Рішення № 86077077, 20.11.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7373/17

Провадження № 2/202/144/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно матеріальний збиток в розмірі 190786 грн. 92 коп.; з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. та пропорційно судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 вересня 2017 року приблизно о 21 год. 10 хв. по пр. Слобожанському у м. Дніпро в районі е/о №6, з вини водія ОСОБА_6 , який керував транспортним засобом - автомобілем «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого належний позивачу автомобіль «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а позивач відповідно матеріального збитку. Власником транспортного засобу є ОСОБА_5 . Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.1017 року по справі №202/6420/16-п за якою постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.06.2017 р., було залишено без змін, якою було визнано водія автомобіля «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власником автомобіля «Audi 4», 2004р.в. д/н НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом АІ/9752712 від 29.06.2016 року (строк дії з 30.06.2016 року по 29.06.2017 року) з лімітом відповідальності 100000 грн. Відповідно до Висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №4994 від 13.10.2017 року, складеного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 , становить 289 186,92 грн. Крім того за підготовку та складання даного висновку №4994 від 13.10.2017 р. позивач сплатила експерту 1600,00 грн.

Оскільки позивачу було нанесено матеріальний збиток з вини водія транспортного засобу «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , де відповідальність водія була застрахована у розмірі ліміту страхового відшкодування у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», та шкода не відшкодована тому позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2017 року, справа розподілена судді Волошину Є.В., провадження у справі було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошина Є.В. від 17.11.2017 року.

12.01.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 12.12.2017 року позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 100000,00 грн. за нанесену йому матеріальну шкоду з боку відповідачів у розмірі ліміту відповідальності через спричинення дорожньо - транспортної пригоди. Просила суд: стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 190786 грн. 92 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу та пропорційно судові витрати до задоволених позовних вимог.

23.01.2018 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надала суду відзив на позовну заяву в якому вказали, що лише через рік 09.08.2017 року потерпіла особа звернулася до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із письмовим повідомленням про настання страхового випадку на надала відповідні пояснення. Оскільки позивач – ОСОБА_4 прострочила подання заяви про настання страхового випадку майже на 1 рік, то, відповідно, і строк прийняття страховиком рішення по справі збільшився на цей термін. 11.12.2017 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн. (ліміт відповідальності). Отже, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у повному обсязі виконало взяті зобов`язання за укладеним полісом ОСЦПВВНТЗ у відповідності до прямих норм чинного законодавства. Звернули увагу суду, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», сплатило потерпілому 100000,00 грн. в передбачений законом строк, не порушило жодних прав позивача, тож відсутні і підстави для стягнення із Страховика судових витрат по справі. Просили суд в позові відмовити в повному обсязі та розглядати справу у відсутності представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

27.02.2018 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_6 , в якому звернув увагу суду на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 10.09.2016 року, а не 10.09.2017 року, як зазначає позивач. Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 не був власником автомобіля «Audi 4», 2004р.в. д/н НОМЕР_1 та ніколи не передавав цей автомобіль йому в користування. Зазначений автомобіль завжди був його приватною власністю і ОСОБА_5 ніякого відношення до цього автомобіля та ДТП не має. Отже ОСОБА_5 є неналежним відповідачем по справі. Також зазначив, що він є невинуватим у зазначеному ДТП. Також позивач у позовній заяві не зазначив чи відремонтований автомобіль на момент подання позовної заяви, чи ні. Вважає, що позивач не довів ті обставини, на які вона посилається, як на підтвердження своїх вимог та просив в позові відмовити.

27.02.2018 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_5 в якому звернув увагу, що він ніколи не був власником автомобіля «Audi 4», 2004р.в. д/н НОМЕР_1 та є неналежним відповідачем по справі. Просив суд в позові відмовити.

23.04.2018 року від представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ОСОБА_3 надійшов відзив на уточнену позовну заяву. Просив суд відмовити в позові.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2018 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ОСОБА_3 було призначено автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строком на п`ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018 року, справа розподілена судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2019 року прийнято до провадження та розгляду цивільну справу, поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилалися на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві. Зазначили, що в позовній заяві та в уточненій позовній заяві було помилково вказано дату ДТП 10.09.2017 року, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася 10.09.2016 року.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в відзивах на позов.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 10 вересня 2016 року близько 21 год.10 хвилин водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 по пр. Слобожанському у м. Дніпро в районі е/о 6 не вибрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_3 2014 НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8 В результаті ДТП транспортний засіб «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. ДТП сталося з вини водія ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Audi 4», 2004р.в. д/н НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 року, яка залишена без змін Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2017 року.

Автомобіль «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 , належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, право власності зареєстровано за ним з 23.06.2016 року.

Автомобіль «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 , належить позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №4994 від 13.10.2017 року складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 , становить 289 186,92 грн. Вартість відновлювального ремонту 387564,23 грн.

Відповідно до Висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 6922 від 08.10.2018 року, складеного, експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 247096,08 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 214618,17 грн. Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 в пошкодженому стані становить 32477,91 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власником автомобіля «Audi 4», 2004 р.в., д/н НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом АІ/9752712 від 29.06.2016 року (строк дії з 30.06.2016 року по 29.06.2017 року) з лімітом відповідальності 100000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № ЗР075785 від 11.12.207 року, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхове відшкодування ОСОБА_4 в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 , становить 289 186,92 грн. та позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 100000,00грн., що відповідає вимогам ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що пошкоджений автомобіль Автомобіль «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_2 на даний час не відремонтовано та ринкова вартість автомобіля «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер НОМЕР_3 2014 НОМЕР_4 в пошкодженому стані становить 32477,91 грн.

Виходячи із вищевикладеного, не відшкодований збиток складає 156709 грн. 01 коп. (289186,92 грн. - 100000,00 грн. - 32477,91 грн. = 156709,01 грн.)

Суд критично відноситься до твердження відповідача ОСОБА_6 про те, що він не винуватий в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 10.09.2016 року за участю двох автомобілів «Audi 4», 2004 р.в. д/н НОМЕР_1 та «Volkswagen POLO», 2014 р.в., держ. номер АЕ 2014 НОМЕР_4 , оскільки вина ОСОБА_6 встановлена постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017 року, яка залишена без змін Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже в судовому засіданні встановлено, що винним в дорожньо-транспортній пригоді визнано водія ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Audi 4», 2004 р.в., д/н НОМЕР_1 , який і є власником автомобіля.

В зв`язку з цим, позивач у відповідності до ст.ст.1192,1194 ЦК України набув право на стягнення з відповідача ОСОБА_6 різниці між фактичною вартістю матеріального збитку і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та не вбачає законних підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_5 , оскільки він не був власником автомобіля «Audi 4», 2004 р.в., д/н НОМЕР_1 .

За вказаних обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 156709,01 грн. та не вбачає підстав для стягнення витрати на оплату експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 600,00 грн., оскільки суду не надано квитанцію щодо оплати.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування їй витрат на правову допомогу в сумі 20000,00 грн., то суд при цьому виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано договір №2310 НК/17 про надання юридичних послуг від 23.10.2017 року, акт передоплати №1/НК/17 від 23.10.2017 року, згідно з яким замовник та виконавець дійшли згоди по якості та об`єму послуг у повному обсязі. Передоплата складає 20000,00 грн. Оплата підтверджується квитанціями від 27 жовтня 2017 року на суму 20000,00 грн. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_6 та не вбачає законних підстав для стягнення зазначених витрат з ОСОБА_5 , який є неналежним відповідачем по справі та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки право позивача ними не порушено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У порядку статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача підлягає відшкодуванню судові витрати сумі 3107 грн. 87 коп.

Керуючись: ст.ст.11,12,22,511,636,988,990,1172,1187,1188,1192,1194 ЦК України, ст.ст.6,22,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-82,141,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ), Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (м. Київ, вул. Глибочицька, буд.44, ЄДРПОУ 24175269) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 156709 грн.01 коп. (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`ять грн. 01 коп.)

Стягнути з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по справі в розмірі 23107 грн.87 коп. ( двадцять три тисячі сто сім гривен 87 коп.), які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.00 коп. та судового збору у розмірі 3107 грн.87 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 02 грудня 2019 року.

Суддя: Л.П. Слюсар