Рішення № 86065103, 29.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року № 826/17614/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому)

провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи

адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» доДержавної служби з безпеки на транспортітретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавне агентство автомобільних доріг Українипро визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби з безпеки на транспорті (надалі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне агентство автомобільних доріг України (нижче - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті;

- зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті сформувати та направити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013.

В якості підстав позову позивач посилається на допущену відповідачем бездіяльність в частині не надання позивачу подання на повернення надміру сплачених до бюджету сум збору за проїзд великовагових і великогабаритних засобів по автошляхах загального користування за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013. Зокрема, позивач зазначає, що позивачем на виконання постанови КМУ від 18.01.2001 № 30 відповідно до платіжного доручення № 1737 від 18.04.2018 здійснено перерахування коштів у сумі 264 509,49 грн.; для погодження проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автошляхами загального користування та з метою отримання розрахунків збору за проїзд позивач звернувся у квітні 2018 року до Державного агенства автомобільних доріг України з листами-заявками щодо такого погодження; 20.04.2018 Укравтодор надало позивачу відповідні розрахунки збору за проїзд на загальну суму 8 088,38 євро; 07.05.2018 позивач звернувся до Укравтодору з проханням зарахувати сплачені 18.04.2018 кошти у сумі 264 509,49 грн. в рахунок оплати розрахунків збору та повернення надміру сплачених коштів; 22.05.2018 Укравтодор повідомив про необхідність адресувати звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.02.2011 № 106 органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні» визначено Державну службу України з безпеки на транспорті; сума перевищення складає 1 855,63 грн.; відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили; подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; отже, зважаючи на передбачений законодавством механізм повернення помилково сплачених коштів до бюджету, позивач звернувся до відповідача з проханням оформити та подати відповідне подання, проте, ніяких дій останнім так і не було вчинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

14.11.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій останній просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби з безпеки на транспорті щодо не направлення Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн.;

- зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті сформувати та направити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн.

04.12.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17614/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

04.01.2019 до Окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких остання зазначає, що органом, який контролює справляння надходжень бюджету за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю є Державна служба України з безпеки на транспорті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.04.2018 Нафтогазовидобувне управління «Чернігівнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» здійснило перерахування коштів у сумі 264 509,49 грн. задля здійснення руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами України, що підтверджується платіжним дорученням № 1737.

Для погодження проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автошляхами загального користування та з метою отримання розрахунків збору за проїзд позивач у квітні 2018 року звернувся до Державного агентства автомобільних доріг України із листами-заявками щодо погодження проїзду таких транспортних засобів.

20.04.2018 Державне агентство автомобільних доріг України надало позивачу відповідні розрахунки збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування, а саме: № 3192 на суму 268,8 євро, № 3193 на суму 200,4 євро, № 3194 на суму 268,8 євро, № 3195 на суму 200,4 євро, № 3196 на суму 716,8 євро, № 3197 на суму 534,4 євро, № 3198 на суму 268,8 євро, № 3199 на суму 200,4 євро, № 3200 на суму 4 767,18 євро, № 3201 на суму 154,8 євро, № 3202 на суму 309,6 євро, № 3202 на суму 198,0 євро, всього на загальну суму 8 088,38 євро.

Оскільки позивач перерахував кошти до видачі розрахунків збору, то 07.05.2018 за вих. № 01/01/11/06/03/07-02/1/888 останній звернувся до Державного агентства автомобільних доріг України із заявою про здійснення перерахунку та повернення надміру сплачених коштів.

22.05.2018 Державне агентство автомобільних доріг України (вих. № 4371/3/6.2-5-1241/10) повідомило позивачу, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні» визначено Державну службу України з безпеки на транспорті; відповідно всі звернення щодо повернення коштів по зазначеному коду бюджетної класифікації необхідно адресувати Укртрансбезпеці.

03.08.2018 позивач звернувся до Державної служби України безпеки на транспорті із заявою про надання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.

Відповіді від Державної служби України безпеки на транспорті позивач так і не отримав.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлено Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 25 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні» покладено на Укртрансбезпеку.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2018 позивачем в рахунок зборів за проїзд автомобільними дорогами України великогабаритних та великовагових транспортних засобів було сплачено 264 509,49 грн.

Як вбачається із розрахунків збору плати за проїзд від 20.04.2018, загальна сума платежу мала складати 8 088,38 євро.

Станом на 20.04.2018 Національним банком України було встановлено курс гривні до євро на рівні 3247,2987 грн. за 100 євро.

Отже, збір за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів позивача станом на 20.04.2018 мав складати 262 653,86 грн. (32,472987 Ч 8 088,38).

Натомість, позивачем збір сплачувався раніше, до моменту отримання розрахунків, і тому був сплачений надмірно у сумі 264 509,49 грн.

Отже, сума надмірно перерахованого збору до Державного бюджету України складає 1 855,63 грн. (264 509,49 - 262 653,86).

Враховуючи, що позивачем було надміру сплачено до бюджету збір за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів, то суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що сплачені надміру кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідача. За цих обставин суд вважає бездіяльність відповідача у не оформленні подання про повернення надміру сплачених коштів збору протиправною.

Поряд із цим, слід акцентувати, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

З огляду на наведене, враховуючи протиправність бездіяльності відповідача у не оформленні подання про повернення позивачу надміру сплаченого ним збору та з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, у зв`язку з чим слід визнати протиправною бездіяльність Державної служби з безпеки на транспорті щодо не направлення Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн. та зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті сформувати та направити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн., що є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 646 від 04.10.2018, позивачем за подачу адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про повне задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз», з урахуванням поданих уточнень, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної служби з безпеки на транспорті щодо не направлення Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 63 копійки).

3. Зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті (адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845) сформувати та направити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (адреса: 17500, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 1, ідентифікаційний код 00136573) подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, щодо повернення збору за проїзд великовагових і великогабаритних транспортних засобів по автошляхах загального користування в розмірі 1 855,63 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 63 копійки).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті (адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845) шляхом їх безспірного списання на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (адреса: 17500, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 1, ідентифікаційний код 00136573) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко