Рішення № 86067734, 02.12.2019, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1475/19

Провадження № 2/685/289/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву від 16.09.2011 року та отримала кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася і погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), при цьому формулярами та стандартними формами згідно з якими обслуговується відповідач є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідач. Згідно з п.2.1.1.12.6 Умов та привал надання банківських послуг банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та привал надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, яка нараховується за формулою пеня ? базова процентна ставка за договором/30(нараховується за кожен день прострочки кредиту) + 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць (нараховується один раз на місяць при наявності простроченого кредиту або відсотках 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше), пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту. Відповідач обов`язку по поверненню кредиту не виконує, у зв`язку з чим станом на 08.09.2019 року заборгованість за кредитом становить 12257,43 грн., в тому числі: 0 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 960,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - заборгованість за відсотками, 7737,15 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 2500 грн - нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 559,88 грн - штраф (процентна складова). Просив позов задовольнити та стягнути зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 1921 грн.

Позивач, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує. Суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.128 ЦПК України, що підтверджується відміткою про отримання судової повістки у рекомендованому поштовому повідомленні в суд не з`явився, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав. Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що 16.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 2700 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% в місяць, що становить 30% річних, з розрахунку 360 календарних днів на рік. У анкеті-заяві, яка підписана сторонами, зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. До анкети-заяви позивач додав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «VISA Classic», яка підписана відповідачем та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість з ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 08.09.2019 року становить 12257,43 грн., в тому числі: 0 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 960,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - заборгованість за відсотками, 7737,15 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 2500 грн - нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 559,88 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У анкеті-заяві від 16.09.2011 року, підписаній сторонами, відсутні будь-які відмітки чи позначення, яку саме банківську послугу відповідач бажала отримати та не вказано бажаного кредитного ліміту, однак позивачем на обґрунтування своїх вимог подано Довідку, яка 16.09.2011 року підписана відповідачкою, в якій визначені, зокрема, тип картки, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов`язковий щомісячний платіж, строк внесення щомісячних платежів, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Відповідно до Заяви позичальника та Довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «VISA Classic», підписаних відповідачем, відповідач зобов`язаний щомісяця по 25 число здійснювати погашення заборгованості ануїтетним платежом в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. За несвоєчасне погашення заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити пеню, яка визначається за формулою пеня1 + пеня 2, де пеня1 - базова процентна ставка по договору/30, яка нараховується за кожний день прострочки кредиту, пеня2 - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн., в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн. Крім того, у Довідці зазначено, що при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до висновку, що відповідач отримала кредитні кошти, користувалась ними, однак не виконала грошового зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по кредитному договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Отже, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, визначених договором, стягненню з ОСОБА_1 підлягає пеня, передбачена у Довідці, а передбачені в подальшому в цій же довідці штрафи при порушення строків платежів стягненню не підлягають, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить вимогам закону.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки. За змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Вказане узгоджується з правовими позиціями ВСУ, викладеними у постановах від 3 вересня 2014 року по справі №6-100цс/14 та від 14.09.2016 року по справі №6-473цс/16.

Оскільки відповідачу було надано кредит у розмірі 2700 грн., що підтверджує сам позивач, суд прийшов до висновку, що необхідно зменшити розмір пені, нарахованої позивачем до суми наданого кредиту, тобто до 2700 грн.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3660,40 грн. (960,40 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту + 2700 грн - пеня) заборгованості за кредитним договором.

На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 29,86% позовних вимог, то судовий збір необхідно стягнути в розмірі 573,61 грн (1921 грн х 29,86%).

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 526, 551, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299 р/р НОМЕР_1 ) 3660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором від 16.09.2011 року, з яких: 960,40 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2700 грн - пеня та 573,61 грн судового збору.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до Теофіпольського районного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий