Рішення № 86064994, 29.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 листопада 2019 року № 826/9336/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:

- визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Ухвалою суду від 26.06.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву. На підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколу про автоматизований розподіл - судову справу передано судді Донцю В.А. Ухвалою суду від 18.09.2019 справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в зв`язку з тим, що судовий розгляд відповідно до частини другої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався спочатку, судом установлено відповідачу строк для подання відзиву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС зарахованого до складу формувань Цивільної оборони, що підтверджується письмовими доказами.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що унеможливлює видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив про необхідність виключення з числа доказів відзив відповідача, оскільки відзив викликає сумнів в його достовірності.

Судом установлено, що відзив підписано начальником Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації А. Соя, інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому підстави для неврахування відзиву відсутні.

Крім того, відзив є заявою по сутні та не віднесений до доказів за змістом статті 72 КАС України, відповідно до якої до засобів доказування віднесено письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків. Відтак заява про виключення відзиву з числа доказів є необґрунтованою.

Представником позивача подано заяву від 14.08.2019, відповідно до якої позовні вимоги викладені з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №632 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. №302 і від 2 січня 1995 р. №1", якою передбачено видання "Посвідчення інваліда війни внаслідок війни", нагрудного знаку "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Судом ухвалено врахувати вказану заяву під час ухвалення судового рішення.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.01.1993, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській катастрофи Категорія 1, йому також надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою від 07.11.2000 №142371 до посвідчення серії НОМЕР_1 .

Зі змісту відзиву вбачається, що 16.04.2018 до Комунальної бюджетної установи "Контактний центр міста Києва" звернувся представник позивача Ткачук Б.М. (звернення від 16.04.2018 №Т5875) з заявою про встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення на підставі пункту 9 статті 7 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідачем відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них встановлюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

За змістом наведеної норми, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка визнана інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і залучалась до складу формувань Цивільної оборони.

На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано:

- копію трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно до якої з 19.07.1979 зарахований на посаду старшого інженера управління реактором в реакторній на Чорнобильській атомній електростанції, з 10.07.1984 переведений на посаду начальника зміни блока в управлінні;

- копію акта про нещасний випадок від 01.08.1986 №85;

- копію довідки №1105 про заробітну плату за 26.04.1986;

- копію довідки до акту огляду МСЕК серії КИЕ №540291, якою ОСОБА_1 з 30.10.2000 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з дією іонізуючого випромінення при ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, інвалідність встановлена безстроково.

У позовній заяві в обґрунтування обставини залучення до складу формувань Цивільної оборони позивач зазначив, що наказом Всесоюзного промислового об`єднання по атомній енергетиці "Союзатоменерго" від 06.12.1982 №672с "Про використання нормативних документів з питань захисту персоналу та населення у випадку аварії на АС" визначено, що ліквідація наслідків радіаційних аварій, включаючи МПА, може проводитися персоналом або в складі звичайної цехової структури, або структури Цивільної оборони, на розсуд директора АС. Переведення роботи персоналу в структуру ЦО є обов`язковим при виникненні гіпотетичної аварії на АС або введенні періоду "Загальної готовності ЦО".

Також позивач наголосив, що згідно з "Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норм оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами", введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра Оборони СРСР від 06.07.1975 №90, в склад формувань зачисляються в обов`язковому порядку громадяни СРСР чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, а оскільки на час аварії позивачу було 34 роки, то він в обов`язковому порядку залучався до невоєнізованих формувань цивільної оборони, які утворювалися як територіальні.

На думку суду, додані позивачем письмові докази не доводять участі позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Додані позивачем докази підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано, про такі докази не зазначено, клопотань з цього приводу не заявлено.

Доходячи такого висновку, судом взято до уваги практику Верховного Суду, висловлену в постановах від 10.05.2018 справа №279/12162/15-а, від 07.06.2018 справа №377/797/17, від 21.08.2018 справа №279/2285/16-а, від 21.08.2018 справа 676/3457/17, від 25.09.2018 справа №806/5085/15, від 11.10.2018 справа №674/1239/17, від 18.10.2018 справа №753/12234/17, від 27.02.2019 справа №818/26/18, від 27.02.2019 справа №149/3307/16-а, від 15.05.2019 справа №816/851/18, від 18.09.2019 справа №674/450/17, від 19.09.2019 справа №756/8323/16-а, від 31.10.2019 справа №826/5572/17, від 10.10.2019 справа №826/1427/17, від 13.11. 2019 справа №674/364/17).

Зокрема, у постанові від 18.10.2018 справа №753/12234/17 Верховний Суд вказав, що "Положенням про Цивільну оборону СРСР", затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та "Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР", затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90 було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 справа №279/12162/15-а зазначено, що з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Зазначена вимога пов`язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Встановлення відповідної обставини щодо позивача є вирішальною для встановлення права для надання статусу до інвалідів війни в розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за іншого тлумачення наведеної норми вказане положення поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (наприклад, постанова Верховного суду від 13.11. 2019 справа №674/364/17).

З огляду на здійснену судом оцінку поданих позивачем доказів, враховуючи наведену судову практику, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо його участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно відповідачем правомірно відмовлено позивачу в задоволенні його заяви щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни та зобов`язання видати "Посвідчення інваліда війни внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати присудженню не підлягають.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37397200, місцезнаходження: 02125, місто Київ, вулиця Курнатовського, будинок 7-А).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець