Рішення № 86076186, 03.12.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/8552/18

Провадження № 2/200/1437/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, завданих внаслідок кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

В подальшому, позовні вимоги уточнив, остаточно визначивши відповідачами у справі - ОСОБА_2 та Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське».

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.10.2018 року, обґрунтовані наступним.

26 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Dacia Logan держномер НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка в результаті ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вироком суду від 20.10.2016 року відповідач-1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання. ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпіла ОСОБА_3 померла. Позивач є чоловіком померлої. На момент скоєння ДТП відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СТ «Іллічівське». На сьогоднішній день відповідач-2 у встановленому порядку не припинив свою діяльність, та його не визнано банкрутом, а тому страховик зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду в рамках ліміту відповідальності. 05 жовтня 2016 року відповідач-1 сплатив позивачу 200000 грн. компенсації за понесені ним матеріальні витрати на лікування дружини. Проте за період з 05.10.2016 року по квітень 2017 року позивачем біли понесені матеріальні витрати в загальному розмірі 225197,88 грн., а саме: витрати на лікування, діагностику, перевезення, протезування потерпілої, медичне піклування та догляд, оскільки потерпіла внаслідок ДТП потребувала постійного стороннього нагляду - всього 174137,18 грн., з них витрати на ліки - 70016,67 грн., витрати на оплату послуг обслуговуючого персоналу - 60120,51 грн., витрати по перевезенню реанімобілем - 44000,00 грн.; а також витрати на поховання - 32060,70 грн., з яких витрати на похоронний обряд, оренду катафалка, 2 автобусів, поминальний обід - 22560,70 грн., замовлення та встановлення надгробного пам`ятника - 9500,00 грн. Також було витрачено 19000 грн. на правову допомогу, надану адвокатом Данілік І.М. потерпілому. Вказує, що страховик має відшкодувати позивачу: витрати на лікування, діагностику, перевезення, протезування потерпілої, медичне піклування та догляд - в сумі 174137,18 грн., витрати на поховання - 32060,70 грн., моральну шкоду - 16536,00 грн., а всього 222733,88 грн. Враховуючи, що ліміт відповідальності страховика згідно полісу ОСЦПВ становить 100000 грн., просить стягнути з відповідача-2 саме цю суму. Відповідно, з відповідача-1 має бути стягнуто різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто 122733,88 грн., а також 19000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. Крім того, з відповідача-1 підлягає стягненню моральна шкода, яка полягає в тривалих моральних стражданнях, хвилюваннях, пов`язаними з переживанням за здоров`я дружини, зусиллях, які покладено для її лікування. Вказує, що звівся нанівець увесь устрій нормального життя позивача, оскільки дружина потребувала цілодобового догляду, визнана інвалідом першої групи в зв`язку травмами, отриманими в ДТП, родина була змушена шукати донорів, медикаменти та кошти для врятування життя потерпілої. Розмір моральної шкоди оцінює в 150000 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд:

-стягнути з ПрАТ «СТ «Іллічівське» на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн.;

-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 141733,88 грн., та моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 150 000 грн.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду, прийнятою в судовому засіданні 25.02.2019 року, залучено до участі у справі співвідповідача ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, в якому вказав, що він 05.10.2016 року передав позивачу в рахунок погашення матеріальної шкоди 200000 грн. Вказані кошти були отримані від продажу квартири, яка належала йому та його матері. Зараз він з сім`єю проживає у матері, оскільки не має свого житла. Дружина не працює, дитина має проблеми зі здоров`ям, відповідач отримує мінімальну заробітну плату. Під час зустрічі 16.02.2017 року з позивачем, він пообіцяв позивачу перерахувати 500 грн., що і зробив 28.02.2017 року. Розписка, в якій значилось, що він зобов`язався виплачувати щомісячно по 500 грн., була ним написана під психологічним тиском позивача та його адвоката. Дізнавшись, що потерпіла померла, він перерахував позивачу 10 000 грн. в рахунок погашення моральної шкоди. Враховуючи, що він оплатив матеріальну та добровільно погасив моральну шкоду, просить у позові відмовити.

Відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське» відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

6 березня 2016 року, приблизно о 18.40 годин, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , рухався по АДРЕСА_1 .

У ході руху на зазначеній ділянці автодороги водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля, не вжив своєчасно заходів щодо зменшення швидкості та застосування екстреного гальмування, у результаті чого на проїзній частині дороги, на перехресті з вул. Каверіна, навпроти буд. № 162 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську , скоїв наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5 .

Своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3. «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, перелому скроневої кістки ліворуч з переходом на основу черепу, субдуральної гематоми у лівій скронево-тім`яній області, вогнища забиття-розтрощення у лівій лобній долі, зміщення речовини головного мозку праворуч, субарахноїдального крововиливу, забійно-різаної рани лобно-тім`яної області срединно, стану після носової кровотечі; закритої травми черева, забою передньої черевної стінки, гематоми навколо лівої нирки, забою лівої нирки, численних саден передньої черевної стінки; закритого вивиху лівого передпліччя у ліктьовому суглобі; закритого уламкового перелому ліктьового відростку та голівки променевої кістки праворуч; закритого перелому суглобової поверхні правої лопатки та перелому клювоподібного відростку; закритого перелому клубової кістки праворуч, лобкової та сідничної кісток ліворуч; масивної циркулярної рваної рани у верхній третині правого стегна з переходом в пахвинну складку з відшаруванням шкіри; закритого внутрішньо-суглобового уламкового перелому проксимального метаепіфізу правої великогомілкової кістки, багатоуламкового перелому голівки та шийки правої малогомілкової кістки; закритого перелому голівки лівої малогомілкової кістки, ушкодження колатеральних зв`язок лівого колінного суглобу; гематоми правої стопи.

За своїм характером виявлені у потерпілої ОСОБА_5 тілесні ушкодження, у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року у справі № 204/4384/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 268 КК України та призначено йому покарання.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року вирок суду змінено в частині відбування покарання.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт скоєння ДТП з вини відповідача ОСОБА_2 та завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 не потребує додаткового доказування.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у відповідача ПАТ «Страхова компанія «Іллічівське», що підтверджено полісом № АЕ/5794230, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.11.2015 року.

ОСОБА_3 є дружиною позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Стосовно права позивача на звернення до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів ст. ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За правилами ст. ст. 1167, 1168 та 1200 ЦК України, якщо деліктне зобов`язання виникло із факту смерті фізичної особи, кредиторами можуть бути чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), особи, що проживали однією сім`ю з особою, яка померла. Зазначені особи як кредитори мають право вимагати від боржника відшкодування моральної шкоди - завданої смертю фізичної особи. Крім того, суб`єкти, визначені в п. п. 1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі, обчислюваному виходячи з середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Відповідно до п. п. 27.1, 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином, у позивача наявні законні підстави для звернення до суду з зазначеним позовом.

Вирішуючи питання, хто з відповідачів та в якому обсязі має відшкодовувати завдану шкоду, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до п.27.1, 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст.1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, правомірними є вимоги позивача про стягнення з ПрАТ «СТ «Іллічівське» страхового відшкодування в межах страхового ліміту, а з відповідача ОСОБА_2 - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Щодо доведеності позовних вимог у частині розміру майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23.1, 24.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст.27.1, 27.3, 27.4, 27.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Позивачем надано до суду такі докази на підтвердження розміру матеріальної шкоди.

На підтвердження витрат на лікування, медичний догляд, транспортування потерпілої:

-копії товарних чеків із аптечних закладів (а.с.29-122,зв) на загальну суму 70016,67 грн.;

-витрати на оплату послуг доглядальниць, які підтверджені розписками медсестри ОСОБА_6 , спеціаліста-реабілітолога ОСОБА_7 , доглядальниці ОСОБА_8 (а.с. 123-126), договором від 09.06.2016 року, укладеним між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про надання послуг доглядальниці (а.с.127, 128) - на загальну суму 54290,00 грн.;

- перевезення хворої ОСОБА_3 (а.с. 132-134) на суму 44000 грн.

Необхідність здійснення вказаних витрат підтверджена медичною документацією, а саме епікризами, виписками із амбулаторної карти хворої ОСОБА_3 , виписними епікризами, виписками із історії хвороби, результатами медичних досліджень, довідкою до акта огляду МСЕК від 21.09.2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього нагляду (а.с. 144-156).

Таким чином, підтвердженою документально є сума витрат позивача на лікування, медичний догляд, транспортування потерпілої - 70016,67 грн.+54290,00 грн.+ 44000,00 грн. =168306,67 грн.

Стосовно підтвердження витрат на поховання суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на поховання позивач надав наступні докази:

-заказ-наряд від 13.03.2017 року на суму 9650 грн. - витрати на транспорт, обрядові послуги та предмети (а.с. 129);

- квитанцію на підтвердження витрат на поминальний обід - на суму 12910,70 грн. (а.с. 130);

- витрати на спорудження пам`ятника - на суму 9500 грн. (а.с.131)

Як передбачено ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, витрати на поминальний обід не є витратами на поховання померлого, а тому відшкодуванню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає підтвердженими витрати позивача на поховання у сумі 9650 грн.+ 9500 грн. = 19150 грн..

Всього підтверджено матеріальних витрат на суму 168306,67 грн.+ 19150 грн.= 187456,67 грн.

Крім того, як вже зазначалось вище, зі страховика підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Страховий випадок настав 26.03.2016 року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року становила 1378 грн.

Таким чином, відшкодуванню підлягає 12х1378 грн. = 16536,00 грн.

Отже, всього стягненню зі страховика на користь позивача підлягає 187456,67 грн.+ 16536,00 грн. = 203992,67 грн.

Разом з тим, як зазначалось вище, згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Отже, з ПрАТ «СТ «Іллічівське» підлягає стягненню на користь позивача 100 000 грн., а решта невідшкодованої суми 103992,67 грн. (203992,67 грн. - 100000 грн.) має бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 .

В матеріалах справи також наявна копія договору від 02.04.2016 року про надання юридичної допомоги, укладена між адвокатом Данілік І.М. та ОСОБА_1 , згідно якої адвокат прийняв на себе зобов`язання захищати права та законні інтереси ОСОБА_3 .

Вартість послуг за даним договором (п.3.1.) визачена сторонами шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 20.04.2016 року, ОСОБА_1 сплатив в момент її підписання 15000 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди - витрат на послуги адвоката Данілік І.М., підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 15000 грн.

05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 склав розписку, згідно з якою він передав ОСОБА_1 , а останній отримав гроші в сумі 200 000 грн. Зазначена сума є компенсацією в рахунок погашення матеріальної шкоди за фактом вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.03.2016 року, де постраждала ОСОБА_3 .

В розписці також вказано, що на 05.10.2016 року ОСОБА_1 претензій матеріального характеру до ОСОБА_2 не має. У випадку необхідності подальшого лікування наслідків вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та понесення відповідно додаткових витрат ОСОБА_3 або її чоловік ОСОБА_1 залишають за собою право звернутись з позовом про відшкодування моральної шкоди в загальному порядку, в рамках цивільного провадження, а ОСОБА_2 безумовно погоджується та не заперечує щодо даного факту.

Суд не може прийняти до уваги вказану розписку як доказ того, що відповідачем ОСОБА_2 оплачено матеріальні витрати позивача, про які йдеться в даному позові, оскільки як вбачається із наданих позивачем доказів, всі матеріальні витрати, понесені ним, які він просить стягнути з відповідачів, здійснені після 05.10.2016 року, в той час як зі змісту розписки слідує, що позивач не має претензій до відповідача саме станом на 05.10.2016 року, тобто витрати, які ним здійснені по цей день, відповідачем компенсовані у повному обсязі. Та обставина, що позивачем здійснювались матеріальні витрати на лікування та догляд потерпілої від злочину ОСОБА_3 і до 05.10.2016 року, не викликає сумніву у суду, оскільки їх необхідність випливає із тяжкості травм, отриманих потерпілою у ДТП, що сталась 26.03.2016 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково.

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Системно-правовий аналіз положень ч. ч. 1, 2 ст. 1167, ч. 5 ст. 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що відсутність вини володільця джерела підвищеної небезпеки звільняє його від обов`язку відшкодувати моральну шкоду лише в тому випадку, коли шкода заподіяна майну потерпілого. У випадку, коли така шкода заподіяна здоров`ю потерпілого або його життю, володілець джерела підвищеної небезпеки не звільняється від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця матеріальна шкода завдана не з його вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_3 отримала вкрай важкі травми, майже рік лікувалась, в результаті визнана інвалідом 1 групи, як не спроможна себе самостійно обслуговувати, та зрештою померла, у зв`язку з чим позивач як найближча його людина, зазнав тяжких душевних страждань та переживань. Суд погоджується з доводами позивача, що в результаті ДТП повністю змінився уклад життя позивача, який був змушений постійно піклуватися про хвору дружину, витрачати час, гроші та душевні сили на боротьбу за її життя.

Підсумовуючи наведене, виходячи з підстав пред`явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, а також обов`язку відповідача відшкодувати моральну шкоду, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума моральної шкоди є повністю обгрунтованою, та з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 150 000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу (а.с. 175-176) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Петренко М.Г. та ОСОБА_1 27 квітня 2018 року було укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого адвокат взяла на себе зобов`язання скласти позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірним идіями, надіслати позовну заяву до суду та представляти інтереси позивача в зв`язку з розглядом вказаної справи.

Згідно п.5. договору, сум гонорару за надання правової допомоги становить 5000 грн.

Разом з тим, позивачем не надано доказів щодо оплати ним суми у розмірі 5000 грн. за договором про надання правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція, платіжне доручення або інший банківський документ), в зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, завданих внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (Код ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса: 01033, м.Київ, вул.. Саксаганського, б.38-6, оф.12) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , суму страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 118 992,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 150 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на користь держави судовий збір у розмірі 1844,96 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску