Рішення № 86061842, 03.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1249/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД», в якій позивач просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» (код за ЄДРПОУ 40947150) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року № 1114 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» (код за ЄДРПОУ 40947150), 19.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області був здійснений вихід за податковою адресою ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1А, з метою здійснення перевірки. 19.02.2019 року. В подальшому, об 11:14 годині уповноваженій особі за довіреністю ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» - Вороніній Дарії Миколаївні, було пред`явлено копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року №1114, службові посвідчення та посвідчення на право проведення перевірки. Проте уповноваженою особою за довіреністю ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» - Вороніною Дарією Миколаївною, було відмовлено у проведенні перевірки, про що було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2019 року №164/15-32-14-10-11/40947150. 19.02.2019 року о 16.10 начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Вказані обставини на думку представника позивача, підтверджують правомірність рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Також 05.11.2019 року представником позивача надані додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що процесуальним законодавством передбачено існування двох способів перевірки судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме в особливому - терміновому порядку, передбаченому п.2 ч. 1 ст.283 КАС України та в загальному порядку, передбаченому частиною 5 ст. 283 КАС України. Враховуючи, те що відповідачем відмовлено від допуску посадових осіб органу ДФС до перевірки, на думку представника позивача, наявні всі правові підстави для застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД».

Представником відповідача, у встановлений строк, до суду відзив не надано. Разом з тим, 31.10.2019 року представником відповідача надані письмові пояснення (а.с. 44-47), згідно яких відповідач зазначає, що вважає даний адміністративний позов необґрунтованим з огляду на те, що після прийняття 14.02.2019 року начальником ГУ ДФС в Одеській області рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» сплинуло 96 годин, в силу приписів п.п.94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» припинено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 18.04.2019 року по справі №820/2522/17.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у даній справі.

Представником позивача, 25.11.2019 року в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

14.02.2019 року начальником ГУ ДФС в Одеській області виданий наказ №1114 від «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» в період з 19.02.2019 року, тривалістю 30 робочих днів. (а.с. 8).

З метою здійснення фактичної перевірки, 19.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу №1114 від 14.02.2019 року та посвідчення на право проведення перевірки від 15.02.2019 року № 902/14-10 здійснено вихід за адресою м. Одеса, вул. Водопровідна,1 а, проте уповноваженою особою ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» - Вороніною Д.М. від допуску до перевірки було відмовлено у зв`язку з безпідставністю та незаконністю наказу на проведення перевірку №1114 від 14.02.2019 року, про що складений відповідний акт. (а.с. 11-12).

На підставі акту про не допуск до проведення перевірки, пояснень уповноваженої особи ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» та звернення заступника начальника А. Бондаренка про застосування адміністративного арешту майна платника податків, 19.02.2019 року о 16.10 начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД», код ЄДРПОУ - 40947150, що перебуває за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1а.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.п.94.2.3. п.94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.3 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п.94.5 ст.94 ПК України умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з п.94.10 - 94.13 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Судом встановлено, що ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» оскаржений наказ ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року №1114 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» в судовому порядку. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року у справі №420/956/19 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» відмовлено. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі №420/956/19 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» залишена без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року без змін . Рішення набрало законної сили. (а.с. 48-51).

Разом з тим, в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 року вказано, що оскаржуваний наказ відповідача від 14 лютого 2019 року №1114 відповідає вимогам, що передбачені до його змісту абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме містить дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також підписаний керівником контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу. Враховуючи вищевикладені встановлені та з`ясовані обставини, а також наявність підстав для направлення запиту про надання інформації, відповідність такого запиту вимогам чинного законодавства та невиконання цього запиту з боку позивача, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято наказ про проведення перевірки.

Відповідно до ч 4. ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, оскільки наказ ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2019 року №1114 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» за результатом судового оскарження не скасований та є чинним, суд вважає, що у відповідача відсутні були підстави не допускати представників ГУ ДФС в Одеській області до перевірки на виконання цього наказу, а тому рішення від 19.02.2019 року про застосування до ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД», винесено начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютін Г.В. правомірно.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 2,3 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Згідно із ч.7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач 20.09.2019 року звертався до Одеського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД» (справа №420/1249/19).

Ухвалою суду від 20.02.2019 року відмовлено Головному управлінню ДФС в Одеській області у відкритті провадження по справі за його заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Тренд» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна. В ухвалі суду зазначено, що суд вбачає у спірних правовідносинах спір про право, тобто предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме платник податків заперечує не лише проти накладення адміністративного арешту, а й проти законності видання наказу на проведення перевірки взагалі, що унеможливлює розгляд заяви в порядку розгляду окремої категорії термінових справ.

Разом з тим, ГУ ДФС в Одеській області через 10 днів звернулось з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, а саме 01.03.2019 року.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може такий арешт підтвердити. Недотримання вищеозначеного строку, який в силу абз.2 п.94.10 ст.94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.

Таким чином, в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Враховуючи, що на час розгляду справи адміністративний арешт майна платника податків - ТОВ «ПРОГРЕС-ТРЕНД», застосований рішенням від 19.02.2019 року, є припиненим, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом при вирішенні спірних відносин враховано позицію Верховного суд по справам №140/2485/18 в рішенні від 18.11.2019 року, №520/11050/18 в рішенні від 27.08.2019 року, №820/2522/17 в рішенні від 18.04.2019 року.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ТРЕНД» (код ЄДРПОУ 40947150, 65007, м.Одеса, вул. Водопровідна, 1а).

Суддя П.П.Марин

.