Рішення № 86066551, 18.11.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4467/18

Провадження № 2/488/513/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2019 року м. Миколаїв Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання — Кулави А.І.,

за участю представника позивача — ОСОБА_1 ,

за участю відповідача – ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування реальних збитків, які були завдані внаслідок дорожньо– транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

08.10.2018 року позивач ОСОБА_4 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з нього завдані матеріальну збитки в сумі 7 719, 21 грн.; витрати за консультаційну-правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн.; витрати на проведення оцінки в сумі 2000,00 грн.; поштове електронне повідомлення в сумі 134,82 грн та судовий збір в сумі 705,00 грн.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.05.2019 року, за клопотанням позивача по справі ОСОБА_4 , залучено Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія «ВУСО», до участі по справі за вищезазначеним позовом в якості співвідповідача на підставі того, що на теперішній час змінилася правова позиція Великої Палати Верховного Суду, а саме суд відступає від висновку, на підставі якого було подано позовну заяву, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Велика Палата Верховного Суду прийняла нове рішення, де зобов”язала Страховика сплачувати повний розмір завданої шкоди, яка не перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, страховик сплачує всю суму реальних витрат потерпілого в межах 100 000, 00 грн.

В обгрунтування позову вказує, що 01.03.2018 року сталась дорожньо — транспортна пригода за участю транспортного засобу позивача HONDA CR-V, д.р.н. НОМЕР_1 і транспортного засобу ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 НИ, під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03.04.2018 року винним в даній ДТП визнано ОСОБА_2 .

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у «СК ВУСО» за полісом № АК/ 8135660.

Після скарг та адвокатських запитів Страхова компанія сплатила страхове відшкодування в сумі лише 26 109,79 грн.

25.04.2018 року позивач за власні кошти, в сумі 2000,00 грн., замовила оцінку вартості збитків внаслідок ушкодження транспортного засобу HONDA CR-V. де оцінювач визначив суму матеріального збитку в розмірі 30 223,75 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 46 101,67 грн.

Пізніше позивач придбав запчастини, а саме: двері з.л.за ціною 13 000,00 грн; накладку на двері за ціною 1302,00 грн.; кронштейн бампера з.л. за ціною 195,00 грн.; розширювач з.л.крила за ціною 1482,00 грн.

На СТО « ОСОБА_5 » був виконаний відновлювальний ремонт за 17 850,00 грн.

Виникла різниця між вартістю реальних витрат на ремонт та вартістю виплати страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту складає 33 829 - 26 109,00 = 7 719,21 грн.

Крім того вважає, що стягненню з відповідачів (відшкодуванню) підлягають її витрати за консультаційну-правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн.; витрати на проведення оцінки в сумі 2000,00 грн.; поштове електронне повідомлення в сумі 134,82 грн та судовий збір в сумі 705,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

12.07.2019 представником відповідача ПрАТ “СК “ВУСО” скерований відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо страхової компанії, у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

01.03.2018 року о 13:10 год. па вулиці Остапа Вишні, 93 в м. Миколаєві ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом “ВАЗ", д.р.н. НОМЕР_3 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1, 12.3 “Правил дорожнього руху України”, при зміні напрямку руху праворуч, не обрав безпечну швидкість, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом “HONDA” CR-V, д.р.н. НОМЕР_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.04.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєному ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_6 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.01.2018 №АК 8135660, за яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2103-0330744, державний номерний знак НОМЕР_3 . Згідно умов договору, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000,00 грн.; за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.

02.03.2018 року ОСОБА_4 було подано повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «СК «ВУСО» на виконання ст.ст. 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було вжито комплекс заходів спрямованих на оцінку розміру заподіяного збитку та визначення розміру страхового відшкодування.

02.03.2018 року між співвідповідачем та асистуючою компанією ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза - Стандарт» було укладено договір на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу Honda CR-V (Д.Н.З. НОМЕР_4 ).

На підставі виконаних досліджень, згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 16.05.2018 року № С18-153 вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 70%), заподіяного власнику КТЗ Honda CR-V (д.н.з. НОМЕР_4 ) внаслідок ДТП 01.03.2018, становить 27 469,82 грн.

На підставі даного Звіту ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування; 27 469,82 грн. - 4 578,30 грн. -1 000,00 грн. = 21 891,52 грн., де:

27 469,82 грн. - вартість матеріального збитку

4 578,30 грн. - вартіеть ПДВ

1000,00 грн. - франшиза

21 891,52 грн. - сума страхового відшкодування.

Дана сума (21 891,52 грн.) була виплачена на банківський рахунок ОСОБА_4 , вказаний у Заяві про виплату страхового відшкодування та підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2018 року №11734.

Позивач за власні кошти, в сумі 2000,00 грн., замовила оцінку вартості збитків внаслідок ушкодження транспортного засобу HONDA CR-V.

В подальшому позивачем було направлено до страхової компанії та відповідача ОСОБА_4 претензію про відшкодування шкоди від 18.06.2018 року та висновок за звітом № 117-18 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складеного на замовлення позивача ФОП ОСОБА_7 .

Згідно поданого висновку вартість матеріального збитку становить 30 223,75 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 46 101,67 грн.

Враховуючи поданий висновок, за результатами розгляду претензії ПрАТ «СК «ВУСО» було прийнято рішення про узгодження суми страхового відшкодування та доплати позивачу 4 218,27 грн. Факт доплати підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2018 року №19901.

Тобто, загальна сума страхового відшкодування, виплачена ПрАТ «СК «ВУСО» на рахунок ОСОБА_4 становить 26 109,79 грн.

Узгодження суми страхового відшкодування підтверджується написанням заяви про узгодження розміру страхового відшкодування від 23.07.2018 року, підписаної особисто ОСОБА_4 . В даній заяві засвідчено, що сума в розмірі 26 109,79 грн. є належним чином узгодженою з позивачем та після отримання суми страхового відшкодування у зазначеному розмірі майнових претензій ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ВУСО» мати не буде.

Пізніше позивач придбав запчастини, а саме: двері з.л.за ціною 13 000,00 грн; накладку на двері за ціною 1302,00 грн.; кронштейн бампера з.л. за ціною 195,00 грн.; розширювач з.л.крила за ціною 1482,00 грн.

На СТО « ОСОБА_5 » був виконаний відновлювальний ремонт за 17 850,00 грн.

Виникла різниця між вартістю реальних витрат на ремонт та вартістю виплати страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту складає 33 829 - 26 109,00 = 7 719,21 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України: джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Положеннями ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» пункт 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята ст. 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, доказом, що підтверджує факт завдання шкоди за участю відповідача, а також те, що відповідач є завдавачем шкоди підтверджується постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.04.2018 року.

В порядку ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Порядок отримання страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 2 якого передбачає, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транепортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно -правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну Страхувальником внаелідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночною діяльності.

При цьому, п.36.2 СТ.36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як череіз 90 днів з дня отримання заяви про етрахове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у томучислі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосібздійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Так, в Заяві про узгодження розміру страхового відшкодування від 23.07.2018 року була погоджена сума страхового відшкодування у розмірі 26 109,79 грн., яка була виплачена на рахунок позивача.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПрАТ “СК “ВУСО” про відшкодування реальних збитків, які були завдані в наслідок ДТП - підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 7 719,21 грн.

Позивачем також були понесені витрати за консультаційну-правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн.; витрати на проведення оцінки в сумі 2000,00 грн.; поштове електронне повідомлення в сумі 134,82 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов`язок сплати судового збору, шляхом його стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючи,сь ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 351 — 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування реальних збитків, які були завдані внаслідок дорожньо –транспортної пригоди,— задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 7 7 19 грн. 21 коп. реальних збитків, які були завдані внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, 2 000 грн. витрат на проведення оцінки майна, 3 500 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, 134 грн. 82 коп. витрат на поштове електронне повідомлення та судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

В частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «ВУСО», – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони по справі:

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ;

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052 (адреса для листування: м. Київ, Голосіївська, 17).

Суддя Я.А. Чернявська

Повний текст рішення складений 28.11.2019 року.