Рішення № 86061880, 26.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. Справа № 480/3948/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - Потураєва С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 26.07.2019 № 12352/03.2-17, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я. Проте, листом від 26.07.2019 № 12352/03.2-17 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило у призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців.

Позивач вважає, що вказана відмова є протиправною, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що підставою для відмови стала відсутність необхідного страхового стажу, а саме - 26 років 6 місяців. Звертає увагу суду на те, що на момент звернення позивача із заявою, вона мала стаж 24 роки 4 місяці 8 днів, який обрахований по 11.10.2017.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 06.11.2019, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв`язку з чим на 26.11.2018 призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою від 22.07.2019 про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 26.07.2019 № 12352/032-17 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років 6 місяців, оскільки станом на 19.06.2019 спеціальний стаж позивача складав 24 роки 4 місяці 8 днів, який обрахований по 11.10.2017, а відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із врахуванням змін, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 різку по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців (а.с. 17).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Як вбачається з листа від 26.07.2019 № 12352/03.2-17, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області посилається на норми п. "е" ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, які визначають, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "е" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 втратили чинність з 04 червня 2019 року.

Таким чином з 04 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, які визнано неконституційними.

Отже на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 22.07.2019 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 (зі змінами) у галузі охорони здоров`я мають право на пенсію за вислугу років лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посаді лікарняних закладів, лікувально- профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органів Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

Відповідно до Додатку №2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 жовтня 1991 року № 146, чинного до 2007 року, до Номенклатури спеціальностей середніх медичних працівників відноситься спеціальність медичної сестри.

Відповідно до Додатку №1 чинного наказу МОЗ України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітобо» у номенклатурі спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою є спеціальність «сестринська справа».

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач з 01.06.1993 працювала на посаді медичної сестри в різних закладах охорони здоров`я. На даний час позивач працює на посаді сестри медичної грязелікування фізіотерапевтичного відділення КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с.14-15). Отже, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 22.07.2019, її трудовий спеціальний стаж становив 26 років 1 місяць 22 дні.

При цьому, як зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.07.2019 № 12352/03.2-17, наявний спеціальний стаж позивача складає 24 рік 4 місяці 8 днів, який обрахований по 11.10.2017 (а.с. 17). Отже відповідачем було самостійно визначено спеціальний стаж позивача.

Приймаючи дане рішення, суд вважає, що відповідач безпідставно обрахував стаж позивача по 11.10.2017, оскільки як вбачається з трудової книжки позивача, вона з 01.12.2009 по теперішній час продовжує працювати на одній і тій же посаді - сестри медичної грязелікування фізіотерапевтичного відділення КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня».

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії - 22.07.2019, позивач мала право на пенсію за вислугу років, на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ, та від 24.12.2015 №911-VIII, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаної норми, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 1536,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 01.10.2019 (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 26.07.2019 № 12352/03.2-17, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 22.07.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 02 грудня 2019 року.

Суддя С.М. Глазько