Ухвала суду № 86065010, 28.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 листопада 2019 року справа №826/13010/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у спрощеному провадженні питання закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі по тексту - відповідач)треті особи1. Київська міська рада (далі по тексту - третя особа 1) 2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - третя особа 2) 3. ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 3)прозобов`язання відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що бездіяльністю відповідача по скасуванню державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №8000000000:90:061:0047 порушуються його права як особи, якій користувачем земельної ділянки до складу якої входить і зазначена вище земельна ділянка, надано право на приватизацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13010/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року залучено до участі в адміністративній справі №826/13010/18 ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження позивача, які містяться у позові, не відповідають дійсності, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0960 га в межах АДРЕСА_1, погоджено в рамках реалізації постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" від 31 серпня 2016 року №580 експертом державної експертизи Петренко О.А. Управління Держгеокадастру у Житомирському районі та надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 березня 2017 року №320/82-17. Окрім того, відповідач зазначив, що станом на день надання відповіді на заяву позивача від 12 червня 2018 року підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки згідно підпункту 2 пункту 114 Порядку ведення державного земельного кадастру. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, відсутні, оскільки у Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві відсутня інформація про те, з чиєї вини не були зареєстровані речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:061:0047.

В судовому засіданні 08 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив, треті особи своїх представників до суду не направили; суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи із наступних підстав.

Як стверджує позивач, він, ОСОБА_1 , є сином власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , - ОСОБА_3 , де він зареєстрований та постійно проживає, а також матері позивача належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:061:0002 загальною площею 0,10 га та перебуває у користуванні ще 0,20 га. Позивач дізнався, що невідома його родині особа - ОСОБА_2 намагається відвести у власність земельну ділянку, яка знаходиться у його сім`ї у користуванні з квітня 1985 року та на яку його матір надала позивачеві нотаріально посвідчену заяву - дозвіл на відведення у власність позивачеві.

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 березня 2018 року №НВ-8000730272018 державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відвернення земельних ділянок, який виготовлено ПП "Київземресурс", дата державної реєстрації земельної ділянки 30 травня 2017 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату звернення до суду речове право на вищезазначену земельну ділянку не зареєстровано.

14 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою №Л-427/0/5-18 про скасування державної реєстрації земельною ділянки, посилаючись на пункт 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, відповідно до якого, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.

04 липня 2018 року позивач отримав відмову відповідача №Л-427/0-500/6-18, підставою якої є відсутність інформації про те з чиєї вини не були зареєстровані права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:061:0047.

Вважаючи, відмову відповідача такою, що порушує право позивача, як особи, якій користувачем земельної ділянки до складу якої входить і вищезазначена земельна ділянка, надано право на приватизацію, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляду яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз змісту наведених статей Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що державна реєстрація на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:061:0047 проведена за відсутності правових підстав, а позивач та його родина протиправно позбавлені права користування вищезазначеною земельною ділянкою та не можуть реалізувати своє право на приватизацію цієї земельної ділянки, тобто звернення позивача до суду пов`язане із захистом права користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору, а дана справа є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ОСОБА_2 щодо права на вказаний об`єкт нерухомого майна.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) речового права на вказану ним земельну ділянку до відповідача як особи, якою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за заявою іншої фізичної особи на підставі замовленого нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При вирішенні подібного спору Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна; належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №826/13010/18 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суді за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративній справі №826/13010/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про скасування державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 69; ідентифікаційний код 39802366);

Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36; ідентифікаційний код 22883141);

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 32-а; ідентифікаційний код 26199097);

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя В.А. Кузьменко