Рішення № 86075212, 25.11.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/616/19

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/616/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромстал Україна”

вул. Новокостянтинівська, буд 4А, м. Київ, 04080

представник: Писаренко Максим Олександрович (адвокат)

вул АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Інстал”

вул. Борисенка, 47 А, м. Чернігів, 14037

про стягнення 5 056 802 грн

за участю

від позивача: Писаренка М.О. посвідчення № КВ3533 від 14.01.2015

від відповідача: Баранова О.В. ордер серія КС № 069149 від 30.09.2019 адвокат

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Інстал» про стягнення 2 476 653,37 грн, а саме: 2 023 266,00 грн боргу, 182 537,39 грн пені, 15 466,00 грн 3% річних, 202 326,60 грн штрафу, 53 057,38 грн інфляційних.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2019, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, заперечення на відзив.

У судовому засіданні 16.09.2019 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 30.09.2019.

У судовому засіданні 30.09.2019 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 15.10.2019.

У судовому засіданні 15.10.2019 суд протокольно постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 14.11.2019 та про відкладення підготовчого засідання до 04.11.2019.

У судовому засіданні 04.11.2019 суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2019.

У судовому засіданні 13.11.2019 суд протокольно постановив ухвалу про оголошення перерви до 25.11.2019.

У судовому засіданні 25.11.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору співробітництва № 0104/16-10 від 01.04.2016 та договору відповідального зберігання № 0140816-10З від 01.04.2016.

Як у позовній заяві, так і в усних поясненнях представник Позивача неодноразово наголошував, що підставою позову є невиконання Відповідачем як зберігачем зобов`язань щодо збереження майна та не повернення його Позивачу як Поклажодавцеві.

15.10.2019 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, оскільки позов є необґрунтованим.

Вказані позивачем у позові обставини не відповідають дійсності, відсутні правові підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості.

Надані позивачем в якості доказів інвентаризаційний опис станом на 31.12.2018, видаткові накладні не відображають справжню кількість товару, що знаходилась на відповідальному зберіганні, не підтверджують втрату відповідачем товару, переданого на відповідальне зберігання.

Додані позивачем видаткові накладні вказують на те, що товар було придбано відповідачем на підставі п. 6.4. Договору № 0104/16-10З від 01.04.2016 у позивача і цей товар було повернуто з відповідального зберігання.

Крім того, відповідач також посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення зазначених позивачем сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

01.11.2019 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 15.10.2019.

Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 5 056 802,00 грн заборгованості, а саме: 2 023 266,00 грн основної заборгованості, 2 580 149,00 грн неодержаного прибутку, 182 537,39 грн пені, 15 466,00 грн 3% річних, 202 326,60 грн штрафу, 53 057,38 грн інфляційних.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем у порядку та строки, визначені процесуальним законом, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача до розгляду.

На підставі вищевикладеного заява позивача про збільшення позовних вимог підлягає задоволенню, справа розглядається з врахуванням поданих заяв.

Відповідачем подано до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого останній проти заяви заперечує у повному обсязі.

Так, відповідач посилається на те, що сума збільшення (2 580 149,00 грн) не обґрунтована позивачем та відсутні правові підстави для стягнення цієї суми, як неодержаного прибутку.

Підставою для стягнення збитків, в тому числі і неодержаного прибутку, є порушення зберігачем умов договору відповідального зберігання. Але позивачем не подано до суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би підтверджував факт втрати чи неповернення відповідачем йому майна, переданого на відповідальне зберігання. Позивачем не доведено навіть сам факт знаходження товару у відповідача саме на відповідальному зберіганні на момент одностороннього припинення договору позивачем – 18.03.2019.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем необґрунтована належними, допустимими та достовірними доказами сума 2 580 149,00 грн, оскільки жодного опису товару, який знаходився на складі за адресою м. Чернігів, вул. Борисенка, буд.47-А за участю відповідача станом на 18.03.2019 не складалось, його зміст не погоджувався з відповідачем.

У судовому засіданні 25.11.2019 позивачем подано клопотання про повернення до підготовчого засідання та про залучення до матеріалів справи аудиторського висновку від 22.11.2019, проведений фірмою «Міла - Аудит».

Представник відповідача у судовому засіданні проти клопотання позивача заперечив.

Розглянувши клопотання позивача та заслухавши представників сторін з приводу заявленого клопотання суд зазаначає наступне:

Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що після відкриття розгляду справи по суті суд, зокрема з`ясовує наявність у учасників справи заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ч.2 ст.118 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування клопотання про повернення до підготовчого провадження представник позивача посилається на необхідність залучення додаткових доказів.

При цьому подане позивачем клопотання про долучення доказів не містить клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказу.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За таких обставин, клопотання позивача про повернення до підготовчого засідання задоволенню не підлягає, клопотання про долучення доказів суд залишає без розгляду, докази, додані до клопотання судом до розгляду не приймаються.

Представник Позивача зазначив, що він неодноразово наголошував на тому, що проводиться аудиторська перевірка і лише за її результатами можливо буде встановити наявність/ розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доках не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Письмових заяв від позивача про подання у інший ніж передбачено законом строк аудиторського висновку до суду не надходило.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення зобов`язань у сторін по суті спору, доведеність передачі майна на відповідальне зберігання, доведеність факту неотриманого прибутку, наявність факту неналежного виконання зобов`язань з боку відповідача та наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надані наступні докази:

- видаткові накладні за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року,

- лист-повідомлення за вих.№1803-1 від 18.03.2019,

- перелік товарів, що знаходяться на відповідальному зберіганні.

В якості доказів своїх заперечень відповідачем надано:

- реєстр актів приймання-передачі майна (повернення),

- акти приймання-передачі майна (повернення) за період з 02.01.2019 по 07.03.2019,

- додаткову угоду від 06.11.2018 до Договору відповідального зберігання № 0104/16-10З від 01.04.2016.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно – правове обґрунтування.

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Інстал» (Сторона-2) укладено договір співробітництва № 0104/16-10 (далі – Договір № 0104/16-10), відповідно до умов якого в порядку та на умовах передбачених цим договором, Сторони здійснюють діяльність, предметом якої є співробітництво з ведення Стороною -2 Бізнесу по системі Сторони -1, а також використання Комплексу Об`єктів інтелектуальної власності, в тому числі Комплексу прав на використання знаку для товарів і послуг та інформації про комерційний досвід (ноу-хау), а також реалізації Стороною-2 обладнання для систем опалення, водопостачання та сантехнічного призначення (далі - Товар) (п. 2.1. Договору № 0104/16-10).

Відповідно до п. 7.1. Договору № 0104/16-10 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року, а в частині розрахунків за договорами, що мають з ним безпосередній зв`язок, до повного виконання зобов`язань.

Розділом 8 Договору №0104/16-10 «Припинення/Розірвання Договору» сторони обумовили, що Сторона -1 має право в односторонньому порядку негайно розірвати Договір шляхом направлення Стороні-2 відповідного повідомлення у вигляді Договору про розірвання.

У разі розірвання або закінчення дії даного Договору Сторона-2 повинна сплатити всі платежі Стороні-1 за даним Договором та іншими Договорами, які мають безпосередній зв`язок з цим Договором, до дня розірвання або припинення дії даного Договору (у тому числі суму основного боргу та штрафні санкції передбачені Договором та Додатками до нього) (п. 8.3. Договору № 0104/16-10).

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (далі - Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Інстал» (далі - Зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 0104/16-10З (далі – договір № 0104/16-10З).

Відповідно до умов даного договору Поклажодавець передає Зберігачу на зберігання Майно, а Зберігач зобов`язується зберігати Майно та повернути його у схоронності (п.1.1. Договору № 0104/16-10З).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 0104/16-10З перелік та кількість Майна визначаються в залежності від обсягу вільного місця у Зберігача та потреб Поклажодавця та фіксується в Акті приймання-передачі Майна на відповідальне зберігання.

Приймання та повернення Майна оформлюється Актом приймання-передачі Майна на відповідальне зберігання за формою, визначеною у додатку №1 до цього Договору. Акт приймання-передачі Майна на відповідальне зберігання підписується уповноваженими представниками обох сторін та засвідчується їхніми печатками. Акт приймання- передачі на відповідальне зберігання є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.3.,2.4.,2.5. Договору № 0104/16-10З).

Відповідно до п. 2.6. Договору № 0104/16-10З Зберігач повинен повернути Майно Поклажодавцеві на першу вимогу останнього негайно або в строк, вказаний у вимозі Поклажодавця.

Якщо Майно не може бути повернене Зберігачем, Зберігач відшкодовує Поклажодавцеві вартість Майна у гривні з застосуванням валютного еквіваленту з таким розрахунком, щоб відшкодована Зберігачем сума на дату оплати відповідала вартості Майна, визначеній в євро за курсом НБУ на 9год.00хв. в дату оплати (п. 2.12. Договору № 0104/16-10З).

У випадку неповернення Майна Поклажодавцеві за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майна за кожен день затримки.

Крім пені, за порушення будь-яких грошових зобов`язань за Цим Договором Зберігач сплачує Поклажодавцеві штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми (п. 9.4., 9.6. Договору № 0104/16-10З).

Відповідно до п. 12.1. Договору № 0104/16-10З цей Договір має безпосередній зв`язок із Договором співробітництва № 0104/16-10 від 01.04.2016.

Як зазначає позивач, у період з моменту укладання договору зберігання до 07.03.2019 ним передавалось відповідачу майно на зберігання.

Відповідно до акту інвентаризації № РУ-0000037 від 31.12.2018 у відповідача станом на 31.12.2018 знаходились товарно-матеріальні цінності на суму 2 023 266,00 грн.

Листом № 1803-1 від 18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення договору співробітництва № 0104/16-10 від 01.04.2016 та одночасно, зокрема, про припинення договору відповідального зберігання № 0104/16-10З від 01.04.2016.

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до переліку товарів, що знаходяться на відповідальному зберіганні, вартість товарно-матеріальних цінностей, які не були повернуті позивачу, за ціною реалізації кінцевим споживачам (ринковою вартістю) складає 4 603 415 грн.

У зв`язку з чим неотриманий прибуток позивача становить 2 580 149,00 грн.

Позивачем за порушення відповідачем умов Договору № 0104/16-10З нараховано та пред`явлено до стягнення 182 537,39 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 15 466,00 грн 3% річних, 202 326,60 грн штрафу, 53 057,38 грн інфляційних.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 0104/16-10З.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.04.2016 було укладено договір відповідального зберігання № 0104/16-10З, який має безпосередній зв`язок із Договором співробітництва № 0104/16-10 від 01.04.2016.

Договір відповідального зберігання від 01.04.2016 № 0104/16-10З за своєю юридичною природою є договором зберігання, а відтак до спірних правовідносин застосовуються зокрема положення глави 66 Цивільного кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача, що грунтується на невиконанні відповідачем зобов`язань по збереженню майна, про стягнення заборгованості в загальній сумі 5 056 802,00 грн, яка включає в себе: 2 023 266,00 грн - суму вартості неповернутого майна, 2 580 149 грн – неодержаного прибутку (збитків), 182 537,39 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 202 326,60 грн штрафу, 15 466,00 грн 3% річних, 53 057,38 грн інфляційних за неналежне виконання відповідачем умов договору № 0104/16-10З від 01.04.2016.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949 ЦК України).

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Як убачається з умов спірного договору відповідального зберігання сторони визначили чіткий порядок передачі Майна на виконання договору як на зберігання, так і при поверненні товару, а саме: приймання та передача Майна оформлюється Актом приймання-передачі Майна на відповідальне зберігання за формою, визначеною в додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до зразку Акту приймання-передачі майна, останній містить, зокрема колонку «Вартість, грн».

Тобто саме в Акті приймання-передачі Майна сторони повинні визначити річ і вартість речі, як граничний розмір відшкодування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти приймання-передачі, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, на підтвердження факту передачі майна на зберігання до матеріалів справи не додані.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази – первинні документи (в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), що підтверджують факт передачі майна на зберігання в період з 2016 року по 07.03.2019.

Посилання Позивача на видаткові накладні як доказ передачі майна на відповідальне зберігання не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 8.5 Договору видаткова накладна (Додаток №5 до Договору) підтверджує факт передачі майна зберігачеві як покупцю товару після отримання оплати в повному обсязі з врахуванням пункту 6.4 Договору, а не як зберігачеві.

Крім того, умовами Договору погоджено порядок повернення майна, а саме заявлення вимоги з боку Позивача про негайне повернення майна або з визначенням строку (п.2.6 Договору). Зазначені положення Договору кореспондуються з положеннями ч.2, 3 ст.938 ЦК України.

Відповідно до ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Докази пред`явлення Позивачем як Поклажодавцем вказаної вимоги Відповідачу як Зберігачу майна в матеріалах справи відсутні.

Отже, не можливо встановити кількість речей, які зобов`язаний повернути зберігач без встановлення переліку та кількості речей, переданих на зберігання.

Позивач просить повернути вартість переданого на зберігання майна визначаючи її як заборгованість по Договору. Разом з тим, ст.951 ЦК України зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві збитки у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Докази втрати речей переданих на відповідальне зберігання в матеріалах справи відсутні.

Відтак, вимоги про стягнення 2 023 266,00 грн є необґрунтованими.

Вимоги про стягнення 182 537,39 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 15 466,00 грн 3% річних, 202 326,60 грн штрафу, 53 057,38 грн інфляційних задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так, відповідно до умов Договору зберігання Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майна за кожен день затримки та штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми.

Судом встановлено, що Позивач вимоги про повернення майна з відповідального зберігання не заявляв, відтак відсутня прострочка виконання зобов`язання з боку Відповідача, а отже і відсутні підстави для нарахування пені та штрафу.

Посилання Позивача на лист з вих. № 1803-1 від 18.03.2019 про розірвання договору не приймаються судом до уваги, оскільки зазначений лист не містить вимогу про повернення переданого майна на зберігання.

Крім того, умовами Договору про співробітництво та Договору про відповідальне зберігання чітко передбачено порядок розірвання Договору, а саме шляхом направлення Стороні-2 відповідного повідомлення, у вигляді Договору про розірвання (п. 8.2. № 0104/16-10 від 01.04.2016); шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення про таку відмову цінним листом з описом вкладення не менше як за 15 (п`ятнадцять) днів до запланованої дати припинення дії Договору (п. 3.4. Договору № 0104/16-10З від 01.04.2016).

Відтак, доводи Позивача про те, що Договір відповідального зберігання є розірваний не приймаються судом до уваги.

Вимога позивача про стягнення 2 580 149,00 грн неодержаного прибутку задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Окрім цього, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г/7, ЄДРСРУ № 73533016).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи у сукупності докази надані позивачем та обставини на підставі яких заявлено позовні вимоги, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вартості переданого на зберігання майна, а також суми неодержаного прибутку, а тому позовні вимоги в частині стягнення 4 603 415,00 грн грн задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що суд відмовляє в стягненні вартості переданого на зберігання майна, та суми неодержаного прибутку, а стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача перебуває у прямій залежності від стягнення вартості переданого на зберігання майна, суд залишає без задоволення похідні вимоги.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 118, 119, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна», код 32346937 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Інстал», код 40280441 про стягнення 5 056 802,00 грн відмовити.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 04.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен