Рішення № 86074258, 18.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019Справа № 910/12187/19Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг"доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"простягнення 592 217 грн 54 коп.Представники сторін: від позивача:Зарицький А.Д. - адвокат на підставі ордерувід відповідача:Ковтонюк Ю.А. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про стягнення 592 217 грн 54 коп., в тому числі: 320 106 грн 36 коп. пені, 53 790 грн 68 коп. 3 % річних та 218 320 грн 50 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 27.09.2018 № ЦЗВ-03-06418-01 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару в строк, у зв`язку з чим позивачем нараховано 320 106 грн 36 коп. пені, 53 790 грн 68 коп. 3 % річних та 218 320 грн 50 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12187/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2019.

30.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 17.10.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.11.2019.

07.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

У судове засідання 18.11.2019 з`явилися представники сторін та надали пояснення.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (замовник за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" (постачальник за договором) укладено договір поставки № ЦЗВ-03-06418-ОР (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до авто гальмівного обладнання).

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укразалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.

Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного Договору, включає: вартість продукції, тари, всі подати і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

За умовами пункту 4.3. договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 3 287 356 грн 83 коп. (три мільйони двісті вісімдесят сім тисяч триста п`ятдесят шість гривень, 83 коп.), крім того ПДВ 20 % - 657 471 грн 37 коп. (шістсот п`ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня, 37 коп.), що разом становить - 3 944 828 грн 20 коп. (три мільйони дев`ятсот сорок чотири тисячі вісімсот двадцять вісім гривень, 20 коп.).

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. при наявності документів, зазначених в п. 7.1. цього договору.

Пунктом 6.2. договору визначено, що датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018 р. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (пункт 13.7. договору).

Специфікацією № 1 до договору поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018 визначено найменування продукції, кількість, ціна та сума в грн з ПДВ, яка становить 3 944 828 грн 20 коп.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018 внесено зміни, зокрема, в пункт 4.3. договору, відповідно до якого загальна сума даного договору - 3 911 690 грн 51 коп. (три мільйони дев`ятсот одинадцять тисяч шістсот дев`яносто, 51 коп.), крім того ПДВ 20 % - 782 338 грн 10 коп. (сімсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять вісім гривень, 10 коп.), що разом становить - 4 694 028 грн 61 коп. (чотири мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі двадцять вісім гривень, 61 коп.).

Також, вказаною додатковою угодою пункт 13.7. договору поставки змінено та викладено в наступній редакції: «Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2019 р. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.»

Специфікацією № 2 до договору поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018 визначено найменування продукції, кількість, ціна та сума в грн з ПДВ, яка становить 749 200 грн 42 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 29.12.2018 № 430 на суму 3 907 827 грн 36 коп. та від 25.03.2019 № 86 на суму 749 200 грн 42 коп.; товарно-транспортних накладних від 29.12.2018 № Р429 та від 25.03.2019 № Р84, а також довіреностей на отримання товару від 29.12.2018 № Ф-839 та від 25.03.2019 № Ф-134.

10.01.2019 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 3 907 827 грн 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної. 02.04.2019 позивач зареєстрував податкову накладну на суму 749 200 грн 42 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. при наявності документів, зазначених в п. 7.1. цього договору.

Оплата за видатковою накладною від 29.12.2018 № 430 здійснена відповідачем 11.05.2019 на суму 1 953 913 грн 68 коп. та 30.07.2019 на суму 1 953 913 грн 68 коп.; оплата за видатковою накладною від 25.03.2019 № 86 здійснена відповідачем 25.07.2019 на суму 374 600 грн 21 коп. та 22.08.2019 на суму 374 600 грн 21 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку позивача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати поставленого товару в строк за договором поставки № ЦЗВ-03-06418-01 від 27.09.2018, позивачем нараховано відповідачу 320 106 грн 36 коп. пені, 53 790 грн 68 коп. 3 % річних та 218 320 грн 50 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.6. договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 10.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за такими періодами:

- за видатковою накладною від 29.12.2018 № 430 на суму 3 907 827 грн 36 коп. за період з 25.01.2019 по 29.07.2019 з урахуванням часткової оплати 11.05.2019 на суму 1 953 913 грн 00 коп.

- за видатковою накладною від 25.03.2019 № 86 на суму 749 200 грн 42 коп. за період з 18.04.2019 по 21.08.2019 з урахуванням часткової оплати 25.07.2019 на суму 374 600 грн 21 коп.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати отриманої продукції становить 313 682 грн 55 коп., в тому числі:

- 273 574 грн 70 коп. - сума пені, нарахована за період з 25.01.2019 по 24.07.2019 за прострочення оплати 3 907 827 грн 36 коп. за видатковою накладною від 29.12.2018 № 430;

- 40 107 грн 87 коп. - сума пені, нарахована за період з 18.04.2019 по 21.08.2019 за прострочення оплати 749 200 грн 43 коп. за видатковою накладною від 25.03.2019 № 86.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 320 106 грн 36 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 313 682 грн 55 коп.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення 218 320 грн 50 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати вартості поставленої продукції становить 86 605 грн 48 коп., з яких:

- 86 605 грн 48 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з лютого 2019 року по липень 2019 року за прострочення оплати 3 907 827 грн 36 коп. за видатковою накладною від 29.12.2018 № 430;

- 0 грн 0 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з травня 2019 року по липень 2019 року за прострочення оплати 749 200 грн 43 коп. за видатковою накладною від 25.03.2019 № 86;

Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 218 320 грн 50 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 86 605 грн 48 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором поставки від 27.09.2018 № ЦЗВ-03-06418-ОР, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 313 682 грн 55 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 53 790 грн 68 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 86 605 грн 48 коп.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, обґрунтовуючи це недостатністю доходної частини, значним зменшенням надходження коштів, необхідністю постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також посилаючись на незначне прострочення строку оплати та добровільністю її здійснення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, в відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 05.08.2019 № 02-39215196-19 в загальному розмірі 30 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" (клієнт за договором) та Адвокатським бюро "Андрія Зарицького" (адвокатське бюро за договором) укладено договір про надання правової допомоги № 02-39215196-19, відповідно до умов якого адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар, відшкодувати авансом або по факту фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення та наданням правової допомоги в розмірі та на умовах, визначених цим договором та додатками до цього договору.

Додатком від 22.08.2019 № 2 до договору про надання правової допомоги від 05.08.2019 № 02-39215196-19 сторони погодили розмір гонорару та об`єм послуг за виконання доручення клієнта.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 30 000 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 02-39215196-19, копію додатка від 22.08.2019 № 2 до договору про надання правової допомоги від 05.08.2019 № 02-39215196-19, копію рахунка-фактури від 07.09.2019 № СФ-3 на суму 22 000 грн 00 коп., копію акта надання правової допомоги (послуг) від 10.09.2019 № 003 на суму 22 000 грн 00 коп., копію банківської виписки від 17.11.2019 за період з 10.09.2019 по 11.09.2019, відповідно до якої позивачем здійснена оплата на рахунок адвокатського бюро на суму 28 000 грн 00 коп., копія платіжного доручення від 10.09.2019 № 5307 на суму 28 000 грн 00 коп., рахунок-фактура від 18.11.2019 № СФ-11 на суму 8 000 грн 00 коп., копію акта надання правової допомоги (послуг) від 18.11.2019 № 011 на суму 8 000 грн 00 коп., копію банківської виписки від 18.11.2019 за період з 18.11.2019 по 18.11.2019, відповідно до якої позивачем здійснена оплата на рахунок адвокатського бюро на суму 8 000 грн 00 коп. та платіжне доручення від 18.11.2019 № 5568.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що позов у даній справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлені витрат на відшкодування адвокатських послуг підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 000 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (проспект Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» (вул. Лісозахисна, 11-Б, офіс 12, м. Київ, 04114) пеню у розмірі 313 682 (триста тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 53 790 (п`ятдесят три тисячі сімсот дев`яносто) 68 коп., інфляційних втрат у розмірі 86 605 (вісімдесят шість тисяч шістсот п`ять) грн 48 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 811 (шість тисяч вісімсот одинадцять) грн 18 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 6 423 грн 81 коп. та інфляційних втрат у розмірі 131 715 грн 02 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 29.11.2019

Суддя Н.Б.Плотницька