Рішення № 86066306, 02.12.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3637/19

РІШЕННЯ

іменем України

"02" грудня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

відповідачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ТОВ «Грін Фактор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказувало, що 11 травня 2019 року між ТОВ «Лайм Мані» та відповідачкою було укладено кредитний договір №ЛМ-00508920.

Відповідно до договору, кредитор надав останній кредитні кошти в розмірі 1500 грн. з терміном користування до 26 травня 2019 року включно (з можливістю продовження строку користування кредитом в межах строку дії кредитного договору – до 14 серпня 2019 року включно), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування коштами в межах встановленого терміну користування (2,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами з наступного дня після закінчення встановленого терміну користування, до дня фактичного погашення заборгованості, проте в межах строку дії договору).

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов`язань позичальником є обов`язок останньої сплачувати кредитору неустойку (в разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів - пеню в розмірі 2,5 % від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми; в разі прострочення сплати кредиту, більш ніж на 14 календарних днів — додатково до пені сплатити штраф в розмірі 100 грн.).

07 серпня 2019 року між ТОВ «Лайм Мані» та ТОВ «Грін Фактор» було укладено договір факторингу №ЛМ-07/08-19, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №ЛМ-00508920 від 11 травня 2019 року.

Проте позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 14 серпня 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 5093,02 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту – 1500 грн.;

- заборгованість по відсоткам – 3480 грн.;

- штраф за порушення умов договору в розмірі 100 грн.

Крім цього, у зв`язку з порушенням позичальником грошового зобов`язання, останній нараховано 3 % річних від простроченої суми за період прострочення — 13,02 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в надісланій на адресу суду заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнавала частково – в частині заборгованості по кредиту в розмірі 1500 грн., вказуючи на те, що інші нарахування є надто завищеними та не відповідають тим умовам, на які вона розраховувала при укладенні договору.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у своєму відзиві, а в подальшому – в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що позивачем не доведено:

- факт укладення між ТОВ «Лайм Мані» та ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки останньою не погоджено його умови шляхом проставлення особистого або електронного цифрового підпису на договорі, а проставлення одноразового ідентифікатора на правочині є сумнівним та не підтверджено належними та допустимими доказами;

- факт передачі відповідачці грошових (кредитних) коштів за договором.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 11 травня 2019 року між ТОВ «Лайм Мані» (яке має статус фінансової установи) та відповідачкою було укладено кредитний договір №ЛМ-00508920.

Твердження сторони відповідачки про те, що позивачем не доведено факт укладення між ТОВ «Лайм Мані» та ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки останньою не погоджено його умови шляхом проставлення особистого або електронного цифрового підпису на договорі, а проставлення одноразового ідентифікатора на правочині є сумнівним та не підтверджено належними та допустимими доказами, не можуть бути прийняті судом до уваги у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 2-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

В судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_1 не заперечувалося, що вона при укладенні правочину ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лайм Мані», оформила заявку на отримання кредиту на запропонованих кредитором умовах та проставила отриманий від останнього одноразовий ідентифікатор на правочині, тобто в належній формі прийняла пропозицію укласти договір (акцепт), що вказує на укладення між ТОВ «Лайм Мані» та ОСОБА_1 кредитного договору.

Відповідно до договору, кредитор надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 1500 грн. з терміном користування до 26 травня 2019 року включно (з можливістю продовження строку користування кредитом в межах строку дії кредитного договору – до 14 серпня 2019 року включно), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування коштами в межах встановленого терміну користування (2,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами з наступного дня після закінчення встановленого терміну користування, до дня фактичного погашення заборгованості, проте в межах строку дії договору).

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов`язань позичальником є обов`язок останньої сплачувати кредитору неустойку (в разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів - пеню в розмірі 2,5 % від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми; в разі прострочення сплати кредиту, більш ніж на 14 календарних днів — додатково до пені сплатити штраф в розмірі 100 грн.).

Факт отримання кредитних коштів у розмірі 1500 грн. не заперечувався відповідачкою ОСОБА_1 в судовому засіданні та підтвердився письмовими доказами (а.с. 13).

07 серпня 2019 року між ТОВ «Лайм Мані» та ТОВ «Грін Фактор» (яке має статус фінансової установи) було укладено договір факторингу №ЛМ-07/08-19, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №ЛМ-00508920 від 11 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Відповідачка взяті на себе зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим на 14 серпня 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 4980 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту – 1500 грн.;

- заборгованість по відсоткам – 3480 грн., що повністю узгоджується з умовами договору та знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розрахунком заборгованості.

Що стосується решти вимог, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, а саме:

- в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми за період прострочення в сумі 13,02 грн., оскільки, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку боргу, 3 % річних позивачем нараховано за період з 27 травня 2019 року до 14 серпня 2019 року, тобто за період після закінчення строку повернення кредиту, проте в межах строку дії кредитного договору. Проте, за умовами кредитного договору, протягом цього періоду встановлено інший розмір процентів – 2,5 % за кожен день користування кредитом, який і був нарахований позичальнику. Водночас, кредитний договір не містить жодних умов щодо зобов`язання позичальника щомісячно частинами повертати кредит та щомісячно сплачувати проценти, а вказує лише на граничний термін повернення (сплати) цих коштів – не пізніше 14 серпня 2019 року. За сукупності встановлених обставин, вимога про стягнення 3 % річних до вказаного строку – строку закінчення дії договору є безпідставною;

- в частині стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 100 грн., оскільки, згідно розрахунку заборгованості, вказаний штраф був сплачений позичальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1878,35 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фактор» (м Миколаїв, вул. Потьомкінська, 13/5, офіс 29, код ЄДРПОУ 41685867) заборгованість за кредитним договором №ЛМ-00508920 від 11 травня 2019 року, що утворилася станом на 14 серпня 2019 року, а саме, заборгованість по кредиту в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, заборгованість по відсоткам – 3480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 4980 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень, а також 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 35 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2019 року.

Суддя: О.В. Вуїв