Рішення № 86061612, 28.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4073/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Бульбах Н.М.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 24.05.2019 Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 роботу в період з 10.12.1986 по 06.03.2003 на посаді тракториста-машиніста колгоспу ім. Карла Маркса Машівського району Полтавської області, в КСП "Славутич", в ТОВ "Батьківщина" Машівського району Полтавської області до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дати досягнення ним віку 55 років, а саме - з 05 квітня 2019 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що після досягнення ним 55 років, у нього виникло право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки понад 20 років пропрацював трактористом в сфері сільського господарства. Рішенням № 2 від 24.05.2019 Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області йому відмовлено у призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки наявний стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджується трудовою книжкою, посвідченням тракториста-машиніста та архівними довідками.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно поданих документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах стаж роботи позивача становить 8 років 07 місяців 21 день. Вказаним вище рішенням відмовлено у підтвердженні роботи позивача на посаді тракториста-машиніста у період з 10.02.1986 по 06.03.2003 /а.с. 83-87/.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надав клопотання про проведення судового засідання без його участі /а.с. 33/.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у зв`язку із досягненням 55-річного віку ОСОБА_1 15.05.2019 звернувся до Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах разом з доданими документами /а.с. 89-102/.

Рішенням Карлівського ОУПФУ Полтавської області № 2 від 24.05.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з наступним /а.с. 23-25/.

Аналіз документів, наданих гр. ОСОБА_1 за його заявою від 15.05.2019 показує, що його трудова книжка колгоспника НОМЕР_5 від 10.12.1986 не містить даних про роботу на посаді тракториста-машиніста (зазначено "прийнятий механізатором") та про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом періодів роботи з 10.02.1986 по 06.03.2003 в колгоспі ім. Карла Маркса (згідно архівної довідки виданої архівним сектором Машівської районної державної адміністрації від 23.10.2006 №65/65 рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. Карла Маркса протоколу № 2 від 21.11.1992 реорганізовано колгосп ім. Карла Маркса в колективне сільськогосподарське підприємство "Славутич", рішенням загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства "Славутич", протокол №2 від 18.02.2000 реорганізовано колективне сільськогосподарське підприємство "Славутич" в ТОВ Агрофірма "Батьківщина". Відповідних уточнюючих довідок заявник не надав в зв`язку з тим, що довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Агрофірма "Батьківщина", на якому він працював, у зв`язку з визнанням її банкрутом. Згідно наданих документів стаж роботи на посаді тракториста склав 8 років 7 місяців 21 день.

Комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості стажу роботи в якості тракториста-машиніста, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Не погодившись з рішенням органу пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії за пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років /стаття 12 згаданого Закону/.

Згідно із пунктом "в" пункту першого статті 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Аналогічні положення передбачені частиною першою та пунктом третім частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу, зокрема з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 18 Порядок №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 цього Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості, зокрема стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

За змістом пунктів 1, 2 роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України № 7 від 20 січня 1992 року "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства" відповідно до статті 13 (пункт "в") Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо) /пункт 1/.

Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз`яснення /пункт 2/.

Зі змісту довідки встановленої форми згідно додатку до цього роз`яснення слідує, що в ній повинно бути зазначено періоди роботи трактористом-машиністом та те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві, і вказано, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Виходячи з положень зазначених норм, визначальними обставинами для визначення пільгового стажу є встановлення фактів роботи позивача на посаді тракториста-машиніста та його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах.

Також, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.

Судовим розглядом встановлено, що у спірний період позивач працював в колгоспі ім. Карла Маркса з 10.12.1986, що підтверджено згідно запису № 1 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , внесеного 10.12.1986 був прийнятий на роботу механізатором /а.с. 28/.

У зв`язку з реорганізацією колгосп ім. Карла Маркса в колективне сільськогосподарське підприємство "Славутич", про що свідчить запис №2 від 21.11.1992, а відповідно до записів № 3 та № 4 від 18.02.2000 позивача звільнено з членів колективного сільськогосподарського підприємства "Славутич", у зв`язку з реорганізацією за власним бажанням згідно поданої заяви ст. 38 КЗОТ України та прийнято в ТОВ Агрофірма "Батьківщина". 06.03.2003 ОСОБА_1 звільнено по переводу в ТОВ "Востокстройгаз" ст. 36 п.5 /запис №5/.

Окремо суд наголошує, що перший запису у вказаній трудовій книжці датований саме 10.12.1986, позаяк спірне рішення Карлівського ОУПФУ Полтавської області № 2 від 24.05.2019 містить посилання про непідтвердження стажу роботи починаючи з 10.02.1986.

Останнє пояснено відповідачем як помилкове зазначення та визначення належної дати, а саме -10.12.1986, про що повідомлено відповідно до листа від 28.11.2019 № 217/03.29-09, що надійшло на електронну пошту суду 28.11.2019.

Відповідно до Довідок комунального закладу Машівського районного трудового архіву Машівської районної ради Полтавської області від 30.01.2019 № 21/01-11/1, № 21/01-11/2 та № № 21/01-11/3, доданих до заяви позивача про призначення пенсії, значиться, що ОСОБА_1 дійсно працював трактористом та йому здійснювалась виплата заробітної плати відповідно до книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників колгоспу ім. Карла Маркса Машівського району Полтавської області у період з 1987 року по 2003 рік. Також повідомлено, що у вказаній архівній установі відомості про переведення на іншу роботу, переведення на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати на ім`я ОСОБА_1 за період з 1987 року по 2003 рік в колгоспі "ім. Карла Маркса", КСП "Славутич", ТОВ Агрофірма "Батьківщина" відсутні /а.с. 49-53/.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12.03.2019 у справі № 540/141/19 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Карлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області про встановлення факту належності архівних довідок задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівних довідок, зокрема: від 30.01.2019 р. №21/01-11/1 та від 30.01.2019 р. №21/01-11/2, виданих комунальним закладом Машівський районний трудовий архів /а.с. 62-63/.

Відомостей про оскарження чи скасування такого судового рішення суду надано не було.

Також, позивачем додано до матеріалів справи засвідчену належним чином копію посвідчення тракториста-машиніста Серії НОМЕР_6 виданого 27.03.1957 на ім`я позивача /а.с. 57/.

Щодо доводів пенсійного органу, що спірний період неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки в трудовій книжці позивач значиться механізатором, суд визнає необґрунтованими, оскільки в даному випадку, термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції.

Єдине найменування професії механізаторів сільського господарства "тракторист-машиніст" було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року №016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, чинного на теперішній час, професії "механізатор", "підвозчик", "будівельна бригада" відсутні, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Аналогічна позиція неодноразово викладена та підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №681/813/17, від 08 травня 2018 року у справі №672/455/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 501/3014/16-а.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі 687/975/17 (реєстраційний номер у ЄДРСР 72366973).

Відтак, неналежне зазначення як посади, так і не зазначення останньої в ході реорганізацій роботодавців, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком

Також, суд наголошує, що правонаступництво роботодавців (рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. Карла Маркса протоколу № 2 від 21.11.1992 реорганізовано колгосп ім. Карла Маркса в колективне сільськогосподарське підприємство "Славутич", рішенням загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства "Славутич", протокол №2 від 18.02.2000 реорганізовано колективне сільськогосподарське підприємство "Славутич" в ТОВ Агрофірма "Батьківщина") відповідачем не заперечувалось.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що позивач в спірні періоди дійсно працював на посаді тракториста будучи задіяним на сільськогосподарських роботах. Останні працювали на тому ж господарстві, що і позивач, у тому числі у період, що досліджувався судом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями їх трудових книжок /а.с. 68-75/.

При цьому, суд наголошує, що Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310.

Відповідно до п.1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).

Згідно п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Норми такого Порядку не містять вимог стосовно внесення записів про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Натомість на виконання вказаних положень до трудової книжки колгоспника позивача внесено записи про відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання з період з 1987 року по 2003 року з визначеним виконання ОСОБА_1 понад річний мінімум трудової участі в громадському господарстві /а.с. 29/.

Суд наголошує, що запис № 17 такого переліку не містить відмітку про прийнятий річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, а архівна довідка від 30.01.2019 № 21/01-11/2 містить відомості про отримання заробітної плати з 1987 року по січень 2003 року, відтак суд позбавлений можливості визнати таким, що підтверджений період роботи ОСОБА_1 на посаді тракториста з лютого 2003 року по 06 березня 2003 року.

Вказані довідки та показання свідків на переконання суду підтверджують безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, як тракториста-машиніста з 10.12.1986 по 31.01.2003, в установленому законодавством порядку, а тому вказані періоди роботи мають бути зараховані до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки вони підтверджені ним належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, а також з урахуванням інформації, вказаної в архівних довідках, наданих сторонами до матеріалів справи та які були наявні у Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, суд дійшов висновку про неправомірність підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу в призначенні пенсії, адже враховуючи наведені вимоги законодавства, у ОСОБА_1 наявний достатній стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , виданим 19.05.2009 Машівським МВ УМВС України у Полтавській області, дата народження позивача 05.04.1964, що підтверджує досягнення позивачем віку 55 років на час звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V від 14.09.2006 р. усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2ст. 22 Конституції України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Карліського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №2 від 24.05.2019.

Вимога позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 роботу в період з 10.12.1986 по 06.03.2003 на посаді тракториста-машиніста колгоспу ім. Карла Маркса Машівського району Полтавської області, в КСП "Славутич", в ТОВ "Батьківщина" Машівського району Полтавської області до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дати досягнення ним віку 55 років, а саме - з 05 квітня 2019 року, - задоволенню не підлягають, оскільки право на пенсію на пільгових умовах дає праця на роботах передбачених ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та питання щодо зарахування пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, призначення і виплата пенсії відноситься до дискреційних повноважень та виключної компетенції пенсійного органу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.

Отже, після скасування судом зазначеного вище рішення, відповідач, як правонаступник Карлівського ОУ ПФУ Полтавської області, зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2019 і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до стажу спірних періодів праці позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе зобов`язати Головне УПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1536,80 грн, і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 24.05.2019 Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2019 року.

Суддя І.Г. Ясиновський