Рішення № 86079469, 03.12.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/6629/17

2/221/718/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.;

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, заявою від 26.04.2019 року збільшив свої позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь суму боргу в розмірі 57000 гривень, з урахування індексу інфляції 37678 грн., проценти за користування кредитом 87000,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 17 січня 2016 року він надав відповідачу ОСОБА_4 позику на суму 63000,00 гривень зі сплатою 4% за кожен місяць користування позикою, про що остання власноруч склала розписку. Гроші зобов`язалась повернути за першою вимогою. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути борг, однак остання борг не повертає, проценти не сплачує.

27.03.2018 року ухвалою Волноваського районного суду Донецької області відкрито провадженні у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначену до розгляду в судовому засіданні.

17.05.2018 року Волноваським районним судом по справі ухвалено заочне рішення.

12.06.2018 року ухвалою Волноваського районного суду Донецької області заочне рішення від 17.05.12018 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

28.11.2018 року ухвалою Волноваського районного суду Донецької області позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 257 ЦПК України.

13.02.2019 року постановою Донецького апеляційного суду скасовано ухвалу Волноваського районного суду від 28.11.2018 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнала частково, зазначаючи наступне. Фактично 63000 грн. у борг у ОСОБА_3 взяв у 2014 році її син, який після початку бойових дій виїхав до Російської Федерації. Деякий час вона виплачувала борг за сина, в наступному за наполяганням позивача 17.01.2016 року власноручно написала розписку про отримання в борг грошей в сумі 63000 грн. під 4% річних,в який зобов`язалася повернути гроші за першою вимогою. 01.08.2016 року повернула позивачу 17000, 00 грн., та 11.02.2017 року повернула 6000 грн., про що маються розписки. Просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, з урахуванням повернутих 23000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Лісодід О. В. підтримали уточненні позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач пояснив, що син відповідачки дійсно, ще до початку бойових дій на сході країни брав в нього грошові кошти у борг, які до теперішнього часу не повернув. Проте і відповідачка ОСОБА_4 взяла у нього в борг гроші в сумі 63000 грн. згідно вказаної розписки. Для яких цілей, йому не відомо. Позивач визнає, що відповідач повернула йому 6000 грн. в рахунок боргу за розпискою. А також повернула 17000 грн. в рахунок попереднього боргу її сина, тому він не визнає вказану суму як повернуту відповідачкою за її боргом.

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, надавши пояснення аналогічні, викладеним у відзиві, наполягала на тому, що повернула позивачу борг на загальну суму 23000 грн.

Суд, вислухавши у судовому засіданні сторони, їх представників, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм оцінку в їх сукупності, доходить висновку про частково задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2016 р. позивач надав відповідачки ОСОБА_4 позику на суму 63000,00 гривень зі сплатою 4% за кожен місяць користування позикою, про що остання власноручно склала розписку. Гроші зобов`язалась повернути за першою вимогою (а.с.4).

Згідно оригіналу розписки 01.08.2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 в рахунок боргу ОСОБА_5 частину боргу та відсотки в сумі 17000 грн. (а.с. 111).

Не зважаючи на позицію позивача ОСОБА_3 , що вказана сума грошей отримана ним від відповідачки в рахунок боргу її сина ОСОБА_5 , а не в рахунок її боргу за розпискою, суд зараховує цю суму як повернуту відповідачкою позивачу. До таких висновків суд доходить виходячи з того, що гроші в сумі 17000 грн. повернуті позивачу особисто відповідачкою ОСОБА_4 , в матеріалах справи наявна лише розписка про отримання грошей останньою та не підтверджено жодними доказами отримання грошей у борг її сином ОСОБА_5 А тому у суду вістуні підстави вважати цю суму повернутою в рахунок боргу ОСОБА_5 .

Згідно оригіналу розписки від 11.02.2017 року, наданою ОСОБА_4 , ОСОБА_3 отримав 6000 грн. за липень – листопад (а.с. 110).

Позивачем у судовому засіданні визнано, що вказану суму грошей він отримав від ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за розпискою.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожан сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів ( суму позики)… Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей.

У відповідності з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства, з урахуванням встановлених судом обставин та обставин визнаних сторонами, суд вважає, що на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню сума боргу у розмірі 40000 грн., з урахуванням повернутих 6000 грн. та 17000 грн. (63000-6000-17000), з урахування індексу інфляції 19552,69 грн., яка підтверджена розрахунком позивача, який перевірений судом. А також проценти за користування позикою 69700грн., виходячи з наступного розрахунку: за період з 17.01.2016 по 01.08.2016 з суми боргу 63000грн.х4%х6,5міс.=16379грн; за період з 02.08.2016 по 11.01.2017 з суми боргу 46000 грн. х 45 х 5,5міс.=10120 грн.; за період з 12.01.2017 по 23.04.2019 з суми боргу 40000 грн. х 45 х 27 міс. = 43200 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору пропорційно заявленим вимогам.

Встановлено, що при зверненні до суду та уточненні позовних вимог позивач оплатив судовий збір в розмірі 1831,80 грн. за ціною позову 183179,53 грн..

Оскільки під час розгляду справи загальна сума стягуваних коштів складає 147378, що становить 80,46% , то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки, складає 1473,87 грн. (1831,80*80,46%:100).

Крім того, ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, до яких відносяться згідно ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на наведені правові норми, враховуючи надані позивачем розрахунок розміру витрат на надання правничих послуг, квитанцію про оплату таких послуг, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 500,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, 553,554, 625, 1046, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики 40000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції 37678,00 грн., проценти за користування позикою в сумі 69700,00 грн., а всього 147378,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1473,87 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Повний текст рішення складений 03 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т.В. Безрук