до виплати 4355 грн.76 коп.;

-за квітень 2017 року 4201 грн. 78 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 4124 грн. 92 коп., сума до виплати 3341 грн. 19 коп.;

-за травень 2017 року 2818 грн. 21 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 2568 грн. 35 коп., сума до виплати 2980 грн. 37 коп.;

-за червень 2017 року 1057 грн. 08 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1037 грн. 72 коп., сума до виплати 840 грн. 55 коп.;

-за липень 2017 року 17596 грн. 53 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 196 грн. 42 коп., компенсація за невикористану щорічну відпустку, у розмірі 38 днів 9747 грн.76 коп., вихідна допомога при звільненні 7226 грн. 70 коп. сума до виплати 14966 грн.63 коп.

9. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.74-86), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (код 40150216) за березень 2017 року становить 5477 грн. 68 коп., за квітень - липень 2017 року дані відсутні.

10. Згідно до наказу №92/ДС від 17.03.2017 року (а.с.29-31), встановлено простою по виробничому підрозділі "Станція Микитівка", встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу "Станція Микитівка".

11. Відповідно до довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки (а.с.35), за які надається компенсація під час звільнення ОСОБА_1 , кількість днів невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 38.

12. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №1081/2 від 01.10.2019 року (а.с.68) вбачається, що за період березень - липень 2017 року останньому нарахована заробітна плата лише за березень у розмірі 1804 грн. 27 коп., до виплати -1804 грн. 27 коп.

13. З листа АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" №1081 від 01.10.2019 року вбачається, що станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень-липень 2017 року відсутня. (а.с.66-67).

V. Оцінка суду.

14. Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

15. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

16. Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

17. Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

18. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

19. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

20. Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

21. Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

22. Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

23. Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

24. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

25. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

26. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

27. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

28. Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

29. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих до суду документів ОСОБА_1 дійсно працював у Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця» заступником начальника станції "Микитівка". 17 липня 2017 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено Копією трудової книжки. ( а.с.7-10).

30. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

31. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма №П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №243/5469/17, провадження №61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

32. Суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, починаючи з квітня 2016 року, а позивача звільнено 17 липня 2017 року.

33. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Наданий суду Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

34. Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17 липня 2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

35. Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем розрахункові листи за період березень - липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, а також Наказ про звільнення позивача з роботи, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.

Щодо ненадання позивачем оригіналу наказу про звільнення, а лише його копії, суд вважає дану обставину такою, що не породжує сумнівів щодо його достовірності, оскільки копія зазначеного наказу є належним доказом, тому, що він узгоджується з відомостями внесеними у трудовій книжці та з розрахунками по заробітній платі позивача, а також не оспорюється відповідачем.

36. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за 38 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

37. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

38. Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

39. Наявність невикористаних днів відпустки ОСОБА_1 підтверджується наказом (розпорядженням) № 4765/ДН-ос від 10.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.6) та довідкою-розрахунком невикористаних днів відпустки (а.с.35), за які надається компенсація під час звільнення ОСОБА_1 , кількість днів невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 38, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

40. Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

41. Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 №4765/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.6), позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку. Така допомога не була йому виплачена і зазначена обставина за наявними матеріалами справи відповідачем визнається.

42. У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що право позивача на отримання компенсації за 38 днів невикористаної щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку є безспірним, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

43. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

44. З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 25 471грн. 58 коп., з урахуванням частково виплачених сум за березень 2017 року, в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 38 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

45. Таким чином вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 471 грн. 58 коп., оскільки саме зазначена сума вираховується з наданих позивачем розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - липень 2017 року.

46. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

47. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2019рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року у сумі 1921 грн.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 19.09.2019 року, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 632 грн. 40 коп., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 25 471грн. 58 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 38 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з 25 471грн. 58 коп., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 632 грн. 40 коп. Отримувач коштів: Слов`янске УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця», заборгованості по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року, а саме за березень 2017 року, у розмірі 5477 грн. 68 коп. - відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03.12.2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко