Рішення № 86080157, 04.12.2019, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1338/18

№ провадження 2/196/32/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої - судді Гудим О.М.,

за участю секретаря - Шевченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 24.01.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 14700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладенні Договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Заявою ОСОБА_1 підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Договору позичальник зобов`язується у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 10.07.2018 року має заборгованість 23122,81 грн., яка складається з наступного:

- 13096,87 грн. - тіло кредиту;

- 8148,66 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 300,00 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1077,28 грн. - штраф (процентна складова).

Пунктом 1.1.7.11 Договору передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладені обставини та посилаючись на норми ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач прохає стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року в розмірі 23122,81 грн., а також судові витрати по справі в сумі 1762,00 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 прохав відмовити у задоволенні позову, повернути йому незаконні утримані кошти з його заробітної плати в сумі 27500,54 грн., переглянути АТ КБ "Приватбанк" всі розрахунки та видати йому довідку про сплату кредиту в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

24 січня 2014 року він дійсно отримував кредит в АТ КБ "Приватбанк" в сумі 525,00 грн., але даний кредит з відсотками він погасив повністю 16.03.2016 року.

З 01 листопада 2016 року та по 18 жовтня 2018 року (по день направлення відзиву до суду) він перебував на військовій службі, є учасником бойових дій.

До отримання позовної заяви він жодних письмових повідомлень від АТ КБ "Приватбанк" стосовно боргу не отримував.

Крім того, зігідно з позовною заявою Позичальнику кредит був наданий 24.01.2014 року на строк 12 місяців, а саме 24.01.2015 року. З 2015 року АТ КБ "Приватбанк" мав можливість звернутися до суду у разі його заборгованості по кредиту.

При цьому, банком на підтвердження начебто його боргу до суду подані розрахунок заборгованості, копія заяви позичальника, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, виписка за період з 24.01.2014 року по 10.07.2018 року, які не можуть підтверджувати факт існування за ним заборгованості, оскільки не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, не відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не можуть підтверджувати існування будь-яких фінансових операцій.

Також, він не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими. Відсутні листи банку про підняття ставки кредиту, хоча це необхідно робити за 15 днів до підняття ставки по кредиту.

22.03.2016 року ним поповнено картку на суму 4210 грн. та 23.03.2016 року на суму 14700 грн. та закрита "миттєва розстрочка", проте починаючи з квітня 2016 року нараховується щомісяця 802,38 грн. (щомісячний платіж - 322,66 грн. та щомісячна комісія - 448,98 грн., що в сумі становить 771,64 грн., але утримується 802,38 грн.). Також, йому безпідставно нараховано 23269,02 грн. і це при тому, що він є військовослужбовцем і користується згідно з діючим законодавством в особливий період звільненням від сплати відсотків, комісій, штрафів та пені. Також, з нього незаконно утримувались кошти з заробітної плати протягом 2017-2018 р.р. (сума 17174 грн.).

У відповіді на відзив на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ КБ "Приватбанк" Гаренко Н.В. вказала, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Умови та Правила надання банківських послуг ,а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з умовами та Тарифами є договором надання банківських послуг.

Для підтвердження наявності заборгованості за відповідачем надають суду виписку про рух коштів, з якої чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної інформації). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. По даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. В даному випадку необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані.

Твердження відповідача, що його заборгованість за кредитною карткою була погашена в повному обсязі є помилковими, оскільки заборгованість було переведено на сервіс "Миттєва розстрочка", яка була підключена до картки позичальника.

Списання коштів та підвищення відсоткової ставки проводилися Банком відповідно до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами.

Особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 02 травня 2014 року, з 07 травня 2014 року по 21 червня 2014 року, з 24 липня 2014 року по 07 вересня 2014 року, з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Відповідно до наданих відповідачем доказів вбачається, що особа фактично перебуває з 01 листопада 2016 року по листопад 2018 року на військовій службі, тобто в межах строку, який не входить до особливого періоду.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що згідно рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За викладених обставин та в зв`язку з існуванням цивільно-правового спору між АТ КБ «Приватбанк» і ним, який виник з поданого банком позову про стягнення з нього так званої заборгованості в розмірі 23122,81 грн. за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року, він вимушений звернутися до суду із зустрічним позовом про захист права споживача і вимагати визнання кредитного договору недійсним та стягнення коштів в порядку застосування правових наслідків недійсності правочину. Зазначає, що про порушення своїх прав і інтересів він дізнався саме після одержання позовної заяви від АТ КБ «Приватбанк».

Свої вимоги банк обґрунтовує тим, що він з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 24.01.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 14700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, тим самим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Проте, копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку», які додані до позовної заяви, йому особисто не надавались. Вважає, що так званий «кредитний договір № б/н від 24.01.2014 року" повинен бути визнаний недійсним з таких підстав.

Як передбачено п. 3,4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обгрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Як вбачається з інформації, яка міститься в його Анкеті-заяві, при її підписанні та погодженні він висловив бажання оформити на своє ім`я кредит шляхом проставлення відповідних відміток у заяві.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву. Крім того, підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатись договором в розумінні положень ст. 626 ЦК України, оскільки вона не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема у заяві відсутні відомості про зобов`язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розміру кредиту та умови кредитування, зобов`язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, не вказано вид платіжної картки, суму ліміту кредитування. Зміст зазначеної Анкети-заяви зводиться до того, що він лише висловив бажання на отримання кредиту та/чи кредитної карти, що не може вважатись обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до положень ст. ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Істотними умовами є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним, вони відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов`язки, які покладаються на сторони за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов`язкової сили для сторін. Істотними умовами договору є також такі умови, які прямо не названі у нормативних актах, але конче потрібні для договору даного виду.

У випадку не ознайомлення позичальника із зобов`язаннями щодо суми кредиту, умов сплати кредитних коштів порушується закладений в договірному праві принцип прозорості кредитних відносин та ясності стосовно того, які суми коштів позичальник повинен повернути банку, періоди, обсяги таких оплат.

Таким чином, він не був ознайомлений з умовами кредитування та підписував лише Анкету-заяву без зазначення в ній суми кредитного ліміту, виду платіжної картки, у зв`язку з чим істотних умов договору досягнуто не було, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Протягом періоду з 24.01.2014 року по 16.08.2018 року за оспорюваним кредитним договором ним було одержано від банку 88980,91 грн. (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 91 коп.), в цей же період часу банком було одержано від нього за недійсним договором 119959,24 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 24 коп.). Підрахунки є результатом проведених ним арифметичних дій за даними, які містяться в розрахунках заборгованості за договором № б/н від 24.01.2014 року, доданих до позовної заяви, а також Виписках, доданих до письмової відповіді на відзив.

Різниця між одержаними грошовими сумами за недійсним договором ним від банку і банком від нього склала 33978,33 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень 33 коп.). Ця сума для нього є збитками, які виникли у зв`язку із вчиненням недійсного правочину. Його втрати (збитки) у зв`язку з виконанням недійсного правочину підлягають повному відшкодуванню на підставі частини другої статті 216 ЦК України.

Так, згідно приписів ч.2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Враховуючи вищевикладені обставини, прохає визнати недійсним кредитний договір № б/н від 24.01.2014 року між ним та АТ КБ "Приватбанк"; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь 33978,33 грн. в порядку застосування правових наслідків недійсності правочинів (стаття 216 ЦК України), а також судові витрати покласти на АТ КБ «Приватбанк».

У своємі відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 прохала суд відмовити у зустрічному позові та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Кредитний договір укладений із ОСОБА_1 складається із Заяви позичальника, Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку.

Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами свідчить підпис ОСОБА_1 в заяві позичальника.

На підставі ч.1 ст.634 ЦК України, підписавши заяву позичальника, відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов`язковим, так само не обов`язково і підписання Тарифів Банку.

ПАТ КБ "Приватбанк" додав до позовної заяви саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи з якими було ознайомлено відповідача. Більше того, відповідач підтвердив, що зобов`язується регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів - платіжних карт, регулюється, зокрема, наступними правовими актами: Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про банки і банківську діяльність"", Законом України "Про електронний цифровий підпис", постановою НБУ №705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи вимагає інших (не паперових) підтверджень видачі кредитних коштів. У постанові НБУ №705 вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат, тощо. Таким чином, Приватбанком були надані суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Посилання ОСОБА_1 на відшкодування збитків є безпідставним, оскільки відповідно до виписки по рахунку, останній має заборгованість перед банком. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. ПАТ КБ "Приватбанк" надав суду докази щодо наявності заборгованості за Договором, ОСОБА_1 , в свою чергу, не спростував докази надані Банком щодо цього факту.

Кредитний договір, укладений між Банком та ОСОБА_1 24.01.2014 року, тому саме з цієї дати Позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 24.01.2017 року. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом в 2019 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

ПАТ КБ "Приватбанк" просить застосувати суд до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив ПАТ КБ "Приватбанк" на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 вказав, що він не був ознайомлений з умовами кредитування та підписував лише Анкету-заяву без зазначення у ній суми кредитного ліміту, виду платіжної картки, у зв`язку з чим істотних умов договору досягнуто не було, що слугує підставою для визнання правочину недійсним.

Протягом періоду з 24.01.2014 року по 16.08.2018 року за оспорюваним кредитним договором ним було отримано від Банка 88980,91 грн., в цей же період часу Банком було одержано від нього за недійсним договором 119959,24 грн. Різниця між одержаними грошовими сумами за недійсним договором ним від Банку і Банком від нього складає 33978,33 грн. Тобто, за недійсним правочином Банк отримав від нього на 33978,24 грн. більше, ніж він одержав від Банку за тим же недійсним правочином. Ця сума для нього є збитками, які виникли у зв`язку із вчиненням недійсного правочину. Його витрати (збитки) у зв`язку з виконанням недійсного правочину підлягають повному відшкодуванню на підставі ч.2 ст.216 ЦК України.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ПАТ КБ "Приватбанк" - ОСОБА_4 . ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю та прохав їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав та прохав у їх задоволенні відмовити повністю.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали та позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали повністю та прохали їх задовольнити повністю.

Суд, заслухавши доводи представника позивача за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом, пояснення відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 24.01.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримав кредит у розмірі 14700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.9).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які не підписані саме відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 на жодній сторінці цих Тарифів, Умов та правил.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 липня 2018 року становить 23122,81 грн. і складається із: 13096,87 грн. - тіло кредиту; 8148,66 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 300,00 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1077,28 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 24 січня 2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 січня 2014 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача за первісним позовом належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем за первісним позовом при розгляді даної справи.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 січня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11 вересня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу за первісним позовом Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем за первісним позовом Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в Постанові від 03 липня 2019 року в цивільній справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 січня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також, слід зазначити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24 січня 2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 13096,87 грн., задовольнивши таким чином позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" за первісним позовом частково. В іншій частині позову слід відмовити, оскільки вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, є необгрунтованими та непідтверджені належними письмовими доказами.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що останній звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 24.01.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 14700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Також, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 14700,00 грн. підтверджуєтся випискою з банківського рахунку останнього, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку ОСОБА_1 - баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції) (а.с.74-77).

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на ту обставину, що заборгоаність за кредитним договором №б/н від 24.01.2014 року була погашена ним через "Миттєву розстрочку", спростовуються тим, що "Миттєва розстрочка" - це сервіс, який дозволяє погашати заборгованість рівними частинами, списання яких відбувається один раз на місяць з кредитної картки. Сервіс "Миттєва розстрочка" була підключена до картки Позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Отже, через сервіс "Миттєва розстрочка" заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2014 року ОСОБА_1 не була погашена, а лише змінилися умови її погашення.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували недійсність, укладеного між ним та Банком кредитного договору №б/н від 24.01.2014 року, суду не надано.

При цьому, судом встановлено, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» порушив вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Проте, на момент укладення договору ОСОБА_1 розумів, що отримує кредит, внаслідок чого набув не лише договірні права, а й обов`язки щодо повернення Банку фактично отриманих грошових коштів в кредит.

Відповідно до положень ч.2 ст.1056 ЦК України позивач за зустрічним позовом мав право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця, але зазначеним правом не скористався.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом не встановлено підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Тому, враховуючи викладене, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» за первісним позовом з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. При цьому, оскільки позивач за зустрічним позовом був звільнений від сплати судового збору за законом, та приймаючи до уваги те, що в задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати у цій справі за зустрічним позовом відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , як з боржника, на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13096 (тринадцять тисяч дев`яносто шість) грн. 87 коп., та судові витрати: судовий збір в сумі 1762 грн., а всього 14858 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 87 коп.

В іншій частині первісного позову відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача - відмовити.

Судовий збір за зустрічним позовом віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 04 грудня 2019 року.

Головуюча: О.М.ГУДИМ